Багатство та бідність для старших школярів

Цілі:

  • формувати шанобливе ставлення до людей з різним достатком;
  • виховувати у школярів почуття власної гідності.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

Педагог читає казку.

ПРО БІДНОГО І БАГАТОГО БРАТА (ПІД РЕДАКЦІЄЮ МИХАЙЛА ШОЛОХОВА)

Жили-були два брати. Старший був багатий, а молодший — бідний. У багатого — бенкети та веселощі, а в бідного іноді і хліба шматка немає: дітей повна хата, і все одне одного менші. Останню корівчину проїли, і дійшла справа до того, що зовсім нема чим дітей годувати. Каже бідняк:

— Підемо, дружино, до брата, попросимо хліба, може, він борошна мішок дасть.

— Ну що ж, підемо.

І пішли. Того дня там свято справляли. З’їхалося гостей з усіх волостей: і купці, і попи, і багаті мужики в світлиці сидять, бенкетують. Бідняк з дружиною привіталися і просять:

— Дай, брате, хліба, нічим дітей годувати! Осінь настане — розрахуємося.

Виніс багач черству хлібину, подав і каже:

— У жнивну пору попрацюєте день-другий за це — та й поготів.

А до столу не покликав. Прикро їм здалося, та що поробиш. Піднесла працівниця квасу, випили та з тим і пішли додому. Чутно: гості в світлиці пісні співають. Каже бідняк:

— А що, дружино, заспіваймо і ми, нехай люди думають, ніби і нас пригостили вином.

— Що ти верзеш! Гості там співають тому, що солодко поїли та багато випили, а нам з тобою не до пісень.

А бідняк стоїть на своєму — затягнув пісню, і почулося йому два голоси: хтось тоненьким голоском підспівує.

— Це ти, дружино, допомагаєш мені співати?

— Що ти, я і не думала!

— Так хто ж ще співає?

— Не знаю, — відповідає дружина.

— Нумо, заспівай, послухаймо. Знову заспівав. Співає один, а чутно два голоси: хтось тоненько підспівує. Зупинилися. Запитує бідняк:

— Хто тут підспівує?

— Та я, Горе твоє.

Обернувся бідняк і побачив біля себе маленьку стареньку — стоїть старенька зросту з лікоть, вся в лахмітті. Крикнув їй:

— Ну, чого тут мерзнеш на вітрі? Сідай до мене в мішок, донесу тебе.

Забралась Нужда в мішок, а бідняк зав’язав мішок міцніше, і пішли. Удома господиня відрізала хлопцям по шматку хліба, погодувала і стала їх спати вкладати. Чоловік спати не лягає, пиляє та струже дошки.

— Чого там проти ночі надумав ще робити? — запитує дружина.

— Мовчи, дружино. Треба Нужду поховати. Набридла, проклята, гірша від гіркої редьки!

Ось він труну сколотив, Нужду в труну уклав і міцно цвяхами кришку прибив. Прихопив лопату і поніс Нужду на кладовище. Викопав там глибоку могилу, опустив Нужду і тільки почав заривати, як почув: задзвеніла лопата об щось. Нагнувся, подивився — золота шматок знайшов. Швидше могилу закопав, землю утоптав.

— Лежи тут, станемо тепер без Нужди жити.

Додому вернувся, завалився спати. Наступного дня вирушив у місто, продав там золото. На ці гроші купив коня, корову та хліба три воза. Потім купив всім хлопцям та дружині по обновці, і грошей ще досхочу залишилося. Хату полагодив, зовсім впорався і почав працювати та жити-поживати, лиху годину забувати. У всьому пішла удача: і врожай видався хороший, і риби наловив вдосталь, і діти стали підростати та по господарству помагати. А багатий брат заздрить: «Був жебрак, по чужих людях працював, а тепер господарство своє завів. Чи не в мене чого вкрав?» Не стерпів, прийшов до молодшого брата і питає:

— Був ти останній житель у селі, а тепер став справним господарем. Як тобі вдалося вибитися з бідності?

Розповів йому молодший брат все без приховування: як вони з дружиною від нього йшли додому, і як Нужда йому підспівувала, і як він її позбавився. Повипрошував багач, де Нужда похована, і заквапився — від заздрості не терпиться йому:

— Засидівся у тебе, а на мене справи чекають.

— Пообідай з нами, братику, та чайку попий, — вмовляє молодший брат.

— Ні, ніколи мені обідати та чаї розпивати. Треба додому поспішати.

І пішов. Удома взяв заступ та сокиру і швидко-скоро побіг на кладовище. Розшукав місце, де Нужда похована, розрив могилу, нахилився і питає:

— Чи жива ти, Нужда?

— Ох, жива, — ледь чутно Нужда відповідає, — так зле мені, ой як погано!

— Гаразд, зараз тебе випущу.

Спустився до ями, відбив сокирою кришку і каже:

— Піди, Нуждо, до меншого брата, станеш у нього привільно жити.

А Нужда вивільнилася та й скочила йому на шию:

— Ні, той брат мене живу поховав, а ти добрий — випустив на волю. Я від тебе нікуди тепер не піду. І залишилася Нужда у старшого брата. Став він жити дедалі гірше, а під кінець і зовсім розорився.

Педагог.Усі знають знамениту фразу «Казка брехня, та в ній натяк». Який натяк прихований у цій казці?

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

Вправа «Дискусія»

Мета: проаналізувати особливості сенсу прислів’їв різних народів про багатство і бідність. Усіх учнів об’єднують у групи, які впродовж дискусії повинні будуть виконувати такі ролі — «Сперечальники», «Скептики», «Однодумці», «Філософи», «Дипломати», «Байдужі».

Педагог — ведучий дискусії. Ведучий пропонує прислів’я, і представник кожної групи, враховуючи свою роль, повинен пояснити сенс пропонованого прислів’я.

Групи по черзі починають своє пояснення.

Час обговорення відповіді на питання, а також підготовка представника групи — 5 хвилин.

Який сенс вкладено в пропоновані прислів’я?

  • Німецьке «Бідність навчить грати на скрипці»;
  • туркменське «Бідність не вбиває, а й радіти не дає»;
  • індійське «Багатому жити приємно, бідному — дихати важко»;
  •  російське «Багатство в годину, а бідність до віку»;
  • грузинське «Багатство — гріх перед Богом, бідність — перед людьми».

Педагог підбиває підсумок роботи учнів. Підкреслює, що проблема багатих і бідних — це проблема будь-якого народу, тому і прислів’їв на цю тему дуже багато.

Вправа «Чарівне дзеркало»

Мета: показати, що якості, які викликають повагу інших людей, не пов’язані з її матеріальними статками.

Педагог пропонує одному з учасників уявити, що він — дуже багата людина. Дає йому в руки дзеркало і просить розглядати в дзеркалі всі сильні сторони, за які його поважають знайомі люди.

Іншому учневі педагог пропонує уявити, що він дуже бідна людина. І просить виконати таке саме завдання із дзеркалом.

Обговорення

  • Чи пов’язані сильні сторони кожного школяра з його матеріальним достатком?
  • Чи відрізняються названі якості? Чи важко було виконати завдання?

Групі потрібно подивитися в нього, намагатися побачити по черзі кожного учасника і розгледіти в дзеркалі всі сильні сторони, за які його поважають батьки, вчителі, друзі.

Вправа «За що я поважаю ...»

Мета: формування шанобливого ставлення до оточення.

Обговорення фрази: «Справді багата людина ставиться зі зневагою до оточення».

Педагог говорить про те, що можна не любити людину, але її слід поважати за ті чи інші якості. Пропонує тим учням, які вважають, що вони поважають своїх товаришів, взяти участь у змаганні. Для цього вибирають двох учасників. Вони по черзі закінчують речення: «Я поважаю (називають ім’я учасника тренінгу) за його (називають якість)». Повторювати названих учасників не можна. Той, хто думатиме більше трьох секунд, програв.

ІІІ. ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Педагог пропонує послухати притчу «Багатий і бідний».

Одного разу батько багатої сім’ї вирішив узяти свого маленького сина в село, на ферму, щоб показати, наскільки бідними можуть бути люди. Вони провели день і ніч на фермі в дуже бідній сім’ї. Коли повернулися додому, батько запитав свого сина:

— Тобі сподобалася подорож?

— Це було чудово, тату!

— Ти побачив, наскільки бідними можуть бути люди? — запитав батько.

— Так.

— І чого ти навчився з цього?

Син відповів:

— Я побачив, що в нас є собака в будинку, а в них чотири пси. У нас є басейн посеред саду, а у них — бухта, якій не видно краю. Ми освітлюємо свій сад лампами, а їм світять зірки. У нас патіо на задньому дворі,а у них — цілий горизонт.

Батько втратив дар мови після цієї відповіді сина.

А син додав:

— Спасибі, тату, що показав мені, наскільки багаті ці люди.

Педагог робить висновок.

 

Виховний захід взято з посібника Нові години спілкування. 9-11 класи