У педагогічному енциклопедичному словнику рефлексія (від пізнолат. Reflexio — звертання назад) трактується як:

1) міркування, самоспостереження;

2) у філософії — форма теоретичної діяльності людини, яка спрямована на осмислення власних дій та їхніх законів.

У міру розвитку цивілізації мислення стає все більш логічним. Це пояснюється тим, що традиційний матеріал, переданий кожному індивідуумові, повніше й ретельніше продуманий і розроблений. Бажання розуміти власні почуття й дії, роз’яснити собі таємниці світу виявляється дуже рано. Однак для багатьох із цих учинків не може існувати ніяких свідомих мотивів. Саме тому для звичайних дій підшукуються вторинні пояснення, що зовсім не стосуються їхнього історичного походження, але являють собою висновки, які виникли у певного народу на підставі спільних знань. Існування таких вторинних пояснень є одним з найважливіших антропологічних явищ. Проте, дуже багато людей спочатку роблять учинки, а потім намагаються їх виправдати. Навчання рефлексії надзвичайно важливе для розумового виховання людини.

Рефлексія в навчанні — миследіяльний або чуттєво-переживаючий процес усвідомлення людиною своєї діяльності. Ключовими проблемами рефлексії в навчанні є два напрями:

1) онтологічний, пов’язаний зі змістом предметних знань;
2) психологічний, тобто звернений до самопізнання та пізнання своєї діяльності.

Методика організації рефлексії на уроці:

  1. Зупинка предметної діяльності.
  2. Відтворення послідовності виконаних дій.
  3. Аналіз послідовності та змісту дій.
  4. Формулювання результатів.
  5. Перевірка гіпотез у наступній діяльності.

У результаті навчальної діяльності учень набуває досвіду, який трансформується в знання. Ці знання відрізняються від первинного інформаційного середовища, в якому відбувалась ця діяльність. Основними відмінностями «знаннєвого» продукту учня є засвоєні ним способи діяльності, розуміння суті середовища, що вивчається, самовизначення відносно неї та особистий інформаційний приріст знань учня.

Методичні прийоми проведення рефлексії

Рефлексія здійснюється протягом усього навчального процесу, виконуючи на різних його етапах різні функції. При цьому важливо, щоб до процесу рефлексії були залучені й учні, і вчитель.

Як показує досвід, у випадку неучасті кого-небудь із суб’єктів процесу навчання в процесі рефлексії весь механізм виявляється неефективним.

Рефлексія може бути здійснена в усній або письмовій формі. При цьому вона має різне смислове призначення.

Усна рефлексія

Усна рефлексія має на меті обнародування власної позиції, її співвіднесення з думками інших людей. Часто школярі говорять про те, що вираження своїх думок у формі оповідання, діалогу або питань допомагає прояснити деякі значимі проблеми.

Підіб’ємо підсумки (онтологічна складова)

Один з найпоширеніших прийомів усної рефлексії, що, як правило, застосовується на етапі завершення уроку,— це промовляння за такою схемою:

На уроці я...
дізнався...
зрозумів...
навчився...
найбільший мій успіх — це...
найбільші труднощі я відчув...
я не вмів, а тепер умію...
я змінив своє ставлення до...
на наступному уроці я хочу...

Незакінчене речення (онтологічна складова)

«Література для мене — це...»
«Я б запитав автора про...»
«Я б хотів (не хотів) бути на місці...»

Серед усної форми проведення рефлексії не можна не згадати й психологічну складову цього процесу.

Саморефлексія. Учні відповідають на запитання: «Чи справдилися мої очікування?», «Про що мені хочеться поговорити? Яку проблему хотілось би порушити?»

Серед усього розмаїття прийомів усної рефлексії (діалог, перехресна дискусія або дискусія «Сукупний пошук») представимо опис одного з них, найбільш ефективно застосовуваного в рамках педагогічної практики. Метою прийому «Дворядний круглий стіл» є обмін думками з найбільш актуальної для учасників проблеми.

Дворядний круглий стіл. У процесі його проведення учитель формує з учасників дві групи. Перша група утворює «внутрішнє» коло. Учасники цієї групи вільно висловлюються з обговорюваної проблеми. При цьому важливо, щоб учні не критикували точку зору інших, а коротко й чітко висловлювали власну думку. Учасники другої групи («зовнішнє коло») фіксують висловлення учасників внутрішнього кола, готуючи свої коментарі й питання. Коментарі можуть стосуватися суті обговорюваного питання, процесу обговорення у внутрішньому колі, закономірностей у висловлюваних позиціях, можливих причин подібних висловлювань.

Учасники внутрішнього кола повинні чітко й стисло висловити свою думку, зв’язуючи її з попередніми висловлюваннями. Учитель здійснює координацію роботи, не втручаючись у зміст висловлювань, направляючи діалог у рамки обговорюваної проблеми, фіксуючи різні точки зору. Після закінчення роботи внутрішнього кола викладач пропонує групі, що утворює зовнішнє коло, взяти участь в обговоренні. Учасники зовнішнього кола працюють відповідно до правил, описаних вище. Наприкінці роботи викладач просить учасників сформулювати висновки в усній або письмовій формі, після чого висловлює свої зауваження й коментарі.

Письмова рефлексія

Більшість учених-психологів і педагогів відзначають, що важливішою для розвитку особистості є письмова рефлексія. Можна виділити декілька найбільш відомих форм письмової рефлексії.

Есе — твір невеликого обсягу, що розкриває конкретну тему й має підкреслене суб’єктивне трактування, вільну композицію, орієнтацію на розмовну мову, прихильність до парадоксів. Написання есе покликано звернути учня до свого досвіду в усіх його протиріччях із певного питання.

Бортовий журнал — форма фіксації інформації з допомогою ключових слів, графічних моделей, коротких речень та умовиводів, питань. Частинами «бортового журналу», що задає викладач і які будуть заповнюватися учнями, можуть бути ключові поняття теми, зв’язки, які може встановити учень, важливі питання.

Щоденник. Існують різні види щоденників: звичайний, щоденник — художній альбом, двочастинний щоденник (у першій графі — спостережувані факти, цитати з висловлювань, в іншій — коментарі) та інші. На відміну від есе й «бортового журналу», щоденник ведеться протягом тривалого проміжку часу й дозволяє учневі здійснити більш вдумливу рефлексію, як відстежуючи безпосередній процес, так і порівнюючи свої дії в часі («відкладена» рефлексія).

Це варіант групової письмової рефлексії у формі питань і відповідей учасників групи. Пропонований спосіб дозволяє за досить короткий проміжок часу провести письмову рефлексію з метою взаємообміну думками.
Синквейн. Віршовані форми (наприклад, синквейн — п’ятиряддя) — це спосіб творчої рефлексії, що дозволяє в художній формі оцінити вивчене поняття, процес або явище.

Портфоліо. Різні варіанти портфоліо, що являють собою набір робіт учнів або студентів, зв’язують окремі аспекти їхньої діяльності в більш повну картину. Портфоліо може включати набір оцінних листів, листів спостережень, фрагменти щоденників, «бортових журналів», відеофрагменти, проекти й плани виступів. Портфоліо — це щось більше, ніж просто папка учнівських робіт, це спланована заздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів.

Привчити учнів до написання есе, щоденників, складання портфоліо є досить важким завданням.

Основні правила навчання письмової рефлексії:

  1. Регулярна можливість писати.
  2. Вибір цікавої теми для листа.
  3. Наявність зразків.
  4. Читацька аудиторія. Учні повинні розуміти, що написаний ними текст затребуваний іншими.
  5. Звичка правити. Розуміння того факту, що будь-який текст може бути скоректований самим письменником у будь-який час.
  6. Допомога друзів. М ожливість ділитися написаним.

Кольорова феєрія

До особливих видів письмової рефлексії відносять ті, в яких задіяні маленькі кольорові форми (стіки — невеликі кольорові квадрати). Робота зі стіками не вимагає стільки часу й зосередженості, як у «великих» письмових формах проведення рефлексії — есе, щоденник та ін. Водночас вони дозволяють зберегти якесь інкогніто та не примушують до обнародування власної позиції. Стіки можуть застосовуватися під час проведення як онтологічної, так і психологічної складової рефлексії. Наприклад, на столі в учнів лежать стіки трьох кольорів (зелений, жовтий, червоний), які відповідно означають:

«Я все зрозумів», «Мені дещо незрозуміло», «Мені складно зрозуміти». Під час пояснення нової теми вчитель просить показати стіки, які відповідають рівню розуміння конкретної ситуації.

Після цього вчитель приймає рішення — продовжити пояснення, повернуться на вихідні позиції й пояснити знову, змінити тактику пояснення, взяти на замітку й попрацювати індивідуально з окремими учнями. У разі використання кольорових стіків можна контролювати зміну настрою класу (або самооцінку власної діяльності учнів) під час уроку або зрозуміти результат емоційного настрою після проведеного заняття. При цьому використовують як колірні характеристики, так і малюнки. Діти малюють смайлики, в яких показують власні емоційні відчуття після проведення уроку. На вже готових заготівках (малюнках) стіків підкреслюють потрібне: наприклад, зростання або зниження інтересу до уроку; посилення або зменшення рівня діяльності й т. ін.

Використання стіків має широкі можливості й, за якоїсь долі фантазії вчителя, завжди може приймати нові форми.

Стіки можуть бути у формі листочків (надошці намальоване дерево, на гілки якого прикріплюютьсястіки). На стіках —враження від проведеного уроку (очікування й т. ін.). Стіки у формі кола, трикутника, овалу... Малюнки у вигляді квітки(і пелюстки до нього), будинок (стіки —цеглинки до нього).

Кінцевим етапом рефлексії є аналіз отриманих результатів учителем і практичні висновки на підставі цього аналізу:

  • Пошук альтернативних дій та аргументація розумності вибору (відмови від вибору) в конкретній ситуації.
  • Апробація нової дії. Співвіднесення ідеальної моделі й реальних дій, визначення причин їхніх збігів і розбіжностей, успіху або невдач.

Рефлексія в методичній діяльності вчителя повинна зайняти почесне місце й бути постійною й свідомою. Її можна провести на основі самоаналізу уроку.

Самоаналіз уроку

  • Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсу?
  • Його зв’язок із попередніми уроками?
  • Які особливості класу були враховані під час планування уроку?
  • Які завдання планувалося вирішувати на уроці?
  • Чим обґрунтовувався такий вибір завдання?
  • Чим обґрунтовувався вибір структури й типу уроку?
  • Чим обґрунтовувався вибір змісту, форм і методів навчання (по етапах уроку)?
  • Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові) були створені на уроці?
  • Чи були відхилення від плану уроку? Чому?
  • Які саме? До чого вони призвели?
  • Як можна оцінювати результати уроку?
  • Чи вирішені його завдання? Чи не відбулося перевантаження учнів?
  • Які висновки на майбутнє можна зробити з результату уроку?

Результати роботи вчительської рефлексії можуть бути оформлені у вигляді портфоліо. Що ж може скласти матеріали вчительського портфоліо?

  • Опис методичної теми, над якою працює вчитель.
  • Щоденник з описом проведених експериментальних уроків з використанням нових технологій навчання.
  • Есе про учнів.
  • «Бортовий журнал», у якому зафіксований проведений урок.
  • Плани проведених у школі навчальних і проблемних семінарів.
  • Дослідження, присвячене огляду літератури з методичної теми.
  • Формулювання й обґрунтування майбутніх цілей роботи.