“Людина — частина довкілля”. Урок-екскурсія. Екологічні зв’язки на шкільному подвір’ї
Мета: ознайомити дітей з природними багатствами України; навчити охороняти природу рідного краю; формувати почуття причетності до майбутнього свого краю; викликати патріотичні почуття, негативне ставлення до руйнування або пошкодження об’єктів природи, історичних пам’яток свого краю; підвести учнів до розуміння того, що життя людини залежить від природи, а здоров’я природи залежить від людини; розвивати допитливість, активність та самостійність, уяву про навколишній світ, пам’ять, мовлення, мислення учнів; виховувати любов до природи, дбайливе ставлення до природи та почуття патріотизму.
Вірші
Вмійте природу любити,
Вам у походи ходити.
І мандрувать, любі діти,
Вмійте ж природу любити.
Кожній стеблинці радіти
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави.
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте ж повсюду
Шлях і стежиночку в гаї,
Все це окрасою буде
Нашого рідного краю.
***
Будь природі другом
Он повзе мурашка,
Ось хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях калина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна!
Журавлі над лугом
Линуть рівним клином.
Будь природі другом,
Будь природі сином.
Знай-бо, це не мода,
Це життя потреба,
Нас віта природа
Чистим синім небом.
***
Україно! Краю милий,
Краю золотавий!
Поля твої широкополі,
Пісні дзвінкоголосі,
Міста наші рідні,
Сади пишноцвітні,
Пишниці ряснії,
Городи багатії.
Є у надрах сіль і нафта,
Віск, залізо і вугілля.
Куди не глянеш оком —
Ліси, степи, поля.
Твій рідний край, дитино.—
То красна ця земля.
***
Державо моя, Україно!
Край, де калина росте без упину,
А пісня все лине — ота, солов’їна.
Лишайся ж такою, моя Україно!
Ліси, ґрунти, озера, ріки,
Моря, рослинний і тваринний світ —
Усе це зараз і навіки
Повинен бачити твій рід.
Усяк малий, усяк той дід
Повинен знати на весь вік:
«Якщо з природи щось черпати,
То мусиш їй і спокій дати,
А головне — про неї дбати,
Знати, любити та охороняти».
***
Батьківщини рідної сади
Нахилились цвітом до води.
Кожна гілка — в сонці, у теплі,
Щедро пахне соками землі.
Батьківщини рідної гаї
Кличуть серце в затінки свої.
Зупинись і слухай солов’я,
І відчуй, що це земля твоя.
***
Солов’їна пісня
Одна Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де родилися — завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знає в житті.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
Потоки, потоки, мов струни течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на тонких вітрах.
Під вікнами — мальви, в саду — материнка,
Оспівані щедро в піснях.
***
Якщо віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття.
Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.
Хай ожива вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль,
Не стане іменем біди.
***
Природа нам — як рідний дім, вона усім — як мати.
Щоб лад завжди був в домі тім, про це нам треба дбати.
Іде весна і кличе нас в поля, теплом зігріті.
Та знати треба повсякчас, як слід й не слід чинити.
Не рви трави товсті жмути, не рви в букети квіти.
Все, що навколо бачиш ти, рости повинно й жити.
Цвітуть дерева з краю в край, буяє лист зелений.
Дерева, друже, не ламай — вони наші легені.
Не рви, не знищуй, не зруйнуй,— це заповідь для тебе,
Красу планети не зіпсуй — вона одна під небом.
Змайструй шпаківню, посади калину біля хати,
В природу із добром іди, вона ж тобі як мати.
Вікторина «Знай, люби, бережи»
Поміркуй і дай правильну відповідь.
- Скільки загинуло б квіткових рослин, якщо кожен учень вашого класу зірвав би 5 штук? А якщо б не 5, а 10 штук? Який висновок можна з цього зробити?
- Чому багато рослин не утворить плодів, якщо діти ловитимуть метеликів?
- Що може статися з деревами, якщо у лісі стане мало птахів?
- Чому багато видів дикорослих рослин стають рідкісними?
- Які рідкісні рослини ти знаєш? Як потрібно їх збирати?
- Як необхідно поводитися у природі, щоб не заподіяти рослинам шкоди?
- Що роблять у нашій країні для охорони рослин? Що можеш зробити ти сам?
- Що дає тобі природа?
Правила поведінки на природі
- Кожна жива травинка, кожний листок виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослини!
- Найкраща квітка — та, що квітує там, де зросла. Не губи її!
- Не галасуй у лісі, парку, біля річки, не вмикай надто голосно музику — ти злякаєш пташку, вона злетить з гнізда. Яєчка, які вона насиджувала, захолонуть, і з них ніколи не виведуться пташенята.
- Найчистіша і найсмачніша вода — джерельна. Подивись, як схиляються над джерелом трави і квіти, кущі та дерева. Вони оберігають його від посухи, захищають від пилових бур. Не скаламуть і ти джерело. Охороняй його чистоту!
- Викинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра і призвести до його загибелі. Нагріте сонцем скло може стати причиною пожежі. Не залишай після себе сміття у лісі.
Правила поведінки на екскурсії
- Не відходити від своєї групи.
- Не розмовляти, не бігати.
- Слухати уважно завдання, запитання вчителя.
- Виконувати поради вчителя.
- У групі слухати завдання командира.
Вірші
Вмійте природу любити
В полі, у лісі, над яром —
Квіти, дерева і трави...
Цвіту не вирви задаром,
Гілки не втни для забави.
Оберігайте ж повсюдуШля
х і стежиночку в гаї.
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю
П. Сиченко
***
Спасибі людям, що зростили ліс:
За всі дуби, ялинки в пишнім гіллі
І за красу отих зелених кіс,
В яких стоять гнучкі берізки білі.
М. Познанська
***
Любіть природу рідну, завжди милуйтесь нею:
Ранковими світанками, вечірньою зорею.
Любіть дерева голі, любіть дерева в шапках,
Вони — ніби колиска, неначе рідна мати.
Не спричиняйте болю, не рвіть природі коси,
А щоб росли густії, споліскуйте у росах.
І з трепетом великим приходьте до природи,
Вслухайтеся в гармонію, в її чарівні оди.
***
Все на землі, все треба берегти:
І птаха, й звіра, і оту травинку.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти — лише її частина.
Так, частка — невелика і залежна —
Цю істину сприймай беззастережно.
Якщо береш, то треба й віддавати,
Коли й надалі хочеш працювати.
***
У планети є легені —
Це дерева всі зелені.
Вони кисень нам дарують,
І печалять, і годують.
Наші кривди-болі чують,
Зберігають і вологу,—
Так надай їм допомогу.
***
Чи бачите ви, люди, яка краса!
Зелені трави, а на них криштальні роси.
Пташок чудових красиві голоси
І шум струмочка, і ту у лісі просинь.
Усе це зникне якось в одну мить,
Якщо ви люди, будете топтати,
Не берегти, а згубно все палить,
І у криницю з грубістю плювати.
Подумайте!
Та збережіть цю мить,
Коли краса, сади цвітуть і трави,
Коли птахи летять в наші краї,
Тваринки є в лісах, і є дубрави.
І щоб, приїхавши до себе у село,
Чи в місто, чи в район, могли сказати:
— Дивіться, гарно як, як зацвіло!
А потім з легкістю в душі іти до хати.
Л. І. Стокоз
Інсценізація
1 - й у ч е н ь
Щось не те в Україні,
Щось не все в порядку,
Сади вишневі похилились,
Хрущі давно вже не гудуть.
Лише жуки ті колорадські
Картоплю день і ніч гризуть.
Жайворонки в полі
Вже не так співають,
На городах наших огірки не родять,
Хмари з кислими дощами
Дуже часто ходять.
2 - й у ч е н ь
Як це страшно — вмирає рід.
Всі поголовно, всі до одного.
Коли спустошена природа,
Вже зробити не можна нічого.
3 - й у ч е н ь
Невже вам, люди, байдуже буде,
Як землям ради не дадуть?
Куди не гляне людське око,
Поля кругом в амброзії цвітуть.
Ніхто землі не захищає
І обробляють як-небудь,
А коли вродить щедро нива,
З землі святої все гребуть.
4 - й у ч е н ь
Для того щоб був наш світ чарівним,
Спитайся себе, що є головним?
Що можеш сказать у відповідь ти?
Яку перспективу зможеш знайти?
5 - й у ч е н ь
Я можу подбати про ліс і садок,
Про звірів самотніх й голодних пташок.
Розчистити можу я джерельце,
І зовсім не складно зробити нам це!
6 - й у ч е н ь
Прибрати я можу у парку сміття,
З дороги забрати відпале гілля.
І дерево зможу я посадити,
І годівничку узимку зробити.
7 - й у ч е н ь
Все на планеті уваги й піклування просить,
А люди лиш руйнують і біду приносять.
Це життя і цю природу збережи, запам’ятай,
Вічності тобі не треба, й на землі можливий рай.
Пісня
Моя земля
Є в нас гори, полонини,
Є стрімкі потоки-ріки —
Краще в світі не шукай.
Що зробити, друже, можеш,
Чим Вкраїні допоможеш?
Ти у серця запитай!
Приспів:
І у синю даль, до всіх людей
Хай лине пісня ця.
Край, мій рідний край,
Чарівний край Черемоша й Прута.
Край, мій рідний край,
Де ліс шумить і стеляться поля,
Ти моя любов, ти рідна матінко моя, земля!
Приспів.
Збережемо цю природу,
України чисту вроду —
На землі це справжній рай.
Ясне сонце, чисте небо,
Що іще для щастя треба?
Збережи й запам’ятай!
Приспів.
Вправа «Незакінчене речення»
- Чого ви навчилися сьогодні?
- Що зрозуміли?
- Чи потребує природа саме вашої допомоги?
Будь ласка, закінчіть речення.
- Сьогодні я зрозумів, що...
- Я ще раз переконався, що...
- Природа потребує допомоги, і тому...
- Ми, молоде покоління, повинні...
- Природа потребує саме моєї допомоги, адже...
Драматизація «Розмова у лісі»
Жук
У такий прекрасний час
Лихо трапилось у нас.
Хтось весняним лісом йшов,
На галявину зайшов,
Грубо квіти позривав,
Їм стебельця поламав,
Поскидав в брудну калюжу,
Вранці плакав дуже-дуже.
Хіба можна в світі жити,
Щоб так квіти не любити?
Бджола
У квітки живая душа,
Така, як твоя і моя,
Я жити хочу й хочеш ти,
Хоче квітка рости і цвісти,
І були б вони щасливі,
І пахучі, і красиві,
Якби в полі, в лісі, в лузі,
Бачили їх тільки друзі.
Словничок
Екологічна свідомість — це розуміння нерозривного зв’язку людини з природою, залежності благополуччя людей від цілісної та відносної незмінності природного середовища.
Раритет — рідкість, цінність, тому науковці зараз позначають цим терміном особливо цінні для науки рідкісні види рослин та тварин, які потребують охорони на державному рівні.
Екологічний бумеранг — нерозумні дії людей на планеті Земля у найближчий час можуть повернутися великими нещастями, бідами для всього людства, адже бумеранг — це повторення.
Оповідання
Бо я людина
Вечоріло. Дорогою йшли два подорожні: батько й малий син. Посеред дороги лежав камінь. Батько не помітив його, спіткнувся й збив ногу. Йому заболіло. Крекчучи, він обійшов камінь, взявши хлопчика за руку, пішов далі. Другого дня батько з сином ішли тією самою дорогою назад. Батько знов не помітив каменя, знов спіткнувся й забив ногу. Третього дня батько й син знов ішли тією самою дорогою. До каменя було ще далеко. Батько сказав синові:
— Дивись уважно, сину. Треба обминути камінь. Ось і це місце, де батько двічі спіткнувся й забив ногу.
Вони зменшили ходу, але каменя не було. На узбіччі сидів сивий дід.
— Дідусю,— питає хлопчик,— ви тут не бачили каменя?
— Я прибрав його з дороги.
— Ви теж спіткнулися й забили ногу?
— Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
— Чого ж ви прибрали камінь?
— Бо я людина.
Хлопчик став та й думає.
— Тату,— питає,— а хіба ж ви не людина?
В. Сухомлинський.
Пам’ятка
- Не забруднюй навколишнє середовище.
- Бережи і примножуй зелені насадження природи.
- Не руйнуй пташиних гнізд, мурашників, лісових джерел та водойм.
- Не залишай багаття на природі, воно може завдати шкоди.