Ці невеличкі оповідки можна використовувати на виховних годинах як мотиваційні приклади того, що життєві помилки не є вироком, а досвідом, що неодмінно перетвориться на перемоги

Коли коти помиляються, виходить йод!

Бернар Куртуа, французький хімік, тримав кота, якого дуже любив. Це кудлате чудовисько за обідом сиділо на плечі свого улюбленого господаря. А Куртуа, як і належить ученому, часто обідав у лабораторії. Одного разу кіт, чогось злякавшись, хотів зістрибнути на підлогу, але не поцілив і впав на пляшечки з хімікатами. В одній такій посудині зберігалась суспензія попелу водоростей в етанолі, приготована для досліду, а в іншій — концентрована сірчана кислота. Пляшки розбились, речовини змішались, кіт, дякувати Богу, не постраждав. Але з підлоги почали підніматися хмари фіолетової пари, що осідали на всіх предметах у вигляді дрібних чорних кристаликів металевого відблиску і з їдким запахом. Це був йод!

«Ще по 150 шампанського…»

Монах Дом П’єр Періньйон витратив багато часу, намагаючись видалити бульбашки з вина, яке виробляв. У XVII ст. шипуче вино вважали ознакою неякісного виноробства. Періньйон прагнув задовольнити смаки французького двору і створити шикарне біле вино. Він навіть придумав, як можна з червоного винограду, найкращим місцем для виведення якого була Шампань, отримувати світлий сік. Оскільки клімат у Шампані відносно прохолодний, вино в нього бродило протягом двох сезонів, причому другий рік — уже в пляшці. У результаті винороб одержав напій із бульбашками вуглекислого газу.  Нове вино дуже сподобалось аристократії як французького, так і англійського дворів, а світ одержав шампанське, що п’ють сьогодні майже у всіх країнах на честь найурочистіших подій.

Ну що, підсолодити вам життя?!

Штучні замінники цукру відкрили не тому, що для когось у цьому світі стало все кислим, а тому, що деякі вчені дуже не любили мити руки після своїх хімічних дослідів…

Німецький хімік Костянтин Фальберг 1879 року вивчав похідні бітуму (це така смола). Він несподівано вилив на руки хімікат, а потім вирішив перекусити і дуже здивувався, що хліб виявився солодким. Так нехтування гігієною призвело до відкриття сахарину, який у 300 разів солодший від цукру.

«Алло! Хто говорить? — Слон»

Якось Олександр Белл досліджував у лабораторії передавання електричних сигналів, а в сусідній кімнаті йому допомагав асистент на прізвище Ватсон. І ось коли вже дріт від електричного апарата було протягнуто, Ватсон зробив спробу передати електричний сигнал, але щось у нього не вийшло, тому він тишком лайнувся. Белл же зрозумів, що чує те, що сказав Ватсон. Ось вам і перша телефонна розмова.

Приклей життя!

Доктор Гаррі Кувер 1942 року хотів виділити прозору пластмасу для виготовлення нових прицілів ручної зброї. Для цього він працював із хімічними речовинами ціанакрилатами, які на практиці полімеризувались у разі контактування з вологою. Ось через що всі досліджувані матеріали злипались. Доктор зрозумів, що ці речовини не підходять для розв’язання його початкового завдання. Минуло шість років, і вчений збагнув потенціал свого відкриття — для склеювання будь-чого такою речовиною не потрібно ані тепла, ані тиску.

Цим клеєм користувалися для лікування поранених під час війни у В’єтнамі: його розбризкували на відкриті рани — і це зупиняло кровотечу, що полегшувало перевезення вояків. Ось так відкриття, що зробили під час роботи з поліпшення вбивчості зброї, допомогло врятувати велику кількість життів.

Мода на мушки

Косметичні мушки були дуже популярними в XVII–XVIII ст. у Франції. Їхньою винахідницею уважають британську герцогиню Ньюкасл, у якої була проблемна шкіра. Та герцогиня вирішила замаскувати свої недоліки за допомогою круглих шматочків чорної тафти, які вона приклеювала на обличчя як штучні родимки — мушки.

Як невдаху прославив невдаха

До майбутнього класика світової літератури Мігеля де Сервантеса Сааведра доля була не дуже прихильною. 1570 року він потрапив на війну з турками і в морському бою утратив ліву руку, за що отримав прізвисько Каліка з Лепанто. Дорогою на батьківщину Сервантеса полонили пірати і продали в рабство алжирському паші, де той пробув п’ять років. Чотири рази намагався втекти, але безрезультатно. 1580 року Сервантеса викупили місіонери, що дало змогу йому повернутися до Мадрида, де він зайнявся літературою. Творчість приносила незначні прибутки, через це Сервантес улаштувався працювати агентом для закупівлі провіанту для флоту. Потім він став збірником недоплат. Упродовж шести років громадянської служби Сервантес тричі опинявся за ґратами.  1602 року, під час чергового ув’язнення, Сервантес написав роман «Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський». Завдяки романтичному невдасі Дон Кіхоту його творець зажив усесвітньої слави.

Пан Нещасний Випадок

Француз Бернар Ашеріо (народився 1951 року) потрапив до Книги рекордів Гіннесса як людина, якій найбільше не щастить у цьому світі. Півторарічним він упав і зламав стегно. Трішки пізніше — знову падіння з велосипеда і травма голови. Відтоді Ашеріо ламав руки й ноги, потрапляв під колеса автомобілів практично постійно. Француз, якому повсякчас не щастить, фіксує всі свої нещастя, кількість яких упродовж 53 років життя перевищила 160. Ашеріо написав автобіографію «Пан Нещасний Випадок», у якій стверджує, що не вважає себе нещасливою людиною й пишається тим, що має такий титул і популярність.

Автор: Анастасія Чала

Також замовляйте: