Форми методичної роботи з педагогами

Створюючи атмосферу творчості в педагогічному колективі ДНЗ, необхідно забезпечити сприятливі умови, за яких у кожному педа­гогові бачать особистість, поважають його вибір, спонукають аргу­ментувати, пропонувати, аналізувати, надають можливість стати архітекторами власного професійного життя. За словами Г. Товсто­ногова, «… необхідно створювати найбільш сприятливі умови, щоб частіше прокидалось натхнення». Тож завдання вихователя-мето­диста і завідувача — допомогти кожному педагогові знайти в собі сили і нереалізовані можливості для підвищення своєї професійної майстерності.

Підвищення якості дошкільної освіти перебуває в пря­мій залежності від рівня професійної компетентності педагогіч­них кадрів. За сучасних умов реформування освіти радикаль­но змінюється статус педагога, його освітні функції, відповідно змінюються вимоги до його професійно-педагогічної компетент­ності, рівня його професіоналізму. На сьогодні ми відзначаємо затребуваність педагога творчого, компетентного, здатного до роз­витку свого особистісного потенціалу в сучасній системі дошкіль­ної освіти. Успіх роботи дошкільного навчального закладу багато в чому залежить від творчої активності педагогів, від їх професійної зрілості.

Позитивні зміни в системі дошкільної освіти, підвищення квалі­фікації і перепідготовки педагогічних кадрів стають одним із голо­вних завдань з модернізації системи освіти.

Система методичної роботи в ДНЗ має бути спрямована на ство­рення професійно-особистісної зони успіху кожного педагога, підви­щення рівня мотивації до саморозвитку і творчості за використання таких факторів:

  • облік результатів діагностики професійних та індивідуально-психологічних особливостей педагогів;
  • індивідуалізація стосунків із колегами;
  • диференціація взаємодії різних груп педагогічного колективу;
  • орієнтування на позитивні можливості особистості педагога;
  • особистий приклад керівника.

Сьогодні пропоновано багато різноманітних форм роботи з пе­дагогічними кадрами в дошкільному навчальному закладі. Серед них ми виділяємо як традиційні, так і новітні. З традиційних ви­користовуємо: тренінги, семінари-практикуми, педагогічні гос­тинні, КВК, педагогічний ринг, круглі столи, педагогічні ситуації.

З новітніх — ділову гру, союз однодумців, майстер-клас, коучинг-сесію, квік-налаштування, кейс-метод, виставки-ярмарки, творчі години.

Інтерактивні форми роботи з педагогами є найбільш ефективною формою в процесі підготовки до педагогічної ради та до розробки но­вих технологій у навчанні і вихованні дошкільників. Основним на­прямком інтерактивних форм є активізація педагогів, розвиток їх креативного мислення, нестандартний вихід із проблемних ситуацій.

Щорічно, плануючи методичну роботу з педагогами свого закла­ду, вихователь-методист використовує такі відомі форми роботи, які широко впроваджуються в практику ДНЗ:

  • Групові (педагогічні ради, семінари, практикуми, методичні об’єднання, творчі групи, робота за єдиними методичними тема­ми, ділові ігри та ін.) та індивідуальні (самоосвіта, індивідуаль­ні консультації, співбесіди, наставництво тощо).
  • Відкритий показ. Заняття з подальшим обговоренням побаче­ного як форма навчання педагогів і розповсюдження передового досвіду.
  • Семінар-практикум, методичне об’єднання. Проводяться для більш глибокого і систематичного вивчення проблем педагогіки, психології, методики. Теоретичний матеріал підкріплюється прикладами з практики, показом окремих прийомів і способів роботи. У ході семінару, методичного об’єднання вдосконалю­ється професійна майстерність педагогів, у певному виді діяль­ності, розвивається творчість і фантазія.

До річного плану роботи дитячого закладу обов’язково вносять семінари, методичні об’єднання, семінари-практикуми, які зали­шаються найбільш ефективною формою підвищення кваліфікації вихователів. На початку навчального року керівник складає деталь­ний план семінару, методичного об’єднання, який може складатися з одного або декількох занять. На першому занятті можна запро­понувати доповнити цей план конкретними запитаннями, на які вихователі хотіли б дістати відповідь. Семінар може бути постійно дієвим і тимчасовим (наприклад: протягом навчального року орга­нізується вивчення нової програми або технології).

Керівником семінару може бути завідувач, методист або запро­шені спеціалісти. У його проведенні беруть участь вихователі та інші працівники дитячого закладу. Семінар може складатись із декількох занять, на яких поєднується обговорення питань теорії, проблем практики, ознайомлення з новелами літератури і передо­вим досвідом.

Семінар-практикум відрізняється передбачає виконання практич­них завдань, спостереження за роботою колег із подальшим обгово­ренням. Наприклад, на занятті з ікебани педагоги під керівництвом спеціаліста вчаться мистецтва складати букети. Це вміння надалі застосовується в прикрашанні групової кімнати і в роботі з дітьми.

У ході семінару-практикуму передбачається можливість обго­ворення різноманітних точок зору, дискусії, створення проблемних ситуацій, які дозволяють наприкінці роботи виробити єдину пози­цію щодо розглянутого питання. Важливо, щоб підсумки семінару були оформлені під наглядом керівника.

Дедалі частіше порушується питання про потребу освіти бать­ків, особливо молодих мам, щодо методів особистісно орієнтованого спілкування з малюком, тому організація семінару-практикуму для батьків є важливою формою роботи. До його проведення залучаються різні спеціалісти. Можна влаштувати вечір ігор дітей і дорослих, а ке­рівник семінару буде уважним спостерігачем і порадником. Про свої спостереження він розкаже батькам на наступному занятті і надасть конкретні рекомендації, поради щодо методів індивідуального спіл­кування з дитиною. Така робота буде корисною і для батьків, і для ді­тей, і для дошкільного закладу, авторитет якого зросте в очах батьків.

Важливе питання — місце проведення семінару. Це може бути методичний кабінет, групова кімната, музей, виставкова зала тощо залежно від тих завдань, які мають розв’язувати учасники семінару.

Якщо семінар розрахований на декілька занять, необхідно під­готувати пам’ятку його учасникам. У ній слід зазначити тему, місце і порядок проведення кожного заняття, перелік питань, список літе­ратури, з якою корисно ознайомитись. Важливо продумати способи залучення до обговорення теми всіх учасників семінару. Для цього використовують перфокарти, розглядають протилежні точки зору, опрацьовують нормативні документи, застосовують методи ігрового моделювання тощо. За підсумками семінару можна оформити ви­ставку робіт педагогів.

  • Дискусія. Розглядання, дослідження, обговорення проблемного питання. Кожен має висловити свою думку, вчитися відстоюва­ти її, довести свою точку зору.
  • Творчі групи. Виникли в результаті пошуку нових, більш ефек­тивних форм методичної роботи. Створюються добровільно, коли необхідно вивчити передовий досвід, нову методику або розробити перспективну ідею. Об’єднуються декілька педаго­гів з урахуванням психологічної сумісності, творчих інтересів. У групі можуть бути один або два лідери, які беруть на себе розв’язання організаційних питань. Кожен член групи самостійно вивчає закріплене за ним пи­тання, готує коротку інформацію. Потім усі обмінюються думками, дискутують, пропонують варіанти, впроваджують у практику своєї роботи. Організують взаємовідвідування за­нять, обговорення найкращих прийомів і методів. За потреби здійснюють спільне вивчення додаткової літератури. Головну увагу приділяють пошуковій, дослідницькій діяльності. Спіль­не творче опанування нового відбувається в три-чотири рази швидше, ніж іншими засобами.
  • «Круглий стіл». Під час обговорення будь-яких питань вихо­вання і навчання дошкільників розміщення учасників по колу дозволяє поставити всіх у рівне становище, забезпечити взаємо­дію. Організатор «круглого столу» продумує питання до обгово­рення.
  • «Брифінг». Це зустріч, на якій коротко викладається позиція щодо одного з нагальних питань. Її може проводити керівник або спеціаліст, який заздалегідь готується до відповіді на за­питання з означеної теми і дозволяє максимально активізувати вихователів. Утворюється дві команди: одна ставить запитання, друга відповідає. Організатор ставить запитання, педагоги від­повідають.
  • «Художня скринька». Скринька, залежно від педагогічних за­вдань, може містити репродукції творів зображувального мис­тецтва, фотографії, малюнки предметів, тварин, явищ приро­ди, схеми, знаки (будь-яку необхідну інформацію). Ефективний спосіб привернення уваги дітей. Матеріали скриньки можуть бути основою виставки.
  • «Творча вітальня». Форма організації взаємодії педагогів від­повідно до їхніх інтересів і вподобань. Створює атмосферу віль­ного, невимушеного спілкування.
  • Огляд-конкурс. Спосіб перевірки професійних знань, умінь, на­вичок, педагогічної ерудиції. Демонстрування та оцінювання творчих досягнень педагогів. Передбачає можливість оцінювати результати шляхом порівняння своїх здібностей зі здібностями інших.
  • Тематичні виставки. Презентація наочних матеріалів: ма­люнків, виробів, літератури, посібників сприяє збагаченню знань, є змістовною формою обміну досвідом педагогів.
  • «Музичний салон». Одна з форм естетичного розвитку, духовно­го спілкування педагогів, дітей і батьків, збереження найкра­щих народних традицій, звичаїв. Прийом формування сприят­ливого мікроклімату в колективі.

 

 

 

Матеріали взято з посібника Методична робота в ДНЗ