Я закінчила факультет журналістики та піару. Довгий час працювала у журналістиці у різних ЗМІ зокрема на Суспільному, робила інтерв’ю, готувала великі статті на соціально важливі теми, була редакторкою. Потім перейшла в піар, співпрацювала з кількома великими компаніями, також співпрацювала з громадськими організаціями, а потім написала книгу й ось я тут.

Закінчила факультет журналістики та PR. Працювала в медіа (зокрема, на «Суспільному»), створювала різні матеріали на соціально важливі теми, була головною редакторкою новинних сайтів. Згодом перейшла в PR, де співпрацювала з великими компаніями й громадським організаціям. А потім написала дитячу книгу й ось я тут.

Як зʼявилася ідея створити книжку для дітей про видатних українок?

Ідея належить моїй чудовій редакторці. Це вона запропонувала написати книгу про видатних українок і ми вже разом працювали над її втіленням, обговорювали ідеї про те, як це має бути. Вирішили, що розповідатимемо історії не тільки відомих на широкий загал жінок, а навпаки спробуємо зосередитися на тих, про кого згадують не так часто, чиї імена не зустрічаються у підручниках, а обличчя не прикрашають трендові футболки.

Обидві дійшли згоди у тому, що хочеться не просто переказувати біографії, а зробити історії живими й ближчими до читачів. Так і з'явилися дві сестри, які ведуть читача за руку крізь часи, жартують, а іноді й сперечаються. Ці сестри й додали тепла та інтимності історіям – нібито діти дізнаються таємниці від старшої подруги, а не з “нудного” підручника.

Що було найцікавішим під час написання книжки?

Шукати історії. Були речі, яких я не знала, а про деяких героїнь книги взагалі не чула раніше. Це було цікаве дослідження, добре пам'ятаю, як знаходила щось цікаве й посеред ночі переповідала їх редакторці, записуючи довжелезні голосові повідомлення. Насправді до книги увійшли не всі історії, історії якихось героїнь вже вичитані й просто не увійшли до фінальної верстки з тих чи інших причин, а якісь ще на етапі чернетки.

Але всі ці жінки цікаві і їхні історії — найцікавіше у цій книзі. Ще було весело вигадувати, чим займатимуться сестри в кожній історії, а потім згадувати, що вони вже їли суп кілька сторінок тому і треба замінити це на якусь іншу страву.

Чому, на вашу думку, читачі мають звернути увагу на цю книжку? Чим вона особлива?

Не знаю, тому що ми сильно старалися, аби вона була цікава. Тому, що в ці історії вкладені не тільки якісь історичні аспекти, а й ті виклики з якими дівчата та жінки стикалися і стикаються досі. В цілому, дуже хотілося, аби ця книга давала дівчатам певну підтримку, нагадуючи, що вони можуть бути ким завгодно, як завгодно і взагалі просто можуть все. Ніщо немає стояти на шляху до мрій. Але чи вийшло це — мають вже сказати читачі.

Що б ви побажали своїм читачам?

Не боятися своїх мрій, читати книжки, любити себе і цілувати котиків в носики. І щоб одна конкретна країна припинила своє існування.