Розвивальні ігри для дітей 5–6-ти (7-ми) років. Частина 2

1. ГРА «ЧАРІВНА ТОРБИНКА»

Мета: формувати у дітей уявлення про випадкові й закономірні події (результат досліду); підготувати їх до сприймання ймовірності розв’язання відповідних задач.

Матеріал: торбинка, пошита з непрозорого матеріалу; кульки чи круги однакового діаметра (5–6 см) двох кольорів (наприклад, червоного і жовтого).

ХІД ГРИ

Грають в кілька етапів:

  1. У торбинку кладуть дві червоних і дві жовтих кульки (круга). Проводять серію дослідів із діставання однієї, потім двох кульок. По черзі гравці, не дивлячись у торбинку, дістають по дві кульки, визначаючи їхній колір, кладуть назад у торбинку і перемішують їх. Після достатньої кількості дослідів з’ясовують, що якщо з торбинки дістати, не дивлячись у неї, дві кульки, то вони можуть бути обидві червоними, або жовтими, або одна жовтою й одна червоною.
  2. Проводять досліди, у яких із торбинки дістають по три кульки (круги). З’ясовують, що в цьому випадку можливі лише два варіанти: або будуть вийняти дві червоні кульки й одна жовта, або одна червона та дві жовті. Після цих дослідів пропонують задачу: «Скільки кульок слід дістати із торбинки, щоб бути впевненим у тому, що хоч би одна з вийнятих кульок була червоною?». Спочатку в дітей можуть виникнути певні труднощі. Необхідне додаткове роз’яснення умов задачі, що означає «хоч би одна» (може бути й більше, але одна обов’язково). Проте більшість дітей швидко здогадуються, що потрібно дістати три кульки. У цьому випадку постає запитання: «Чому достатньо дістати три кульки?». Якщо в дітей виникають труднощі з відповідями, необхідно запитати: «Якщо діставати по дві кульки, чому не можна бути впевненим у тому, що одна з них буде червоною? (Тому що обидві можуть бути жовтими.) Чому, якщо діставати три кульки, то можна заздалегідь передбачити, що хоч би одна буде червоною? (Тому що всі 3 кульки не можуть бути жовтими, адже в торбинці лише дві жовті)». Можна запропо­нувати інший варіант задачі: «Скільки кульок (кругів) необхідно дістати з торбинки, щоб бути впевненим у тому, що хоч би одна буде жовтою?». Важливо, щоб діти побачили ідентичність цих задач (по суті, одна й та сама задача).
  3. У наступному зверненні до цієї гри ситуацію дещо ускладнюють. У торбинку кладуть три червоні та три жовті кульки (круги). Повторюються досліди, в яких дістають дві кульки. Потім проводять досліди з діставанням трьох кульок. Виявляються всі можливі варіанти: всі три кульки — червоні; дві червоних і одна жовта; дві жовтих й одна червона. Потім задають задачу, аналогічну для торбинки з двома червоними і двома жовтими кульками: «Скільки необхідно дістати кульок, щоб можна було передбачити, що хоч би одна з них буде червоною (жовтою)?». Деякі діти здогадаються, що слід дістати чотири кульки і під час обґрунтування своєї відповіді міркувати так, як при розв’язуванні більш простої задачі. Якщо дітям складно, необхідно ставити запитання, сформовані аналогічно названим вище.
  4. Цікавий такий варіант гри, коли в торбинці знаходиться неоднакова кількість червоних і жовтих кульок (наприклад: дві червоних і три жовтих, або три червоних і дві жовтих). Тепер пропонують розв’язати дві аналогічні задачі: «Скільки слід дістати кульок, і бути впевненим у тому, що хоч би одна з них ви­явиться червоною? Скільки потрібно дістати кульок, щоб бути впевненим у тому, що хоч би одна з них виявиться жовтою?». Ці задачі мають різні розв’язання. Для обґрунтування розв’язання необхідно міркувати так, як і в попередніх задачах.

2. ГРА «ПАРИ КАРТИНОК»

Мета: учити встановлювати складні змістові зв’язки; розвивати пам’ять.

Матеріал: картинки з малюнками.

ХІД ГРИ

Дорослий добирає 7–8 пар картинок, пов’язаних одна з одною за змістом. Розкладає їх попарно перед дитиною. Наприклад: картинку, на якій намальовано дерево, кладуть поруч із зображенням лісу, а зображення будинку — поруч із вікном.

Педагог пропонує дитині уважно розглянути всі малюнки і запам’ятати якомога більше картинок із правого рядка. Через 1–2 хв забирає картинки із правого рядка, залишивши лівий рядок, і пропонує дитині назвати ті картинки, що прибрали.

Поради вихователеві

Гру доцільно ускладнювати поступово — збільшувати кількість картинок, скорочувати час їхнього розглядання чи віддаляти зв’язок між ними. (Наприклад: якщо спочатку для запам’ятовування картинки із зображенням дівчинки пропонують і картинку з бантиком, то потім для запам’ятовування тієї самої картинки пропонують картинку із зображенням лісу). Так поступово дитина вчитиметься встановлювати складні змістові зв’язки і таким чином розвивати пам’ять.

3. ГРА «ПЕРЕВЕРТНІ»

Мета: учити дітей створювати образи на основі схематичного зображення.

Матеріал: 1) набір карток, по 8–16 штук для кожної дитини. На кожній картці — схематичне зображення певного предмета або простої геометричної фігури (наприклад: круг, квадрат, трикутник тощо). У кожному наборі мають бути 4 однакові картки. Якщо набір містить 8 карток, то він містить 4 картки з одним зображенням і 4 картки з ін­шим. У всіх учасників гри набори однакові. Кожне зображення розташовано на картці таким чином, що залишається вільне місце для того, щоб домалювати картинку навколо цього зображення; 2) олівці.

ХІД ГРИ

Діти сидять за столами. Вихователь говорить, що зараз вони гратимуться в гру «Перевертні». У них є картки із фігурками. Кожну таку фігурку можна перетворити на будь-яку картинку, за бажанням. Для цього кожну фігурку потрібно домалювати так, щоб утворилася картинка. Потім малюнок слід відкласти і взяти ще одну картку з такою самою фігуркою. Але зараз фігурку потрібно перевернути, покласти картку з нею «догори дриґом» чи боком (фігурка вже буде іншою) і перетворити її потрібно на зовсім іншу картинку. Так можна брати декілька карток з однією і тією самою фігуркою та перетворювати на різні картинки.

Якщо дітям складно одразу розпочати виконувати завдання, дорослий показує їм, як це робиться. Для показу краще брати фігурку, якої немає на картках у дітей.

Після цього діти починають виконувати завдання самостійно. Коли вони завершать домальовування карток з однаковими фігурками (4 картки для 4 можливих поворотів), вихователь пропонує взяти картки з іншою фігуркою тощо.

Коли всі картинки-перевертні будуть готові, вихователь збирає їх.

Усі разом розглядають картинки, відзначають найбільш оригінальні й завершені. Вихователь пояснює, що найцікавіші картинки — ті, що не схожі на інші. Він хвалить дітей, які всі 4 картки з однією і тією самою фігуркою зуміли перетворити на зовсім різні картинки залежно від повороту картки із фігуркою.

Через деякий час гру можна повторити, запропонувавши інші фігурки для домальовування. Фігурки добирають довільно. З новими фігурками грають неодноразово.

Тема. Кольори

1. ГРА «ЯКОГО КОЛЬОРУ ПРЕДМЕТИ?»

Мета: учити дітей самостійно визначати й називати кольори та їхні відтінки.

Матеріал: посуд; іграшки; інші речі.

ХІД ГРИ

Вихователь пропонує назвати колір стін, стелі, підлоги тощо. Потім запрошує дитину і пропонує розповісти, якого кольору меблі, посуд тощо. Якщо дитина називає правильно, то діти плескають у долоні; якщо припускається помилок, то решта їй допомагають відповісти правильно. Завдання дають кожній дитині окремо, але наприкінці гри вихователь дає більш точну назву кольору і його відтінків.

2. ГРА «ТРЕТІЙ ЗАЙВИЙ»

Мета: учити дітей об’єднувати предмети в групу за особливими ознаками; продовжувати працювати із символами; розвивати пам’ять.

ХІД ГРИ

На малюнках зображено диких тварин, свійських тварин, диких птахів, свійських птахів.

Дорослий пропонує дітям великий зелений квадрат (він позначає слона), великий червоний трикутник (він позначає орла) і маленьке червоне коло (воно позначає корову). Необхідно розкласти фігури в потрібне місце: диких тварин — покласти лише до диких тварин, свійських тварин — до свійських, диких птахів — до диких, свійських птахів — до свійських. Куди потрапить зелений квадрат? червоний трикутник? маленьке червоне коло?

Потім, за бажанням, узяти іншу партію тварин (лисицю, лелеку, собаку тощо), позначити їх фігурами з набору та знайти потрібне місце на малюнках.

Гра ускладнюється поступово: спочатку додають малюнки з однією твариною або з одним птахом, потім — з двома, трьома.

3. ГРА «КОМУ ЩО ПОТРІБНО?»

Мета: учити дітей створювати уявні образи і ситуації на основі сприймання схематичних зображень окремих предметів.

Матеріал: декілька великих карт зі схематично відтвореною ситуацією. Під кожною такою картинкою подано схематичні зображення окремих предметів. Наприклад:

  1. хлопчик, який сидить за столом (круг, прямокутник, палиця, людина);
  2. двоє дітей (круг, паличка, тварина, людина);
  3. дівчинка в лісі (хатинка, тварина, гриб);
  4. хлопчик у будинку (тварина, людина, машинка, книга);
  5. дівчинка надворі (машина, людина, куля).

ХІД ГРИ

Вихователь показує дітям одну з карт, говорить, що картина, яку вони бачать, не завершена. Прохає дітей придумати за нею оповідання. Для того щоб оповідання було цікавим, потрібно дібрати будь-який предмет із-поміж намальованих унизу. Пропонує дітям поміркувати, на що схожі ці предмети, й обрати один собі для оповідання. Вихователь за потреби допомагає дітям. Наприклад, якщо дитина обрала до першої картинки круг, можна розповісти, що хлопчик сидить за столом, а перед ним — тарілка тощо. А можна сказати, що це — палітра із фарбами, і хлопчик малює, або це — чашка, і він п’є чай тощо.

Вихователь стежить за тим, щоб історії, вигадані дітьми, не повторювалися, відзначає найбільш удалі, оригінальні, повні й послідовні. Вправу можна проводити декілька разів, змінюючи зображення на картинках або схемах під ними. На одному занятті слід розібрати одну картинку з одним набором схематичних зображень (3–5).

 

 

 

Матеріали взято з посібника Ігротека вихователя ДНЗ. Система розвивальних ігор для дітей 5–6-ти