Самоменеджмент в системі самоосвіти керівника знз

Концепція система поглядів на певні явища, процеси, спосіб розуміння, трактування певних явищ. Концептуальні підходи до вивчення сутності самоменеджменту побудовано на визначеній ідеї, навколо якої сформовано систему методик і прийомів роботи над реалізацією цієї ідеї. Приклади деяких підходів подано в таблиці 1.

Отже, самоменеджмент — це поступова, систематична та послідовна робота, спрямована на самовдосконалення особистісних якостей, розвиток творчого потенціалу та підвищення ефективності професійної діяльності особистості незалежно від віку і професійного спрямування.

Самоменеджмент є комплексом загальних підходів, які забезпечують компетентно-професійне управління власною кар’єрою як системою ефективних прийомів і методів самопізнання, самооцінювання, самореалізації та саморозвитку з метою досягнення поставлених життєвих цілей і завдань.

Процес самоменеджменту охоплює шість фаз.

Постановка мети тимчасовий процес, оскільки протягом діяльності може з’ясуватись, що певні параметри змінилися, а це призводить до необхідності перегляду мети.

Планування як складова завдань і правил самоменеджменту означає підготовку до реалізації мети. Планування щоденної роботи, середньо- і довгострокових завдань означає також виграш у часі, досягнення успіху й більшу впевненість у собі.

Прийняття рішень передбачає вибір першочергових завдань і справ. Прийняти рішення означає встановити пріоритетність. Основ на проблема керівників полягає в тому, що вони намагаються одразу виконати дуже великий обсяг роботи і розпилюють свої сили на окремі, часто несуттєві, але які здаються необхідними, справи.

Делегування є ключовою діяльністю керівника. Під делегуванням у загальному значенні розуміють передання завдань підлеглому зі сфери діяльності керівника, але при цьому керівник зберігає за собою відповідальність за керівництво, яке не може бути делеговане. Делегування допомагає керівникові вивільнити час для більш важливого завдання і зменшити завантаження, а також сприяє використанню професійних знань і навичок працівників, позитивно впливає на мотивацію праці співробітників. Для того щоб успішно здійснювати делегування, необхідно підібрати потрібних співробітників, чітко розподілити сфери відповідальності, координувати виконання дорученого завдання та здійснювати контроль робочого процесу і результатів, припиняти спробу зворотного або подальшого делегування.

Контроль над результатами допомагає поліпшенню, а в ідеальному випадку — оптимізації трудового процесу. Всі перераховані вище фази самоменеджменту будуть не настільки ефективними, якщо не проводитиметься відповідний контроль.

Інформація і комунікація найважливіша фаза, тому що всі інші фази не можуть бути реалізовані без неї. До керівника щодня надходить потік інформації, з яким йому доводиться розбиратися. В реальному житті керівник опрацьовує набагато більше інформації, ніж це необхідно для ефективної роботи. Для того щоб зекономити свій час, керівникові необхідно розробити раціональний підхід до отримання, обробляння та використання інформації.

У самоосвіті керівника ЗНЗ самоменеджмент розглядають як технологію управління. Самоменеджмент як технологія управління — це система способів діяльності, що дозволяє максимально використовувати власні можливості, свідомо й раціонально керувати своїм життям, активно й ефективно виконувати менеджерські функції, найбільш раціональним шляхом досягати цілей власних і організації. Практично це персональний менеджмент, найважливішими складовими якого є: створення власної системи цінностей; визначення мети самоосвіти; ефективне управління часом; установка на особистісний професійний розвиток; удосконалення управлінських навичок щодо ефективного розв’язання проблем; пошук і реалізація методів ефективного управління персоналом; розвиток лідерських якостей.

Самоменеджмент допомагає правильно організувати та провестироботу із самоосвіти, яка формує в керівника ЗНЗ відповідальне ставлення до свого професійного зростання. Правило персональної відповідальності робить сам процес самоосвіти якісним і результативним. Можна виділити декілька форм управління самоосвітою: самоуправління, управління через створення умов для самоосвіти, непряме управління через супутні самоосвітні процеси.

Самоуправління самоосвітою здійснює безпосередньо керівник ЗНЗ у процесі проходження ним освітнього маршруту і передбачає: самостійний контроль якості засвоєння матеріалу та ступінь його розуміння; регулювання часу, розрахованого на вивчення нового матеріалу; вибір форми, способу і засобу одержання самоосвіти; внутрішній самоконтроль згідно з індивідуальними особливостями, схильностями, інтересами.

Управління через створення умов для самоосвіти здійснюють шляхом зацікавленості, знаходження переваг вибору напрямів самоосвіти, мотивації до самоосвіти, забезпечення ресурсами. У процесі створення цих умов керівник ЗНЗ розуміє, для чого йому потрібна певна діяльність і що він отримає в результаті. І найголовніше — самоосвіта має викликати у керівника ЗНЗ позитивні емоції в процесі роботи й під час досягнення ним результату.

Непряме управління через супутні самоосвітні процеси здійснюють за трьома напрямами. Перший напрям — вирішення типових завдань, які постійно виникають у діяльності керівника ЗНЗ. Прагнення до самоосвіти може викликати бажання подолати труднощі, з якими керівник ЗНЗ стикається у своєму житті та діяльності. Другий напрям обумовлений сучасними особливостями розвитку освітнього процесу (всесвітня глобалізація інформації, розвиток інтернет-технологій).

Третій напрям пов’язаний з індивідуальними особливостями керівника ЗНЗ.

Можливості управління самоосвітою можуть бути реалізовані через управлінські компоненти (рис. 4).

Можливості управляти самоосвітою будуть вищими, якщо керівник ЗНЗ обере більш гнучку модель управління, в підґрунті якої перебуває підтримка активності особистості. Модель може бути подано чотирма взаємопов’язаними компонентами (рис. 5).

Кожний компонент важливий окремо, але їх спільне використання посилює загальний бажаний ефект — розвиток самоосвіти. Правильно організована робота із самоосвіти має бути стимулом як для підвищення професійної та управлінської майстерності керівника ЗНЗ, так і для розвитку його особистості.

Завданнями самоменеджменту як підґрунтя самоосвіти керівника ЗНЗ є теоретична і практична підготовка з питань: визначення особистісних цінностей і цілей керівника; управління саморозвитком особистості; розвитку навичок ефективного керівництва; організації управлінської діяльності керівників різних рівнів; застосування сучасних принципів і напрямів наукової організації діяльності керівника; використання часу як ресурсу.

Основними напрямами в системі самоосвіти керівника ЗНЗ є:

  • вивчення законодавчої та нормативно-правової бази з питань освіти;
  • науково-теоретична та методична підготовка;
  • психолого-педагогічні засади навчання та виховання;
  • ознайомлення з новими досягненнями педагогіки, психології, менеджменту, маркетингу;
  • вивчення передового педагогічного досвіду;
  • основи педагогічного управління;
  • підвищення етико-естетичного рівня, культури.

На підставі перерахованих вище напрямів, конкретизувавши назви, кожний керівник ЗНЗ складає план самоосвіти (розділ 2, пункт 2.2). Система самоосвіти керівника ЗНЗ вміщує: поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм і засобів засвоєння та збереження інформації; опанування методики аналізу і способів узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння методів дослідницької й експериментальної діяльності. Керівнику ЗНЗ слід завжди пам’ятати, що в процесі самоосвіти виникають певні проблеми, які потребують спеціальних шляхів розв’язання. Пропонуємо розглянути деякі серед них.

Проблеми, що виникають у процесі самоосвіти керівника ЗНЗ

  • Ускладнення з визначенням теми самоосвіти:
  1. Слід виділити з різноманіття проблем, що випливають із результатів діагностування, аналізу роботи ту, що є головною, цікавою і розв’язання якої могло б дати стійкі позитивні результати діяльності.
  2. Визначити актуальність проблеми, перспективність і практичну важливість для підвищення фахової майстерності керівника та конкурентоспроможності ЗНЗ. При цьому слід опиратися на нормативно-правові документи: закони, листи МОН України, конвенції, цільові програми, статистичні дані
  • Велика кількість літератури викликає невпевненість і труднощі у правильному її виборі

1. Підбір літератури:

  • перегляд змісту, передмови, резюме дає загальне уявлення про задум книги, робить читання осмисленим і цілеспрямованим;
  • слід відповісти на запитання: що мені відомо з цієї теми? що хотілося б довідатися, з огляду на запропоноване у змісті?

2. Складання плану вивчення конкретно обраної літератури:

  • слід розпочати з вивчення традиційних методик з проблеми;
  • визначити сучасні погляди на проблему;
  • використати досвід керівників інших ЗНЗ
  • Під час роботи з методичною літературою складно осмислити прочитаний матеріал

1. Під час читання слід виділяти ключові слова, думки, судження.

2. Записувати найважливішу інформацію у власному формулюванні, використовувати різні прийоми запису прочитаного: короткий виклад думки, факту; узагальнення власних суджень, виділення головної думки або головного умовними символами.

3. Записувати питання, що виникають під час ознайомлення з джерелами.

4. Використовувати довідники, словники, що розкривають основні терміни і поняття

 

  • Під час вивчення теми виникає відчуття, що багато чого не запам’ятовується

1. Складання плану або схеми отриманих під час вивчення матеріалів.

2. Уявлення, програвання можливих ситуацій і варіантів практичних дій

  • Отримано значний інформаційний матеріал («каша в голові»), губиться важливість інформації

1. Слід відповісти на запитання: які основні ідеї викладені в посібнику? що відомо з теми? Які думки, судження можна використати в практичній роботі?

Керівник ЗНЗ може подати результати самоосвіти в традиційній, інноваційній і науково-методичній формах.

Традиційні форми доповідь, виступ на семінарі, педагогічній раді, засіданні методичної комісії, дидактичний матеріал, розробляння пакету стандартного поурочного планування з теми чи групи тем, розробляння тематичних батьківських зборів.

Інноваційні форми проект, розробляння електронних уроків, посібників, пакету тестового матеріалу в електронних оболонках, створення особистої методичної чи предметної веб-сторінки, електронного портфоліо, електронної бібліотеки з тематики самоосвіти.

Науково-методичні форми методичний або навчальний посібник, стаття до фахового видання, науково-методичне напрацювання, методичний, діагностичний кейс, створення термінологічного словника, творчий звіт.

Отже, застосування самоменеджменту в системі самоосвіти забезпечує керівнику ЗНЗ цілеспрямованість, мінімізацію перевантаження і стресів, кращу організацію праці, уміння керувати своїм часом, максимальне використання власних можливостей, свідоме управління ходом свого життя, власним прикладом переконувати колектив педагогів у перевагах самоосвіти, досягнення успіху найефективнішим шляхом.