Із цією метою можна використовувати методику «Шкала тривожності», розроблену за принципом «Шкали соціальноситуаційної тривоги» О. Кондаша (1973). Особливість шкал такого типу полягає в тому, що в них людина оцінює не наявність або відсутність у себе якихось переживань, симптомів тривожності, а ситуацію, зважаючи на те, наскільки вона може спричинити тривогу.

Перевага шкал такого типу полягає, по-перше, у тому, що вони дозволяють виявити межі дійсності, об’єкти, що є для школяра основними джерелами тривоги, і, по-друге, меншою мірою, аніж інші опитувальники, виявляються залежними від особливостей розвитку в учнів інтроспекції.

П р и м і т к а. Інтроспекція — метод психологічного дослідження, що полягає в спостереженні випробуванця за власними почуттями, думками та ін.; самоспостереження.

Бланк методики містить інструкцію та завдання, що дає змогу за потреби проводити її в групі. На першій сторінці бланка зазначають прізвище, ім’я школяра, клас, вік, дату проведення дослідження.

Інструкція

Далі названі ситуації, які часто трапляються в житті. Деякі з них можуть бути для вас неприємними, викликати хвилювання, занепокоєння, тривогу, страх. Уважно прочитайте кожне речення й обведіть одну із цифр праворуч: 0, 1, 2, 3, 4, залежно від такого:

  • якщо ситуація зовсім не видається вам неприємною, обведіть цифру 0;
  • якщо вона хвилює, турбує вас лише незначним чином, обведіть цифру 1;
  • якщо ситуація є досить неприємною, викликає таке занепокоєння, що ви із задоволенням уникнули б її, обведіть цифру 2;
  • якщо вона для вас є дуже неприємною та спричиняє сильне занепокоєння, тривогу, страх, обведіть цифру 3;
  • якщо ситуація для вас є украй неприємною, якщо ви не в змозі витримати її та вона вас дуже сильно непокоїть, викликає сильний страх, обведіть цифру 4.

Ваше завдання — уявити якомога детальніше кожну ситуацію й обвести ту цифру, що позначає, якою мірою ця ситуація може викликати у вас побоювання, занепокоєння, тривогу або страх.

1

Відповідаєш біля дошки

0 1 2 3 4

2

Ідеш на гостину до незнайомих

0 1 2 3 4

3

Береш участь у змаганнях, конкурсах, олімпіадах

0 1 2 3 4

4

Розмовляєш із директором школи

0 1 2 3 4

5

Думаєш про своє майбутнє

0 1 2 3 4

6

Учитель визначає за журналом, кого викликати відповідати

0 1 2 3 4

7

Тебе критикують, тобі у чомусь докоряють

0 1 2 3 4

8

На тебе дивляться, коли ти щоcь робиш (спостерігають за тобою під час роботи, розв’язування завдання)

0 1 2 3 4

9

Пишеш контрольну роботу

0 1 2 3 4

10

Після контрольної вчитель оголошує оцінки

0 1 2 3 4

11

На тебе не звертають уваги

0 1 2 3 4

12

У тебе щось не виходить

0 1 2 3 4

13

Чекаєш на повернення батьків із батьківських зборів

0 1 2 3 4

14

Тобі загрожує невдача, провал

0 1 2 3 4

15

Чуєш за своєю спиною сміх

0 1 2 3 4

16

Складаєш іспити (ЗНО) у школі

0 1 2 3 4

17

На тебе гніваються (незрозуміло чому)

0 1 2 3 4

18

Виступаєш перед великою аудиторією

0 1 2 3 4

19

На тебе чекає важлива, вирішальна справа

0 1 2 3 4

20

Не розумієш пояснень учителя

0 1 2 3 4

21

Із тобою не згодні, суперечать тобі

0 1 2 3 4

22

Порівнюєш себе з іншими

0 1 2 3 4

23

Перевіряють твої здібності

0 1 2 3 4

24

На тебе дивляться, як на маленьку дитину

0 1 2 3 4

25

На уроці вчитель зненацька ставить тобі запитання

0 1 2 3 4

26

Замовкли, коли ти наблизився (наблизилася)

0 1 2 3 4

27

Оцінюють твою роботу

0 1 2 3 4

28

Думаєш про свої справи

0 1 2 3 4

29

Маєш прийняти важливе рішення

0 1 2 3 4

30

Не можеш виконати домашнє завдання

0 1 2 3 4

Обробляння результатів

Методика містить ситуації трьох типів:

  • ситуації, пов’язані зі школою, спілкуванням із учителями;
  • ситуації, що актуалізують уявлення про себе;
  • ситуації спілкування.

Відповідно види тривожності, що виявляють за допомогою цієї шкали, позначені: шкільна, самооцінна, міжособистісна.

Відомості про розподіл пунктів шкали наведені в таблиці.

Види тривожності

Вид тривожності

Номер пункту шкали

Шкільна

1, 4, 6, 9, 10, 13, 16, 20, 25, 30

Самооцінна

3, 5, 12, 14, 19, 22, 23, 27, 28, 29

Міжособистісна

2, 7, 8, 11, 15, 17, 18, 21, 24, 26

Підраховують загальну суму балів окремо за кожним розділом шкали та за шкалою в цілому. Отримані результати інтерпретують як показники рівнів відповідних видів тривожності, показник за всією шкалою — як загальний рівень тривожності.

У наступній таблиці наведені стандартні відомості, що дозволяють порівняти показники рівня тривожності в різних статевовікових групах.

П р и м і т к а. Стандартизацію проводили у міських школах, тому наведені характеристики не можна застосовувати для сільських школярів.

Ключ

Висновки

Рівень тривожності для кожної статевовікової групи визначали на підставі середнього арифметичного значення кожної групи; показник інтервалу — середнє квадратичне відхилення від результатів групи.

На особливу увагу потребують передусім учні з високою та занадто високою загальною тривожністю. Як відомо, така тривожність є наслідком або реального неблагополуччя школяра у найзначущих галузях діяльності та спілкування, або існує всупереч об’єктивному благополучному положенню — як наслідок певних особистісних конфліктів, порушень у розвитку самооцінки та ін.

Останнє є дуже важливим, оскільки саме ці випадки досить часто залишаються поза увагою вчителів і батьків. Цю тривожність часто відчувають школярі, які добре й навіть відмінно навчаються, відповідально ставляться до навчання, громадського життя, шкільної дисципліни, проте це уявне благополуччя коштує учням дорого, іноді спричиняючи зриви, особливо за умови різкого ускладнення діяльності. У таких школярів відзначаються помітні вегетативні реакції, неврозоподібні та психосоматичні порушення.

Тривожність у цих випадках часто є наслідком конфліктності самооцінки, наявності у ній протиріччя між високими домаганнями й досить сильною непевністю в собі. Такий конфлікт. змушуючи цих школярів постійно домагатися успіху, водночас заважає їм правильно оцінити його, породжуючи почуття постійної незадоволеності, нестійкості, напруженості. Це призводить до гіпертрофії потреб у досягненні, до того, що потреба стає «ненаситною», що спричиняє (на думку педагогів і батьків) перевантаження, перенапруження, порушення уваги, зниження працездатності, підвищення втомлюваності. Природно, що залежно від реального становища школяра у середовищі однолітків, його успішності в навчанні та інших факторів виявлена висока (або занадто висока) тривожність вимагатиме різних способів корекції. Якщо у разі реальної неуспішності роботу багато в чому необхідно спрямувати на формування необхідних навичок праці, спілкування, що сприятимуть подоланню цієї неуспішності, то в іншому разі — на коригування самооцінки, подолання внутрішніх конфліктів.

Однак паралельно із цією роботою, спрямованою на ліквідацію причин, що спричинили тривожність, необхідно розвивати у школяра здатність долати підвищену тривогу. Відомо, що у разі закріплення тривожності вона набуває надзвичайної стійкості.

Школярі з підвищеною тривожністю опиняються у ситуації «зачарованого психологічного кола», коли тривожність погіршує їх здібності до навчання, результативність їх діяльності, а це, у свою чергу, ще більше підсилює емоційне неблагополуччя. Тому робота, спрямована лише на ліквідацію причин, є недостатньою. Прийоми зниження тривожності значною мірою є загальними, не залежать від її реальних причин. Слід також звернути увагу на учнів, які характеризуються, умовно кажучи, «надмірним спокоєм», особливо якщо оцінки за всією шкалою не перевищують 5 балів. Подібна нечутливість до неблагополуччя має зазвичай компенсаторний, захисний характер і перешкоджає повноцінному формуванню особистості.

Школяр немов уникає неприємного досвіду. Емоційне неблагополуччя в цьому разі зберігається ціною неадекватного ставлення до дійсності, негативно позначаючись на продуктивності діяльності. Обмеження, що пов’язані із застосуванням шкали, як і інших методів опитування, обумовлені залежністю відповідей школяра від наявності в нього бажання відповідати, довіри до експериментатора, щирості. Це означає, що шкала передусім виявляє тих школярів, які не тільки відчувають тривожність, але й вважають за потрібне сповістити про це. Часто високі бали за шкалою є своєрідним криком про допомогу і, навпаки, за «надмірним спокоєм» може приховуватися підвищена тривожність, про яку учень через різні причини не повідомляє оточуючих.

Шкала не повністю забезпечує виявлення тривожності учнів передусім унаслідок значної кількості всіляких захисних тенденцій, починаючи від елементарних (небажання розкриватися перед сторонньою людиною) і завершуючи найскладнішими захисними механізмами. Крім того, шкала не виявляє тривожності, що жорстко пов’язана з певними об’єктами.