Пропонуємо усім учасникам освітнього процесу у закладах з інклюзивним навчанням ознайомитися із сутністю, завданнями та функціями діяльності асистента учителя. Розуміння особливостей такої посади допоможе вибудувати систему результативної співпраці на користь усіх, атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги.

Джерело: https://zn.ua/img/forall/u/0/-1/users/Dec2017/192265.jpg

 Посада асистента вчителя з’явилась з ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту у зв’язку із запровадженням інклюзивної освіти. Міністерством соціальної політики було доповнено Класифікатор професій. Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, а основні завдання описані в Постанові Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 р. № 872. Листом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1/9-675 від 25.09.12 року «Щодо посадових обов’язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя у класі з інклюзивним навчанням.

Завдання та функції асистента вчителя

Основне завдання асистента вчителя — допомога вчителеві в забезпеченні особистісно зорієнтованого, індивідуального підходу в освітньому процесі, зокрема у створенні індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими освітніми потребами.

Основні функції асистента вчителя

Організаційна:

  • допомагає в організації освітнього процесу в класі з інклюзивним навчанням;
  • надає допомогу учням з особливими освітніми потребами в організації робочого місця;
  • проводить спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів і потреб;
  • допомагає концентрувати увагу;
  • сприяє формуванню саморегуляції та самоконтролю учня;
  • співпрацює з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та беруть участь у розробленні індивідуальної програми розвитку;
  • забезпечує разом з іншими працівниками здорові та безпечні умови навчання, виховання та праці;
  • веде встановлену педагогічну документацію.

Навчально-розвивальна:

  • співпрацюючи з учителем класу, надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб учнів;
  • здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнів;
  • сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану;
  • стимулює розвиток соціальної активності дітей;
  • сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, обдарувань шляхом їх участі в науковій, технічній, художній творчості;
  • створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому.

Діагностична:

  • разом із групою фахівців, які розробляють індивідуальну програму розвитку дітей з особливими освітніми потребами, оцінює навчальні досягнення учнів;
  • оцінює виконання індивідуальної програми розвитку;
  • вивчає та аналізує динаміку розвитку учня.

Прогностична:

  • на основі вивчення актуального та потенційного розвитку дитини бере участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

Консультативна:

  • постійно спілкується з батьками, надаючи їм необхідну консультативну допомогу;
  • інформує вчителя класу та батьків про досягнення учня.

При цьому асистент учителя постійно дотримує педагогічної етики; поважає гідність дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства; постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Моделі спільного викладання учителя та асистента вчителя в інклюзивному класі

З введенням нової посади постає дуже багато запитань і точиться багато суперечок, пов’язаних як із вимогами до підготовки асистента вчителя, так і окресленням його функціональних обов’язків в школі.

Роль асистента вчителя необхідно розглядати як складову єдиної системи взаємодії фахівців, які працюють з дитиною з особливими освітніми потребами. Тобто вивчають індивідуальні особливості, можливості та потреби дитини, прогнозують її траєкторію розвитку, розробляючи індивідуальну програму розвитку, та оцінюють її досягнення в усіх сферах розвитку.

Основні завдання асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним навчанням полягають в адаптації змісту та методів навчання до можливостей і потреб дитини з особливими освітніми потребами та застосування під час уроку системи додаткових заходів, спрямованих на опанування навчального матеріалу.

Разом з учителем він планує, до яких видів колективної діяльності на уроці можна максимально залучити дитину з особливими освітніми потребами, а на якому етапі уроку доцільною є індивідуальна робота. У зв’язку із цим, важливими моментами організації навчально-виховного процесу є диференційований підхід до навчання та вміле поєднання вчителем фронтальної, групової та індивідуальної форми робіт на уроці.

На основі вивчення можливостей та потреб учня та рекомендацій інклюзивно ресурсного центру асистент спільно з вчителем класу (вчителями-предметниками) адаптує навчальну програму та допомагає учням набувати знань, умінь та навичок, забезпечує їхній педагогічний супровід.

Ефективна співпраця вчителя та асистента сприяє позитивній та творчій атмосфері в освітньому середовищі. Можна виокремити три основні моделі співпраці вчителя та асистента.

1) Модель консультування

Учитель та асистент є консультантами одне для одного у питаннях адаптації та модифікації навчальних програм, завдань, вимог.

2) Модель навчання

Учитель та асистент учителя обмінюються знаннями з тих питань, у яких вони компетентні.

3) Модель співпраці

Учитель та асистент учителя співпрацюють між собою в ході освітнього процесу.

На початку співпраці учителя та асистента учителя можуть виникати певні непорозуміння, різноспрямованість діяльності щодо учня. Найпоширеніші причини цього:

  • різне розуміння суті навчальної програми, підходів до викладання та оцінювання в педагогів систем загальної та спеціальної освіти. Досить часто вчителі розмовляють ніби різними мовами, наприклад, під час планування навчальної мети і завдань педагоги загальноосвітніх класів починають з навчальної програми й прогнозують процес оцінювання, щоб визначити, що було засвоєно учнем, а корекційні педагоги починають з оцінювання і планують навчання таким чином, щоб заповнити прогалини в навчанні;
  • нечітке планування, відсутність необхідних ресурсів (книг, посібників, дидактичних матеріалів). Іноді в корекційного педагога немає посібників і підручників, якими користуються вчителі загальноосвітніх шкіл і навпаки;
  • обмеженість часу чи неефективність обговорення навчального процесу та взаємного спілкування.

Здебільшого такі непорозуміння виникають на початковій стадії співпраці. За розуміння єдності мети — максимально адаптувати дитину з особливим освітніми потребами до процесу навчання, досягти максимально можливих для неї результатів, такі робочі розбіжності поступово зникають, колеги виробляють унікальну систему співпраці одне з одним та з дитиною.

Рекомендації щодо роботи з батьками

Ще однією важливою ланкою у навчальному процесі є батьки дитини з особливими освітніми потребами. Співпраця асистента учителя й учителя з такими батьками має бути регулярною, зі значним залученням останніх.

  • Коротко пояснюйте батькам мету заняття і схему його проведення.
  • Запрошуйте батьків попрацювати з невеликою групою дітей (не більше двох-трьох).
  • Пояснюйте батькам, що заняття має проходити невимушено, у вигляді гри. Це заохочує дітей до творчості, до ризику, тому вони отримують від заняття значно більше користі, ніж у разі простого виконання вказівок.
  • Підкреслюйте, що спочатку не слід акцентувати увагу на результаті, на перемозі. У ранньому дитинстві найбільше значення має сам процес навчання, а не кінцевий результат.
  • Розповідайте батькам, як слід реагувати на певну поведінку дітей. Ознайомлюйте їх з конкретними стратегіями дій, які дають змогу досягти позитивного результату.
  • Первинним джерелом інформації про батьків повинні бути вони самі. Необхідно збирати лише ті відомості, що є важливими для роботи з дітьми.
  • Батькам не слід дозволяти переглядати записи, що не стосуються їхніх дітей.
  • Батьки мають право вирішувати: хто, коли і як може інформувати інших людей про поведінку, знання, переконання і погляди дитини та її родини. Інформацію про дітей слід надавати лише тим людям, кому вона справді потрібна, хто має право її знати.
  • Інформацію, одержану від дітей та батьків, слід надавати членам педагогічного колективу і консультувати лише до тієї міри, наскільки це необхідно для роботи з дітьми.
  • Ніколи не розмовляйте і не пишіть про дитину будь-кому без згоди батьків. Зберігайте свої нотатки, контрольні листки та інші записи в такому місці, де діти чи їхні батьки не могли б їх випадково прочитати. Тримайте інформацію приватного характеру в особливій папці й обговорюйте її зміст лише на професійній основі. Ці папки повинні зберігатися в недоступному місці у дирекції школи. Менш конфіденційні відомості, а також дитячі роботи можуть зберігатися у класі.
  • Щорічно, після приходу до класу нових учнів та їхніх батьків, педпрацівників, вирішуйте, яку інформацію збирати, як її використовувати і хто до неї матиме доступ.

Автор: М. К. Хорт, асистент учителя Прилуцької ЗОШ № 14, Чернігівська обл.