Поговоримо про тему, якої, зізнаємось, ми звикли уникати. Напевно, ментальні, релігійні особливості сприяли тому, що втрата близької людини сприймається у нашому суспільстві як найбільше горе, «незаслужена» втрата, невиліковне страждання. Не дивно, що внаслідок такого ставлення доросла людина не завжди в змозі впоратися з таким тягарем. А що вже говорити про дитину?! Це людина ще з незначним життєвим досвідом, психічно, емоційно та інтелектуально незріла. Найчастіше дорослий у своєму ставленні до дитини, яка втратила близьку людину (особливо, коли це стосується батьків), нагадує ту саму незрілу дитину. Ми не знаємо, що говорити, як сказати, як розрадити, нам страшно дивитися в очі згорьованої дитини. Пропонуємо вам кілька порад, як позбутися власної неготовності та навчитися відповідно до вікових особливостей дитини допомагати їй пережити втрату близької людини. До речі, багато порад стануть у пригоді й для дорослих людей. Ми щиро бажаємо всім довгих років життя, але життя є життя.

Файл ви можете завантажити, натиснувши на позначку вгорі сторінки.

За матеріалами: Робота практичного психолога з дітьми, які переживають втрату близької людини

Автори-упорядники: С. В. Губанова, С. М. Левчук, Л. Ю. Майданик, І. Г. Моргун, О. М. Хижняк, м. Черкаси

Джерело: Шкільному психологу. Усе для роботи № 11 (107) листопад 2017 р