Варто лише уважніше, прискіпливіше ставитися до того, як ми говоримо, щоб висловитися дедалі правильніше, щонайчіткіше, найбільш доступно, точно і змістовно.

Галина Сюта, мовознавець

Всі ми інколи припускаємося помилок — як у розмовній, так і в письмовій українській. Подекуди можна зустріти навіть у фахових матеріалах «на протязі уроку», замість «протягом», «приймали участь» замість «брали», «слідуючи приклади», замість «наступні» і таке інше.

Пропонуємо вам великий і докладний матеріал з української мови, у якому автори розкривають тему правильної вимови, правопису і вживання питомих українських слів і виразів. Він стане у пригоді не лише учителям української, а й педагогам будь-якого фаху, для самоперевірки і підвищення кваліфікації. І на кожному уроці мають бути єдині граматичні вимоги — як для педагогів, так і школярів.

У першій частині надано визначення різновиду мовленнєвих норм і типових помилок з прикладами.

У другій частині наведено шляхи подолання мовних помилок.

Третя частина, найбільша, пропонує різноманітні тренувальні вправи для вдосконалення грамотності: орфографічний тренажер, пунктуаційний практикум, граматичні вправи, творчі диктанти, вправи на редагування та формування лексичної грамотності.

Завантажуйте тренувальні вправи, натиснувши на позначку вгорі сторінки.

Мовна норма — це головний критерій культури мови. Норми літературної мови — це сукупність загальноприйнятих правил, якими користуються мовці в усному й писемному мовленні.

Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків, звукосполучень. Наприклад, сміється [см’ійц’:а], зжитися [ж:тис’а].

Акцентуаційні норми передбачають уміння правильно наголошувати слова. Наприклад, [приказк], [ц’ін:к].

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів. Наприклад, всього-на-всього, сама самотою, облич (Р. в., множ.).

Лексичні норми — це правильність уживання слів у властивих їм значеннях, правильне поєднання слів.

Неправильно                         Правильно

Любе питання                       Будь-яке питання

У рамках тижня                    У межах тижня

Кулеподібний                       Кулястий

Граматичні норми — правильне творення і вживання слів та їхніх форм, правильна побудова словосполучень та речень. Наприклад: звати Марія, звуть Марією.

Словотвірні норми — це правильне вживання морфем для утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями: купувати (а не купляти), світлофор (а не світофор), пакувальник (а не пакувальщик).

Морфологічні норми — це правила утворення та поєднання граматичних форм слів: канцелярське приладдя (а не канцелярські приладдя), мак мелють (а не мак мелять), хліб крають (а не хліб краять).

Синтаксичні норми — це правила побудови словосполучень і речень, тобто правильне поєднання слів за змістом у відповідних граматичних формах. Наприклад, завідувач (чого?) кафедри, а не завідувач (чим?) кафедрою, робота за контрактом (а не по контракту).

Пунктуаційні норми — це правильне використання розділових знаків у реченнях, текстах. Наприклад:

  • Сьогодні похолоднішало. Може випасти сніг.
  • А може, і ні.

Стилістичні норми встановлюють доречність вибраних мовних засобів залежно від стилю мовлення. Наприклад:

Офіційно-діловий стиль. Він кваліфікований працівник (а не добрий роботяга).

Види мовних помилок

Кожна помилка — це порушення якоїсь мовної норми.

Н. Бондаренко

Помилка — це об’єктивне відхилення, що перетворює правильний компонент повідомлення на неправильний (помилковий).

  • Помилка — це анорматив, тобто таке ненормативне лінгвоутворення, що виникає в результаті невмотивованого порушення літературної норми.
Види помилок
Лексичні Граматичні

Орфографічні

 Пунктуаційні Стилістичні Змістові

Лексичні помилки:

  • недоліки, пов’язані з використанням лексичних засобів, що не відповідають основній думці висловлювання та обраному стилю;
  • уживання слова у невластивому йому значенні: добра страва (смачна страва);
  • порушення лексичної сполучуваності слів: зробити героїчний вчинок (здійснити);
  • неточне вживання фразеологізмів: жити іншим розумом (чужим розумом);
  • вживання зайвого слова (плеоназм): стара людина похилого віку;
  • вживання спільнокореневих слів або повторення однакових слів (тавтологія): святкове свято.

Граматичні помилки:

  • неправильне утворення слів та форм слів: хотять їсти (хочуть їсти);
  • неправильна побудова словосполучень та різних типів речень: Подорожуючи Карпатами, падав сніг;
  • граматичні порушення в структурі речень.

Стилістичні помилки:

  • уживання слів, властивих одному стилеві, у тексті іншого;
  • невдале використання експресивної та емоційно забарвленої лексики;
  • уживання мовних штампів, кліше;
  • накопичення в одному реченні слів, що належать до тієї ж самої частини мови;
  • змішування лексики різних історичних епох.

Орфографічні помилки:

  • неправильне написання слів чи сполучень слів: довгожданний, сама-самотою;
  • неправильний перенос слів: заг-ребти; неправильне скорочення слів.

Пунктуаційні помилки:

  • пропущено необхідний розділовий знак;
  • неправильно розставлено розділові знаки у реченнях;
  • поставлено зайві розділові знаки;
  • невмотивована заміна одного знака іншим:

Дощ пройшов, проте, надворі стало ще тепліше.

Змістові помилки:

  • невідповідність твору вибраній темі, невідповідність змісту переказу первинному тексту; невідповідність типу і стилю мовлення;
  • наявність зайвої інформації;
  • неправильно описані події, вчинки персонажів, факти;
  • невідповідність тексту плану висловлювання;
  • відсутність смислового зв’язку між частинами;
  • відсутність важливої інформації, необхідної для розкриття теми та основної думки; невдалі узагальнення, висновки.

Шляхи подолання мовних помилок

Види робіт

Проведення різних видів диктантів; творчих робіт

Використання онлайн-ресурсів, відеоуроків мережі інтернет

Робота зі словниками, довідниками

Застосування інтерактивних методів і вправ

Диктанти: словникові, вибіркові, пояснювальні, цифрові, творчі, коментовані, вільні, самодиктанти.

Інтерактивні вправи та методи:

  • мовні ігри: «Коректор», «Упіймай помилку», «Я редактор»;
  • орфографічний тренажер, розминки, перерви;
  • пунктуаційний практикум;
  • метод «Прес»;
  • робота з пазлами;
  • алгоритмування (алгоритм — схема, алгоритм — таблиця);
  • вправи з ключами;
  • «кодування»;
  • тестові завдання у форматі ЗНО;
  • гра «Третій зайвий»;
  • прийом какографії;
  • метод проєктів та інші.

Методичний словник

Какографія (від грец. kakos — поганий + grapho — пишу) — метод навчання школярів грамотного письма. Суть цього методу в тому, що вчитель дає певний текст, написаний з навмисно припущеними помилками, причому ці помилки цілком помітні. Уважають, що учень, виправляючи такі помилки, запам’ятовує правильне написання слів.

Тренувальні вправи доступні у файлі для завантаження.

Автор: О. В. Скрипнюк, учитель-методист української мови та літератури вищої категорії; Н. А. Андрійчук, учитель української мови та літератури; Шепетівська ЗОШ I–III ст. № 6, Хмельницька обл.

ТАКОЖ ЗАМОВЛЯЙТЕ:

 

Джерело зображення: https://sobor.com.ua/news/chi-pidut-diti-do-shkoli-1-veresnya