Особливості навчання учнів різних типів

Для того щоб більш ефективно реалізувати свої моделі діяльності, учитель повинен знати особливості різних стилів навчання учнів. Справа в тому, що кожен учень має свої індивідуальні переваги в стилі навчання.

Як правило, це особливо помітно на початку навчання, коли учні визначаються у своїх очікуваннях щодо навчання. Одні бажають навчатися через досвід, практичні приклади й експерименти. Інші тяжіють до міркувань і по-справжньому мотивовані до навчання тільки в тому випадку, якщо відчувають зв’язок нової інформації та свого попереднього досвіду. Треті в першу чергу очікують від учителя дослідження нових теоретичних положень і тяжіють до формулювання правил і закономірностей, застосування яких на практиці може привести до позитивного ефекту. Четверті скептично сприймуть будь-які зусилля учителя, які в їхній свідомості не пов’язані з практичним результатом; вони прагматично очікують від навчання очевидного і не настільки віддаленого ефекту.

Відповідно до цього виділяють чотири основних типи учнів: активісти, мислителі, практики та прагматики, для кожного з яких характерний певний стиль навчання. Щоб реалізувати у наведених вище моделях своєї діяльності індивідуальний підхід, педагог повинен знати особливості кожного типу.

 

Учні першого типу,або учні з багатою уявою (активісти)

Активісти цілком і без упередження поринають у нову діяльність. Вони насолоджуються цим моментом і цілком поглинені своїми миттєвими відчуттями. Вони не консервативні й не піддані скептицизму, як правило, вони з ентузіазмом сприймають усе нове. Учні цього типу постійно залучені до якої-небудь діяльності, часом забувають про обережність. Як тільки напруження в роботі спадає, активісти шукають нового. Вони одержують задоволення від вирішення завдань, які вимагають максимального напруження. Але їм нудно доводити їх до кінця. Активісти товариські, завжди привертають до себе увагу, намагаючись бути в центрі подій.

Активісти навчаються краще за таких умов:

  • існує широкий діапазон завдань і можливостей,якими можна зайнятися;
  • вони відповідають за виконання завдання, які сприймають як складне;
  • надано свободу генерувати ідеї;
  • існує можливість керувати або організовувати інших.

Активісти навчаються гірше за таких умов:

  • вони змушені вислуховувати тривалі пояснення у формі лекцій про те, як слід виконувати завдання;
  • вони мають багато самостійно читати та конспектувати;
  • вони змушені не брати участі в якій-небудь діяльності, а лише спостерігати;
  • вони мають точно, без відступів, дотримувати інструкцій.

Педагог може розпізнати активіста за його запитаннями:

  1. Чи довідаюся я що-небудь нове?
  2. Чи навчуся я чого-небудь новому?
  3. Чи не доведеться мені довго сидіти та слухати вчителя? Чи будуть подані у навчальному процесі різноманітні види діяльності?
  4. Чи можна буде триматися невимушено, дозволяти собі робити помилки та веселитися?
  5. Чи матиму я справу зі складними завданнями, що вимагають консолідації моїх зусиль?
  6. Чи зможу я поспілкуватися з однодумцями?

Активістам подобається пропонувати ідеї, вони вдало проводять «мозковий штурм» і загалом отримують задоволення від співпраці з людьми. Вони розглядають чимало варіантів вирішення завдань, перш ніж зробити остаточний висновок і мають такі характеристики:

  • сприймають інформацію конкретно;
  • навчаються через слухання й обмін ідеями;
  • мають багату уяву;
  • цінують власний життєвий досвід;
  • працюють заради гармонії, водночас очікують від інших відданості;
  • уважні до інших, їм подобається спостерігати.

Учні другого типу, або учні-аналітики (мислителі)

Мислителі люблять відсторонитися від ситуації, щоб поспостерігати за нею з різних позицій і обміркувати свій досвід. Вони отримують інформацію як із першоджерел, так і від третіх осіб, й люблять усе обміркувати, перш ніж робити висновки. Для них має значення ретельний збір та аналіз інформації, тому вони схильні відкладати прийняття рішення якнайдалі. Їхній девіз: «Сім разів відміряй, один раз відріж» або «Ранок мудріший за вечір». Мислителі є вдумливими людьми, вони розглядають багато варіантів, перш ніж вжити активних дій. На зустрічах і зборах вони зазвичай сидять в останньому ряді, оскільки їм подобається спостерігати за діями людей. У дискусії вони вислуховують опонентів, уловлюють суть і потім висловлюють свої міркування. Як правило, вони намагаються бути непомітними і створюють навколо себе атмосферу спокою та терпимості. Вони зазвичай діють у широкому контексті, що вміщує минуле та сьогодення, власні спостереження та спостереження інших людей.

Мислителі навчаються краще за таких умов:

  • якщо є можливість контролювати темп навчання, немає чітких термінів;
  • якщо є достатньо часу на підготовку, їх не змушують до миттєвих дій;
  • якщо є можливість осмислення того, що діється, й підбиття підсумків навчання;
  • якщо є можливість працювати над трудомісткими дослідженнями.

Мислителі навчаються гірше за таких умов:

  • на них тиснуть;
  • у поспіху змінюють види діяльності;
  • вони змушені перебувати на очах (діяти як лідери або проводити презентації);
  • немає часу на підготовку та доводиться діяти експромтом;
  • вони змушені діяти ризиковано і без підтримки.

Мислителя можна визначити за такими запитаннями:

  • Чи буде мені надано достатньо часу на засвоєння та підготовку?
  • Чи будуть можливості для збору різноманітної інформації?
  • Чи нададуть мені необхідні ресурси для збору й аналізу інформації?
  • Чи є можливість познайомитися із різними думками та поглядами на проблему?
  • Чи не будуть на мене тиснути з метою спонукання швидкому виконанню завдань?

Мислителям подобається інтегрувати ідеї в моделі або теорії, проте вони не відчувають потреби пов’язувати теорію із реальним життям. Найкраще вони навчаються через читання, слухання, спостереження й обмірковування інформації. До їхніх характеристик можна віднести такі:

  • сприймають інформацію абстрактно, обробляють її на рівні думки;
  • пов’язують спостереження з тим, що вже відомо;
  • шукають цілісності, цінують думку експертів;
  • ретельно продумують ідеї, цінують послідовне мислення;
  • подобається навчатися у традиційних групах;
  • люблять ідеї більше, ніж людей;
  • почуваються ніяково за необхідності висловити суб’єктивне судження.

Учні третього типу, або учні-практики

Практикам подобається розв’язувати проблеми та знаходити конкретні рішення. Вони швидше працюватимуть із предметами, аніж з людьми, і мають такі характеристики:

  • сприймають інформацію абстрактно, обробляють активно;
  • поєднують теорію і практику;
  • використовують усе, що може спрацювати;
  • радше самі вирішать завдання, аніж візьмуть готову відповідь;
  • майже не сприймають непевні ідеї;
  • цінують стратегічне мислення, орієнтовані на навички;
  • їм потрібно знати, як все працює;
  • намагаються редагувати дійсність, іноді люблять командувати

Учні четвертого типу, або учні-першовідкривачі (прагматики)

Прагматики люблять випробовувати нові теорії та методи на практиці. Вони постійно шукають нові ідеї й реалізують їх за першої ж нагоди. Це тип учнів, які після закінчення занять сповнені нових ідей і прагнень для їх якнайшвидшого упровадження в життя. Вони люблять досягати успіху та працювати із ідеями, які їх надихають. І навпаки, вони не люблять ходити навколо й швидко втрачають терпіння під час тривалого обмірковування та нескінченного обговорення проблем. Зазвичай це практичні та прямі люди, які бажають робити конкретні кроки для вирішення реальних завдань. Вони розглядають труднощі, які виникають, як нові можливості, як виклик.

Прагматики навчаються краще за таких умов:

  • предметом вивчення є те, що має практичну користь і значення;
  • є можливість швидкого втілення в життя отриманих знань і навичок;
  • програма навчання передбачає проведення експериментів, практичних завдань і консультацій із кваліфікованими фахівцями-практиками.

Прагматики навчаються гірше за таких умов:

  • не бачать практичного застосування того, що вивчають;
  • немає очевидного ефекту від навчання;
  • немає чітких вказівок або можливості практичного закріплення матеріалу;
  • існують політичні або управлінські перешкоди упровадженню нового досвіду.

Прагматика можна розпізнати за такими запитаннями:

  • Чи передбачено практику й експерименти?
  • Чи мають практичний досвід у конкретній сфері вчителі, чи вони тільки теоретики?
  • Чи довідаюсь я про нові ефективні прийоми, методи та пропозиції?
  • Чи розглядатимемо реальні проблеми?
  • Чи зможу я використати запропонований план для вирішення деяких своїх поточних проблем?
  • Чи передбачені зустрічі з досвідченими фахівцями-практиками?

Прагматики — це діячі, яким подобається навчатись через досвід. Вони схильні ризикувати і досягають неабияких результатів, коли потрібно пристосуватись до нових обставин. Вони швидше скористаються методом спроб і помилок, аніж читатимуть інструкції, й мають такі характеристики:

  • поєднують досвід і практичне застосування;
  • навчаються через метод спроб і помилок;
  • вірять у самостійне відкриття й обожнюють все нове;
  • легко адаптуються, гнучкі, люблять зміни;
  • часто отримують правильні рішення за відсутності їх логічного обґрунтування.

Звісно, «чистих» типів людей за властивим їм стилем навчання небагато, реально у кожного слухача більш-менш розвинені всі, але деякі елементи домінують. Домінувальні тенденції в остаточному підсумку визначають особливості навчання та реакцію учня на конкретні зусилля учителя. Отже, педагогові в різних моделях діяльності необхідно враховувати, що група учнів складатиметься з індивідів, що тяжіють до різних стилів навчання, і передбачити реалізацію їхніх очікувань.