Останнім часом спостерігається збільшення кількості дітей з різними порушеннями в розвитку, труднощами в навчанні та в адаптації, також збільшилася кількість дітей із загальним недорозвиненням мовлення та дізартрією. Для подолання у таких дітей мовленнєвих порушень та попередження розвитку патологічних станів необхідно зміцнювати їхнє психічного здоров’я і проводити комплексну психокорекційну роботу. Однією зі складових елементів такої роботи є кінезіологічна корекція. Знаходячись на межі педагогіки, психології та медицини, логопедія використовує у своїй практиці нетрадиційні для неї методи і прийоми суміжних наук, що допомагають оптимізувати, роботу вчителя-логопеда. Кінезіологія належить до здоров’язбережувальних технологій. Її вправи спрямовані на збереження здоров’я дітей, корекцію та профілактику відхилень у їхньому розвитку.

Кінезіологія актуальна ще й тому, що на сьогодні значну увагу приділяють дітям з особливими освітніми потребами. У них обмежені можливості пізнавальної діяльності. Діти відстають у розвитку словесно-логічного мислення, не опановують аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення. У них недостатньо розвинена ручна моторика, часто порушена координація рухів.

Кінезіологія — це наука про розвиток головного мозку через рух. Її використовують у всьому світі. Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому. Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також застосовували кінезіотерапією. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурії, Б. Н. Анохіна, І. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Саме такий зв’язок головного мозку і рухів узяли за основу засновники кінезіології. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через виконання спеціальних рухів — кінезіологічних вправ. Василь Олександрович Сухомлинський уважав, що рух пальців сприяє активізації мовленнєвих центрів головного мозку і посиленню діяльності мовленнєвих зон.

Кінезіологія — це наука про розвиток розумових здібностей і фізичного здоров’я через певні рухові вправи. Це своєрідна «гімнастика мозку». З її допомогою процес навчання і виконання будь-якого виду діяльності стає ефективнішим. Завдяки «гімнастиці мозку» організм координує роботу правої та лівої півкуль, розвиває взаємодію тіла й інтелекту. Півкулі мозку людини відповідають за певні функції:

  • права півкуля головного мозку — гуманітарна, образна, творча — відповідає за тіло, координацію рухів, просторове і кінестетичне сприйняття;
  • ліва півкуля головного мозку — математична, знакова, мовленнєва, логічна, аналітична — відповідає за сприйняття слухової інформації, постановку мети і побудову програм.

Для того щоб творчо осмислити будь-яку проблему, недостатньо лише задіяти обидві півкулі, необхідні їхня взаємодія й синхронізація між ними. Кожна з півкуль є не дзеркальним відображенням іншої, а необхідним доповненням.

Основна мета кінезіології: розвиток міжпівкульної взаємодії та синхронізація роботи півкуль головного мозку, що сприяє активізації розумової діяльності.

Завдання кінезіології:

  • розвиток міжпівкульної взаємодії;
  • синхронізація роботи півкуль;
  • розвиток дрібної моторики;
  • розвиток здібностей;
  • розвиток пам’яті, уваги, мислення;
  • розвиток мовлення.

Кінезіологічні вправи допомагають подолати стресові ситуації, поліпшити роботу мозку і всього тіла, сприяють гармонійному розвитку особистості та її творчої самореалізації.

Розтягування, дихальні вправи, окорухові вправи, вправи для розвитку дрібної моторики, масаж, вправи на релаксацію поліпшують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам’ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма. Новий навчальний матеріал сприймається дітьми більш цілісно та природно, нібито розумом і тілом, а тому краще запам’ятовується.

Кінезіологічні вправи вдосконалюють механізми адаптації дитячого організму до зовнішнього середовища, знижують захворюваність і роблять життя дитини безпечнішим завдяки розвитку таких якостей, як спритність, сила, гнучкість; вони готують дитину до школи, поступово привчають її витримувати навантаження, проявляти волю; здатні допомогти дитині впоратися зі стресовими ситуаціями і постояти за себе в непростому житті.

Як проводити вправи?

Вправи можна проводити у будь-який час як динамічні паузи або як частину заняття. Час проведення — 3–5 хвилин, у цілому це може становити до 25–30 хвилин на день. Діти мають точно виконувати рухи і прийоми. Вправи проводять у доброзичливій обстановці стоячи або сидячи за столом.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

  • прискорення темпу виконання;
  • виконання з легко прикушеним язиком і заплющеними очима;
  • долучення рухів очей і мовлення до рухів рук;
  • долучення дихальних вправ і методу візуалізації.

Хотілося б звернути увагу ще на кілька важливих моментів щодо проведення кінезіологічних вправ:

  • проводити кінезіологічні вправи можна лише під час «стандартного» навчання, творчу діяльність переривати кінезіологічними вправами недоцільно;
  • якщо діти мають інтенсивне розумове навантаження, то комплекс вправ краще проводити перед заняттям;
  • кінезіологічні вправи мають як негайний, так і кумулятивний, тобто накопичувальний ефект;
  • під впливом кінезіологічних тренувань в організмі відбуваються позитивні структурні зміни, у разі інтенсивнішого навантаження — значні зміни.

У своїй корекційно-розвивальній роботі з дітьми я використовую такі кінезіологічні вправи.

Вправи для найменших дітей і початківців

«Ліхтарики-зірочки»

Руки витягнути перед собою. Одну долоню стиснути в кулак, пальці другої розчепірені. Ритмічно змінювати позицію («зірочки запалилися і згасли»).

«Кільця»

По черзі якомога швидше перебирати пальцями рук, з’єднуючи в кільце з великим пальцем послідовно вказівний, середній і т. ін. Вправу виконувати у прямому (від вказівного пальця до мізинця) і в зворотному (від мізинця до вказівного пальця) порядку.

У роботі зі старшими дітьми вправа «Кільця» може бути використана в ускладненому варіанті: ліва рука змикає вказівний і великий пальці, права — великий і мізинець. У такт рахунку ліва і права руки роблять одночасні різноспрямовані рухи: ліва рука змикає великий палець по черзі з середнім, безіменним і мізинцем, а права відповідно — з безіменним, середнім і вказівним.

Вправи для старших дошкільників і школярів

«Кулак — ребро — долоня»

Послідовна зміна позиції рук на площині столу: долоня, стиснена в кулак, долоня ребром на площині столу і розпрямлена на площині столу.

«Лезгинка»

Ліву руку стиснути в кулак, великий палець відставити у сторону, кулак розвернути пальцями до себе. Прямою долонею правої руки в горизонтальному положенні торкнутися мізинця лівої. Після цього одночасно змінити положення правої та лівої рук (6–8 змін позицій). Необхідно прагнути швидкості зміни положень.

«Змійка»

Схрестити руки долонями одна до одної, зчепити пальці «в замок», вивернути руки до себе. Рухати пальцем, дотримуючи вказівок ведучого. Палець має рухатися точно і чітко. Торкатися його не можна (тільки на початку навчання, якщо не вдається виконати вправу на зоровому рівні). Послідовно у вправі мають брати участь усі пальці обох рук.

Надалі вправу можна виконувати в парах.

«Вухо — ніс»

Лівою рукою взятися за кінчик носа, а правою рукою — за протилежне вухо. Одночасно відпустити вухо і ніс, плеснути в долоні, змінити положення рук «з точністю до навпаки».

«Велосипед»

Вправу виконують у парах. Стати одне навпроти одного, торкнутися долонями долонь партнера. Здійснювати рухи, аналогічні тим, що виконують ноги під час їзди на велосипеді.

«Поплескали — погладили»

Вправу виконують у парах. Одну долоню покласти на плече партнера, другу — йому на голову. Необхідно одночасно гладити партнера по голові та поплескувати його по плечу. Спочатку можна відпрацювати рух рук на собі: одночасно однією рукою гладити себе по голові, а другою плескати по животу.

 

«Горизонтальні вісімки»

Руку витягнути вперед, зігнути її в лікті, підняти великий палець руки на рівень перенісся, описувати вісімки в горизонтальному полі бачення. Стежити за рухом великого   пальця очима. Малювати вісімки справа наліво і зліва направо, зверху вниз. Повторити 8–10 разів.

«Дзеркальне малювання»

Малювати на аркуші паперу одночасно обома руками дзеркально-симетричні малюнки, літери.

Це лише деякі кінезіологічні вправи та ігри. Крім активних вправ існує дуже багато інших: вправи на релаксацію, окорухові вправи, дихальні, розтягування, масаж та ін.

Вправи кінезіології універсальні. Вони допомагають і дорослим, і дітям. Вони дуже прості у виконанні та не вимагають спеціальної фізичної підготовки. Регулярне виконання цих вправ позбавляє втоми, підвищує концентрацію уваги, сприяє підвищенню фізичної та розумової активності.

Діти з ентузіазмом виконують усі завдання, вони їм дуже подобаються. Деякі ігри можна проводити у формі змагань.

Кінезіологія — дуже цікавий і ефективний метод роботи. Розвиток інтелекту безпосередньо залежить від сформованості півкуль головного мозку та їхньої взаємодії. Зважаючи на це, дуже важливо застосовувати на практиці методи і прийоми кінезіології, що дають змогу «тренувати» мозок у дітей дошкільного, шкільного віку та дітей з особливими освітніми потребами.

Н. М. Лічман, учитель-логопед ДНЗ № 24 «Росинка», м. Білозерське, Донецька обл.

Повну версію статті читайте в журналі «Логопед № 6 (2018).