Людина — частина довкілля. Екскурсія. Екологічні зв’язки на шкільному подвір’ї

18.01.2017 892 0

Мета: ознайомити дітей з природними багатствами України; навчити охороняти природу рідного краю; формувати почуття причетності до майбутнього свого краю; викликати патріотичні почуття, негативне ставлення до руйнування або пошкодження об’єктів природи, історичних пам’яток свого краю; підвести учнів до розуміння того, що життя людини залежить від природи, а здоров’я природи залежить від людини; розвивати допитливість, активність та самостійність, уяву про навколишній світ, пам’ять, мовлення, мислення учнів; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до природи та почуття патріотизму.

Вірші

Вмійте природу любити,
Вам у походи ходити.
І мандрувать, любі діти,
Вмійте ж природу любити.
Кожній стеблинці радіти
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави.

Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте ж повсюду
Шлях і стежиночку в гаї,
Все це окрасою буде
Нашого рідного краю

Будь природі другом

Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях калина.
Глянь, яка чудова
Наша Україні!

Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.
Будь природі другом,
Будь природі сином.
Знай-бо, це не мода,
Це життя потреба,
Нас віта природа
Чистим синім небом.

***

Україно! Краю милий,
Краю золотавий!
Поля твої широкополі,
Пісні дзвінкоголосі,
Міста наші рідні,
Сади пишноцвітні,
Пишниці ряснії,

Городи багатії.
Є у надрах сіль і нафта,
Віск, залізо і вугілля.
Куди не глянеш оком —
Ліси, степи, поля.
Твій рідний край, дитино.—
То красна ця земля.

Державо моя, Україно!

Край, де калина росте без упину,
А пісня все лине — ота, солов’їна.
Лишайся ж такою, моя Україно!
Ліси, ґрунти, озера, ріки,
Моря, рослинний і тваринний світ —
Усе це зараз і навіки
Повинен бачити твій рід.

Усяк малий, усяк той дід
Повинен знати на весь вік:
«Якщо з природи щось черпати,
То мусиш їй і спокій дати,
А головне — про неї дбати,
Знати, любити та охороняти».

***

Батьківщини рідної сади
Нахилились цвітом до води.
Кожна гілка — в сонці, у теплі,
Щедро пахне соками землі.
Батьківщини рідної гаї
Кличуть серце в затінки свої.
Зупинись і слухай солов’я,
І відчуй, що це земля твоя.

Солов’їна пісня

Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися — завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знає в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на тонких вітрах.
Під вікнами — мальви, в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.

***

Якщо віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.
Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.
Хай ожива вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль,
Не стане іменем біди.

***

Природа нам — як рідний дім, вона усім — як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім, про це нам треба дбати.
Іде весна і кличе нас в поля, теплом зігріті.
Та знати треба повсякчас, як слід й не слід чинити.
Не рви трави товсті жмути, не рви в букети квіти.
Все, що навколо бачиш ти, рости повинно й жити.
Цвітуть дерева з краю в край, буяє лист зелений.
Дерева, друже, не ламай — вони наші легені.
Не рви, не знищуй, не зруйнуй,— це заповідь для тебе,
Красу планети не зіпсуй — вона одна під небом.
Змайструй шпаківню, посади калину біля хати,
В природу із добром іди, вона ж тобі як мати.

Вікторина «Знай, люби, бережи»

Поміркуй і дай правильну відповідь.

  1. Скільки загинуло б квіткових рослин, якщо кожен учень вашого класу зірвав би 5 штук? А якщо б не 5, а 10 штук? Який висновок можна з цього зробити?
  2. Чому багато рослин не утворить плодів, якщо діти ловитимуть метеликів?
  3. Що може статися з деревами, якщо у лісі стане мало птахів?
  4. Чому багато видів дикорослих рослин стають рідкісними?
  5. Які рідкісні рослини ти знаєш? Як потрібно їх збирати?
  6. Як необхідно поводитися у природі, щоб не заподіяти рослинам шкоди?
  7. Що роблять у нашій країні для охорони рослин? Що можеш зробити ти сам?
  8. Що дає тобі природа?

Правила поведінки на природі

  1. Кожна жива травинка, кожний листок виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослини!
  2. Найкраща квітка — та, що квітує там, де зросла. Не губи її!
  3. Не галасуй у лісі, парку, біля річки, не вмикай надто голосно музику — ти злякаєш пташку, вона злетить з гнізда. Яєчка, які вона насиджувала, захолонуть, і з них ніколи не виведуться пташенята.
  4. Найчистіша і найсмачніша вода — джерельна. Подивись, як схиляються над джерелом трави і квіти, кущі та дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламуть і ти джерело. Охороняй його чистоту!
  5. Викинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра і призвести до його загибелі. Нагріте сонцем скло може стати причиною пожежі. Не залишай після себе сміття у лісі.

Правила поведінки на екскурсії

  1. Не відходити від своєї групи.
  2. Не розмовляти, не бігати.
  3. Слухати уважно завдання, запитання вчителя.
  4. Виконувати поради вчителя.
  5. У групі слухати завдання командира.

 

Вірші

Вмійте природу любити
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави...
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте ж повсюду

Шлях і стежиночку в гаї.
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю

П. Сиченко

***

Спасибі людям, що зростили ліс:
За всі дуби, ялинки в пишнім гіллі
І за красу отих зелених кіс,
В яких стоять гнучкі берізки білі.

М. Познанська

* * *

Любіть природу рідну, завжди милуйтесь нею:
Ранковими світанками, вечірньою зорею.
Любіть дерева голі, любіть дерева в шапках,
Вони — ніби колиска, неначе рідна мати.
Не спричиняйте болю, не рвіть природі коси,
А щоб росли густії, споліскуйте у росах.
І з трепетом великим приходьте до природи,
Вслухайтеся в гармонію, в її чарівні оди.

***

Все на землі, все треба берегти:
І птаха, й звіра, і оту травинку.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти — лише її частина.
Так, частка — невелика і залежна —
Цю істину сприймай беззастережно.
Якщо береш, то треба й віддавати,
Коли й надалі хочеш працювати.

***

У планети є легені —
Це дерева всі зелені.
Вони кисень нам дарують,
І печалять, і годують.
Наші кривди-болі чують,
Зберігають і вологу,—
Так надай їм допомогу.

***

Чи бачите ви, люди, яка краса!
Зелені трави, а на них криштальні роси.
Пташок чудових красиві голоси
І шум струмочка, і ту у лісі просинь.
Усе це зникне якось в одну мить,
Якщо ви люди, будете топтати,
Не берегти, а згубно все палить,
І у криницю з грубістю плювати.
Подумайте!

 

Та збережіть цю мить,
Коли краса, сади цвітуть і трави,
Коли птахи летять в наші краї,
Тваринки є в лісах, і є дубрави.
І щоб, приїхавши до себе у село,
Чи в місто, чи в район, могли сказати:
— Дивіться, гарно як, як зацвіло!
А потім з легкістю в душі іти до хати.
Л. І. Стокоз

Інсценізація

1 - й у ч е н ь

Щось не те в Україні,
Щось не все в порядку,
Сади вишневі похилились,
Хрущі давно вже не гудуть.
Лише жуки ті колорадські
Картоплю день і ніч гризуть.
Жайворонки в полі
Вже не так співають,
На городах наших огірки не родять,
Хмари з кислими дощами
Дуже часто ходять.

2 - й у ч е н ь

Як це страшно — вмирає рід.
Всі поголовно, всі до одного.
Коли спустошена природа,
Вже зробити не можна нічого.

3 - й у ч е н ь

Невже вам, люди, байдуже буде,
Як землям ради не дадуть?
Куди не гляне людське око,
Поля кругом в амброзії цвітуть.
Ніхто землі не захищає
І обробляють як-небудь,
А коли вродить щедро нива,
З землі святої все гребуть.

4 - й у ч е н ь

Для того щоб був наш світ чарівним,
Спитайся себе, що є головним?
Що можеш сказать у відповідь ти?
Яку перспективу зможеш знайти?

5 - й у ч е н ь

Я можу подбати про ліс і садок,
Про звірів самотніх й голодних пташок.
Розчистити можу я джерельце,
І зовсім не складно зробити нам це!

6 - й у ч е н ь

Прибрати я можу у парку сміття,
З дороги забрати відпале гілля.
І дерево зможу я посадити,
І годівничку узимку зробити.

7 - й у ч е н ь

Все на планеті уваги й піклування просить,
А люди лиш руйнують і біду приносять.
Це життя і цю природу збережи, запам’ятай,
Вічності тобі не треба, й на землі можливий рай.

Пісня

Моя земля
Є в нас гори, полонини,
Є стрімкі потоки-ріки —
Краще в світі не шукай.
Що зробити, друже, можеш,
Чим Вкраїні допоможеш?
Ти у серця запитай!

Приспів:

І у синю даль, до всіх людей
Хай лине пісня ця.
Край, мій рідний край,
Чарівний край Черемоша й Прута.

Край, мій рідний край,
Де ліс шумить і стеляться поля,
Ти моя любов, ти рідна матінко моя, земля!

Приспів.

Збережемо цю природу,
України чисту вроду —
На землі це справжній рай.
Ясне сонце, чисте небо,
Що іще для щастя треба?
Збережи й запам’ятай!

Приспів.

Вправа «Незакінчене речення»

  • Чого ви навчилися сьогодні?
  • Що зрозуміли?
  • Чи потребує природа саме вашої допомоги?

Будь ласка, закінчіть речення.

  • Сьогодні я зрозумів, що...
  • Я ще раз переконався, що...
  • Природа потребує допомоги, і тому...
  • Ми, молоде покоління, повинні...
  • Природа потребує саме моєї допомоги, адже...

 

Драматизація «Розмова у лісі»

Жук
У такий прекрасний час
Лихо трапилось у нас.
Хтось весняним лісом йшов,
На галявину зайшов,
Грубо квіти позривав,
Їм стебельця поламав,
Поскидав в брудну калюжу,
Вранці плакав дуже-дуже.
Хіба можна в світі жити,
Щоб так квіти не любити?

Бджола
У квітки живая душа,
Така, як твоя і моя,
Я жити хочу й хочеш ти,
Хоче квітка рости і цвісти,
І були б вони щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі,
Бачили їх тільки друзі.

 

Словничок

Екологічна свідомість — це розуміння нерозривного зв’язку людини з природою, залежності благополуччя людей від цілісної та відносної незмінності природного середовища.

Раритет — рідкість, цінність, тому науковці зараз позначають цим терміном особливо цінні для науки рідкісні види рослин та тварин, які потребують охорони на державному рівні.

Екологічний бумеранг — нерозумні дії людей на планеті Земля у найближчий час можуть повернутися великими нещастями, бідами для всього людства, адже бумеранг — це повторення.

Оповідання

Бо я людина

Вечоріло. Дорогою йшли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив його, спіткнувся й збив ногу. Йому заболіло. Крекчучи, він обійшов камінь, взявши хлопчика за руку, пішов далі. Другого дня батько з сином ішли тією самою дорогою назад. Батько знов не помітив каменя, знов спіткнувся й забив ногу. Третього дня батько й син знов ішли тією самою дорогою. До каменя було ще далеко. Батько сказав синові:

— Дивись уважно, сину. Треба обминути камінь. Ось і це місце, де батько двічі спіткнувся й забив ногу.

Вони зменшили ходу, але каменя не було. На узбіччі сидів сивий дід.

— Дідусю,— питає хлопчик,— ви тут не бачили каменя?

— Я прибрав його з дороги.

— Ви теж спіткнулися й забили ногу?

— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.

— Чого ж ви прибрали камінь?

— Бо я людина.

Хлопчик став та й думає.

— Тату,— питає,— а хіба ж ви не людина?

В. Сухомлинський.

Пам’ятка

  1. Не забруднюй навколишнє середовище.
  2. Бережи і примножуй зелені насадження природи.
  3. Не руйнуй пташиних гнізд, мурашників, лісових джерел та водойм.
  4. Не залишай багаття на природі, воно може завдати шкоди.
Поділитися в Viber Залишити свій відгук