Поняття про лідерство

Лідер — це людина, за якою інші члени групи визнають право брати на себе найбільш відповідальні рішення, що стосуються їхніх інтересів і визначають характер групи.

ПІДХОДИ В РОЗУМІННІ ПОХОДЖЕННЯ ЛІДЕРСТВА

1. Теорія рис. Відповідно до цієї теорії лідером може бути людина, що має набір особистісних якостей. Однак завдання, складене з повного переліку, виявилося практично невирішальним.

2. Ситуаційна теорія визначає лідерство як продукт ситуації: людина, ставши лідером в одному випадку, здобуває авторитет, що починає на неї «працювати» унаслідок впливу стереотипів. Тому її група розглядатиме як «лідера взагалі». До того ж окремим людям властиво «шукати посади», тому вони й поводяться відповідним чином.

3. Синтетична теорія розглядає лідерство як процес організації міжособистісних відносин у групі, а лідера — як суб’єкт керування цим процесом, тобто феномен лідерства розглядають у контексті спільної групової діяльності.

Неформальним лідерам властиво:

1) краще за інших усвідомлювати групові норми, сприяти втіленню їх у життя;

2) бути краще поінформованими з приводу того, що важливо і цікавить усіх;

3) проникливе, а тому й ефективне спілкування, яке використовують не в останню чергу для здійснення впливу на інших;

4) прагнення до управління.

Що характеризує лідера колективу?

·           Він не командує, не наказує і не тисне на працівників заради досягнення якихось, часом далеких від їхнього розуміння, цілей, а веде людей за собою для розв’язання загальних для колективу проблем.

·           Здатний сприймати потреби, проблеми трудового колективу та брати на себе ту частку роботи з організації задоволення цих потреб і розв’язання проблем, яку інші члени колективу взяти на себе з певних причин не можуть.

·           Він встановлює джерела проблем, а потім знаходить справедливі та правильні розв’язання. Здатний залучати людей до діяльності без використання розпоряджень і команд. Має «відчуття ліктя», уміє переконувати, схильний заохочувати, якщо карає, робить це нечасто і тонко, без приниження почуття гідності.

·           Має неформальний авторитет, оптимістичний (упевнений, що переважна кількість проблем є розв’язуваними).

·           Уміє планувати спільну роботу з урахуванням інтересів і можливостей кожного члена колективу.

 

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ КЕРІВНИКА-ЛІДЕРА (ДЕМОКРАТА)

1. Я докладаю енергетичних зусиль, щоб створити колектив і спрямувати його діяльність на ефективну роботу.

2. Я підтримую прагнення до творчого розв’язання проблем кожним працівником.

3. Ми всі перебуваємо в постійному пошуку ефективних методів розв’язання задач, й не приховуємо при цьому своїх поглядів, думок і переконань, навіть якщо вони відрізняються від інших.

4. Я безупинно оцінюю свої та чужі погляди. Якщо чужі ідеї більш ефективні, я завжди їх підтримую та переглядаю свої позиції.

5. У конфліктних ситуаціях намагаюся установити їхню першопричину, щоб не допускати їх виникнення в майбутньому.

6. Я заохочую зворотний зв’язок з підлеглими, щоб підвищити ефективність роботи.

Рис. 9. Типи лідерства

 

1. Технічне лідерство. Керівник успішний і визнаний під час планування організації, координації, складання бюджету, навчального розкладу. Добре розбирається в господарських проблемах школи. Наслідком вибору такого типу є те, що людей розглядають як об’єктів механічної системи. Тому вони байдуже ставляться до вмілого керівника, але зовсім нетерпимі до недостатньо вмілого.

2. Людське лідерство. Керівник добре контактує з людьми, може надавати підтримку та керувати конфліктами. Впливає на формування моральних засад і моральних цінностей. Сприяє розвиткові творчості. Використовує тактику спільного прийняття рішень. У такій школі панує приємна, сприятлива для роботи атмосфера, що викликано позитивними міжособистісними відносинами.

3. Освітнє лідерство передбачає успішність у діагностиці проблем школи і вчителів, надання допомоги з оцінювання вчителів (як педагогів, а не як предметників). Освітній лідер успішний під час складання навчального плану та підготовки вчителів школи. Люди, у свою чергу, позитивно реагують на сильну компетентну владу лідера, в них є високі стимули до роботи.

4. Символічне лідерство. Директор стає лідером школи, тобтошколу знають не за номером, а за прізвищем директора. Він головує на церемоніях і зборах, знає по іменах усіх співробітників і учнів школи, відвідує класи та робить обходи школи.Люди в школі швидко розуміють, що цінує їхній керівник,отримують почуття упорядкованості та цілеспрямованостісвоїх дій. Вони відчувають своє залучення до справ школи і їхня зацікавленість зростає.

5. Культурне лідерство. Директор у такій школі — «верховний жрець». Він є головним носієм й охоронцем культури школи, її традицій, символів. Він підтримує клімат, основні міфи та загальні завдання школи. Стежить за переданням культури і традицій новачкам. У такій школі цінності завжди високоструктуровані, вони підкреслюють індивідуальність школи. Люди починають вірити в школу як в ідеологічну систему. Вони — члени сильної культури, і це додає їм почуття власної значущості та їхньої роботи, що є для них прекрасним стимулом.

Рис. 10. Структура школи сприяння здоров’ю

Якщо ви як директор маєте лише три із перерахованих вище типів лідерства, то цього досить для підтримання школи на пристойному рівні, але недостатньо для досягнення ідеалу. Школа може претендувати на компетентність, але вся її робота буде недостатньо ефективною. Для досягнення ідеалу необхідна наявність усіх п’яти характеристик. Тільки тоді ваші випускники з гордістю говоритимуть, що навчалися у вашій школі. Лише тоді у вас ніколи не виникатимуть проблеми з кадрами. Люди йтимуть до вас, ваша школа буде вашим будинком, тобто будинком, у якому ви будете «зберігачем вогнища».