Напевне, кожен із вас бачив у кіно сцену, коли людина, перебуваючи у воді, несамовито борсаючись і розмахуючи руками, кликала на допомогу і, залежно від сценарію, її або рятували, або все закінчувалося дуже трагічно. Ви запитаєте, що тут незвичайного? Адже все цілком зрозуміло: людина, яка тоне, обов’язково кричить і розмахує руками. Однак у житті, як виявилося, все зовсім не так. Читайте, як розпізнати того, хто потопає. Це дуже важливо!!!

Невигадана історія

Капітан зістрибнув із борту в одязі й поплив якомога швидше. Рятувальник у минулому, він не зводив очей із жертви й плив просто до парочки, яка плескалася між своїм катером і берегом. «Мені здається, він вирішив, що ти тонеш», — сказав чоловік дружині. Вони щойно бризкалися, й жінка щось гукала, але тепер вони стояли на обмілині по шию у воді. «Що він робить? У нас усе гаразд», — сказала дружина роздратовано. «У нас усе добре!» — гукнув чоловік і помахав капітанові, щоб той розвернувся й поплив назад. Але капітан продовжував плисти щосили, а порівнявшись із приголомшеною парою, тільки гаркнув: «З дороги!»
Просто за ними, за три метри, тонула їхня дев’ятирічна донька.

Як капітан із п’ятнадцяти метрів зрозумів те, чого не зрозумів рідний батько, перебуваючи поблизу? Швидше за все, він добре засвоїв правила рятувальників, де чітко прописано: «Утоплення — це не борсання у воді й не волання про допомогу, як гадає більшість». Що стосується батька дівчинки, то він уявляв утоплення таким, яким його показують у кіно.
Хоча насправді реальна або уявна небезпека захлинутися водою спричиняє так звану інстинктивну реакцію людини, яка тоне. І ця реакція зовсім не така, якою її уявлять більшість відпочивальників на воді.

1. За рідкісним винятком, люди, які тонуть, фізіологічно нездатні покликати на допомогу. Щоб говорити, необхідно мати можливість дихати. Часу, протягом якого рот перебуває над водою, недостатньо, аби видихнути, вдихнути й покликати на допомогу.

2. Люди, які тонуть, не можуть розмахувати руками, гукаючи на допомогу. Інстинкти змушують їх розкинути руки в боки й відштовхуватися від води, намагаючись підняти тіло вгору, щоб рот опинився над поверхнею й вони могли зробити черговий вдих.

3. Під час інстинктивної реакції людина, яка тоне, не може керувати рухами рук. Вона фізіологічно нездатна робити осмислені рухи, наприклад, рухатися до рятувальника або хапатися за рятувальні пристосування.

4. Поки триває інстинктивна реакція, тіло людини розташоване вертикально у воді, при цьому ви не помітите жодних підтримувальних рухів ногами. Якщо потерпілого не врятують, людина перед повним зануренням може протриматися у воді від 20 до 60 секунд.

5. Якщо люди б’ють руками по воді й кличуть на допомогу — це не означає, що з ними все гаразд, — вони в паніці, потребують допомоги. Паніка, яка не завжди передує інстинктивній реакції людини, яка тоне, триває не дуже довго. У цьому стані людина ще може, наприклад, схопитися за рятувальне коло.

Ви можете завантажити пам’ятку «Основні ознаки людини, яка тоне», натиснувши на позначку вгрі сторінки.

Будьте обережні!

Бережіть себе й тих, хто поруч із вами!

За матеріалами журналу «JustTEEN» 06(06) 2012 р.