Тренінг «Чи вміємо ми спілкуватися?» (9–10 клас)

Мета: створювати умови для повноцінного спілкування; розвивати готовність прийняти і надати допомогу в потрібній ситуації; вміння аналізувати свої вчинки і події, що відбуваються, усвідомлювати своє ставлення до світу; формувати вміння цінувати свою і чужу роботу; закріплювати почуття радості від спільної праці і творчості.

Заняття побудовано в такий спосіб, що кожен учасник «проживає» різні ситуації, визначає свої здібності до лідерства, підтримки,творчості, визнання заслуг іншого, вміння відстоювати свою позицію, а також розуміти і приймати іншого. Так, кожен впізнає себе як партнера по спілкуванню, відкриває в собі найрізноманітніші сторони особистості: і ті, які допомагають встановити контакт, і ті, які заважають цьому.

Групові заняття побудовано в ігровій формі. До такого виду роботи готові учасники і керівник, які вільно почуваються в умовно імпровізаційної ситуації. У такій ситуації спілкування побудовано за запропонованими блоками: інформаційним, інтерактивним, перцептивним. У кожній запропонованій ситуації як обов’язкові елементи присутні всі сторони спілкування. Блокова структура тренінгу (інформація — взаємодія — сприйняття) дозволяє послідовно виробити в кожного учасника вміння знаходити своє місце в груповому рішенні, за необхідності брати на себе лідера роль, адекватно оцінювати ситуацію, надавати допомогу і підтримку іншим членам групи.

1 Інформаційний блок спілкування

Мета познайомити учасників з основними прийомами щодо обміну інформацією, формувати вміння її обробляти, знаходити в ній життєво важливе для вирішення актуальних проблем.

2 Інтерактивний блок спілкування (ігри на взаємодію)

Учасники виробляють стратегію спільних дій. Найважливіша умова — визначення кожним учасником свої сильних сторін у співробітництві:

  • Хто я — лідер або статист?
  • Чи вмію я відстоювати свою точку зору або пасую?
  • Чи маю мудрість визнати помилковим власне рішення і поступитися в новій ситуації?
  • Чи готовий до взаємодії в спілкуванні або волію одноосібно нести тягар відповідальності і помилок?

Під час проведення таких ігор проаналізуйте:

  • Що вдалося гравцям? Які аспекти взаємодії ще потребують свого розвитку?
  • Яка роль ведучого в інтерактивному блоці спілкування?
  • Що нового здобули учасники для себе, «проживши» різні ролі в інтерактивній грі?

Гра «Порядок у королівстві»

Ігрове поле стає королівством. Обирають короля або королеву. У руки йому (їй) дають символ влади: м’яч. Король (або королева) нерухомі, тобто вони не можуть пересуватися полем. Решта анархісти — вільні у своїх пересуваннях.

Однак король або королева мають можливість залучати анархістів на свій бік, роблячи їх переконаними прихильниками королівської влади — роялістами. Для цього королю (або королеві) необхідно потрапити м’ячем у будь-якого з гравців. Новоявлений рояліст не може пересуватися, однак він здатний «відзначати» м’ячем нових роялістів. Передачу м’яча здійснюють через королеву.

Інформація до роздумів:

  • Чи легко змінювати переконання за помахом королівської руки?
  • Що можна зробити, щоб уникнути м’яча?
  • Як здійснювали процес збільшення числа роялістів?
  • Чи були роялісти-добровольці?
  • Як здійснювали зв’язок і управління між прихильниками монархії? А між анархістами?

Гра «Компас»

Гра на довіру. Група розбивається на пари, де є ведений («турист») і ведучий («компас»). Кожному відомому (він стоїть попереду, а ведучий ззаду, поклавши партнеру руки на плечі) зав’язують очі.

Завдання: пройти все ігрове поле вперед і назад. При цьому «турист» не може спілкуватися з «компасом» на вербальному рівні. Ведучий «компас» рухом своїх рук допомагає відомому тримати напрямок, уникаючи перешкод — інших туристів з компасами.

Інформація до обговорення:

  • Описати відчуття людини із зав’язаними очима, яка змушена покладатися на свого партнера.
  • Що сприяло або що заважало почуттю довіри?
  • Як ведучі допомагали своїм веденим?

Гра «Малюнок»

Приготувати два-три аркуші ватманського паперу, фарби, пензлики, олівці.

Завдання: уявіть, що ви потрапили на безлюдний острів. Тількине лякайтеся, адже з нами чарівні фарби. Усе (повторюю і наголошую), все, що ви намалюєте цими фарбами, одразу стає реальністю:їжа, одяг та ін. Отже, вибирайте свою частину острова — і вперед.

Суть гри: це гра з елементами діагностики. У ході її одразу виділяються малі групи (зазвичай вони спільно вибирають частиниострова); лідери, які керують тим, що, як і де малювати «на острові», і неприйняті, яким або не знайшлося місця на острові, абовони самі вважають за краще не залучатися до спільної діяльності. Зверніть увагу на репліки, якими обмінюються учасники, — накази, прохання, пропозиції.

Крім того, з’ясуйте, що малюють урятовані. Будинки? Чудово!Дороги, машини — теж непогано... А чи є на вашому острові театр? Школа?

Інформація для роздумів

Вибір тих чи інших предметів характеризує систему цінностейучасників гри. Можна поговорити про істинні і хибні, близькі й далекі цінності в нашому житті.

Перцептивний блок спілкування (сприйняттяі взаєморозуміння)

Перцептивна сторона спілкування побудована на формуваннів нашій свідомості образу іншої людини. Потрібно вчитися розуміти внутрішній світ людини, її дії, психологічні особливості,які так химерно відображаються в поведінці. Ігри на сприйняттяі взаєморозуміння допомагають не тільки дізнатися щось нове про людей, що оточують нас, але і зрозуміти їхню позицію, відкрити для себе деякі причини їхньої поведінки. Потрібно навчитися приймати їх такими, які вони є, а не такими, якими ми їх хотіли б бачити — у всьому схожими з нами. Саме перцептивна сторона спілкування, закладена у тренінгу, і виробляє вміння приймати себе та інших.

Завдання ігор цього блоку: розвивати в учасників повагу до інших і самоповагу; навчити долати внутрішній неспокій; вчити підтримувати один одного, довіряти і довірятися.

Гра «Карусель»

Чи часто ми чуємо, як важливо вміння говорити людям компліменти. Це правильно, але при цьому часто забувається про те, що не менш важливо вміння приймати компліменти. У «каруселі» можна повчитися і того, й іншого.

Завдання:група об’єднується у дві команди. Одна команда утворює маленьке коло (спиною один до одного). Друга команда утворює велике коло, причому кожен з учасників великого кола стоїть обличчям до учасника першої команди.

Кожен, хто стоїть у зовнішньому колі, повинен сказати щось хороше тій людині, яка стоїть навпроти нього. Ті, хто стоять у внутрішньому колі, зумійте подякувати своєму партнерові за добрі слова. Внутрішнє коло залишається на місці, а учасники зовнішнього роблять крок у бік — опиняються віч-на-віч з іншим членом внутрішнього кола. І знову добрі слова з того і з іншого боку. І так доти, поки ви не обійдете все коло і не опинитеся навпроти того, з кого починали.

Коли коло буде пройдено, учасники зовнішнього і внутрішнього кіл повинні помінятися місцями і почати все спочатку.

Інформація до обговорення:

  • Що було складніше — придумувати компліменти або відповідати на них?
  • Чи була залежність ваших компліментів від компліментів, які робили вам?

Вправа «Знайомі незнайомці»

Підготувати: по два аркуші паперу на кожного учасника, олівці, крейду, фломастери, ручки.

Для того щоб прийняти людину, потрібно вміти спостерігати,аналізувати, зіставляти.

Завдання: кожен з учасників малює на одному аркуші автопортрет (можна для пізнавання підкреслити деталі зовнішності, одягу та ін.), а на іншому пише не менше 10 слів, які по-різному характеризують його спосіб життя (наприклад, спорт, музика, книги,дружелюбність та ін.).

Потім всі аркуші з портретами складають в один стос, а з характеристиками — в інший. Кожен з учасників навмання бере аркуш з будь-якого стосу й шукає відповідний йому в іншому стосі. При цьому бажано обґрунтувати свій вибір.

Питання для роздумів:

  • Що важче: встановити портретне або внутрішню схожість?
  • Чи можна деякі характеристики (або портрети) віднести до багатьох людей? Чому?
  • Що розрізняє людей?
  • Чи добре, що люди відрізняються один від одного? Чому?

Вправа «Валіза»

Важливо навчити школярів бачити себе збоку. Одним з подібних завдань є завдання «зібрати валізу в дорогу».

Завдання: один з гравців сідає спиною до решти. Педагог каже, що учасники повинні допомогти зібрати багаж подорожньому. Але в «багаж» кладуть не тільки речі (рушник, серветки, чашка, мило), а ...й особистісні якості, які допоможуть у житті. Причому потрібно називати ті якості, які справді є в цієї людини. І одночасно звучать слова, що позначають явища, які варто залишити вдома, тому що вони можуть нашкодити в далекому шляху.

Під час виконання цього завдання важлива роль ведучого, який стежить за тим, щоб «багаж» особистості відчутно перевищив те, що залишається.

Після закінчення тренінгу педагог підбиває підсумки роботи.

 

 

Матеріали взято з посібника Тренінги та практикуми для учнів та вчителів. Соціальному педагогу та психологу школи