Технологія узгодження зусиль. Специфіка технологій репетиторства

В основі видатних успіхів кращих із педагогіврепетиторів — синергетичний ефект. Грецьке слово «синергія» означає «сумісна дія». І не просто сумісна дія, а сума узгоджених зусиль, що діють в одному напрямку. Поняття синергії якнайкраще описує те, що відбувається при взаємодії педагога-репетитора з учнем. Тут маємо, з одного боку, зусилля учня, скеровані на пізнання нового, і зусилля педагога, скеровані на допомогу учневі, з іншого. Зусилля обох сторін виступають як значні сили, що складаються із безлічі дрібних, миттєвих, мікроскопічних проявів енергій. Так ось, синергетика — наука про додавання зусиль — стверджує: маленькі, незначні зусилля, що діють в одному напрямку й узгоджуються між собою, приводять у кінцевому підсумку до значних перетворень. І навпаки, будь-які, навіть найбільші зусилля, неузгоджені між собою, не дають значного ефекту, бо сили не підтримують, а знищують одна одну. Умова високої ефективності одна: зусилля мають бути узгодженими. Вони повинні діяти не в зустрічних напрямках, а в одному.

Ще одна неодмінна умова синергетичної взаємодії: сумісні дії не накладаються одна на одну, бо це може привести до послаблення загального ефекту, а слідують одна за одною: новий вплив вмикається саме в той момент, коли починає слабшати інший вплив. Якщо спроектувати це на роботу учня з учителем, то матимемо необхідність педагогічного впливу саме в той момент, коли учень забарився в пізнанні. Своєчасна допомога саме в той момент, коли вона найбільш потрібна, допомога мінімальна, але своєчасна, здатна вивести учня на максимально доступну для нього вершину пізнання.

Технологія узгоджених зусиль (ТУЗ) — так ми її назвемо, це технологія праці видатних педагогів-репетиторів. Вони навчилися створювати синергетичний ефект, вмикаючи свою допомогу саме в той момент і в такому обсязі, що необхідний для підтримування оптимального перебігу процесу.

Технологія узгоджених зусиль — це продуктивна технологія, пристосована для умов індивідуального навчання. Ми хочемо розібратися в особливостях праці педагога-репетитора, і тут нам без поняття технології не обійтися. Продуктивна технологія, збалансована для класно-урочної діяльності, у праці педагога-репетитора доповнюється новими особливостями, одна з яких названа вище — виникнення синергетичного ефекту від цілеспрямованого додавання зусиль учнів і педагогів саме в той час, у ту секунду, що найбільш сприятлива і необхідна для виникнення іскри пізнання. Технологія узгоджених зусиль (ТУЗ), що превалює в праці педагога-репетитора і тьютора, є модифікацією продуктивної технології, пристосованої для індивідуальної роботи.

Розглянемо тонкощі ТУЗ, хоча кожному зрозуміло й так: вони з’являються тоді й там, де місце класу займає окремий учень. У цьому випадку багато що спрощується, але й багато що ускладнюється.

Людина-маса (клас) і людина-особистість (індивід) — зовсім різні об’єкти педагогічної уваги.

Кожна людина ХХІ століття добре розуміє, що таке технологія. За технологіями наразі виготовляється все: від салатів на сніданок до найновіших комп’ютерів. Кохати треба також за технологією, прасувати сорочку, давати хабара й одягати окуляри без спеціальних технологій, як запевняють нас експерти з цих питань, категорично забороняється.

Входити до класу, робити зауваження і чухати потилицю вчитель має теж за технологією.

Поняття і сутність педагогічних технологій довго і завзято обговорювалися в педагогічній літературі, після чого його ґрунтовно заплутали і полишили.

Тепер про технології згадують мало, знайшли собі нову забавку — компетентність і творчість.

Що може бути незрозумілого чи складного у визначенні технології навчання, якщо подивитися на питання просто і прагматично? Нічого. Навчання — частина людського життя, а життя наше настільки просте й очевидне, що його закони легко опановують діти вже в перші місяці свого життя. Подивимося на педагогічну справу так, начебто ми нічого не знаємо про наявні тут закони і технології. А знаємо лише те, що життя ставить завдання, для їхнього розв’язання потрібно здійснювати цілеспрямовану діяльність, щоб досягнути намічених результатів. Завдання–процес–результат — незмінний ланцюжок усіх без винятку педагогічних дій. Праця може бути кращою чи гіршою, процес може йти повільно чи напружено, але загальний ланцюжок зберігається завжди.

Де прихована технологія? У завданнях? Ні. У результатах? Теж ні. Виходить, у самому процесі. Що ж у нас відноситься до процесу? Закономірності, на яких він ґрунтується, принципи організації та здійснення, шляхи (методи) руху до мети, форми, у які цей процес втілений, засоби, використані для прискорення руху і нарощування результату. Вчитель і його учні утримують процес з обох боків. Як вони разом його поведуть, як і куди повернуть, чим наповнять — у цьому й полягатиме технологія. Адже в дослівному перекладі з грецької «технологія» — це майстерність.

Ясно, що технологія більш за все стосується процесуальної частини: методів, форм, засобів. Головні питання, на які вона відповідає,— як навчати, як виховувати, як розвивати. Якими шляхами вести учня, як створити найбільш сприятливі умови для його пізнавальної діяльності, як одержати продукт більшої кількості і вищої якості? Десятки супутніх питань ліпляться до основного. Фактично шукається конкретна відповідь на одне-єдине, але найважливіше питання — як діяти, щоб результати збіглися з поставленими вимогами? Як перетворити бажане на дійсне в найкоротший термін і не без надмірної витрати сил? Як максимально зблизити між собою те, що хотіли, і те, що маємо? У технологіях особливим чином сплавлені розум, майстерність і справа — ідеї, методи, форми, засоби, результати. Сутність педагогічної технології як усеосяжного багатобічного і багатовимірного явища краще за інших підкреслює визначення Асоціації з педагогічних комунікацій і технологій (США, 1979): «Педагогічна технологія — це комплексний, безупинний процес, що охоплює людей, ідеї, засоби і способи організації діяльності з аналізу проблем і планування, сприяє забезпеченню, здійсненню розв’язання проблем, що належать до всіх аспектів засвоєння знань». Можна пристати і до визначення ЮНЕСКО: «Педагогічна технологія — це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їхніх взаємодій, що мають своїм завданням оптимізацію форм освіти».

А якщо простіше і коротше, то педагогічна технологія — це вся сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання і навчання. Якщо цілі задані об’єктивно та несуперечливо, ясно визначені характеристики вихованців і умови процесу, то технологію можна створити дуже ефективну, доступну для повторення. Чим конкретніша і вужча мета, тим більш детальну, а, отже, і більш повторювану технологію можна створити. Поставивши одне конкретне завдання, можна створити для його розв’язання детальний і максимально ефективний алгоритм. Якщо ж одночасно ставиться багато завдань, їх розв’язання втрачає чіткість і ускладнюється. Уже при двох завданнях обсяги діяльності, а заодно і невизначеність результату зростають у чотири рази. Тому для створення ефективної технології важливо звужувати завдання і ставити їх якомога точніше.

Зовсім просто поняття педагогічної технології можна визначити як усе, що міститься (знаходиться, відбувається) між завданням і результатом.

Коли поняття педагогічної технології з великими застереженнями вперше вводилося у вчительський вжиток (у нас це відбулося наприкінці 70-х — самому початку 80-х років), воно виступало простим синонімом часто вживаного в усіх навчальних посібниках, дуже довгого ряду, приблизно такого: «<...> поєднання методів, форм, способів, організаційних рішень тощо спільної діяльності вчителів і учнів для досягнення мети розвитку, виховання, навчання відповідно до <...>».

Непомітно ми схилилися до висновку, що педагогічні технології були завжди, що свій продукт учитель повсякчас створює за допомогою технології. Сьогодні нас більше не влаштовує якість цього продукту, ми шукаємо нові технології, співзвучні потребам і вимогам часу, рівневі розвитку наших знань і можливостей. Тому в понятті «нова педагогічна технологія» правильно було б відбивати тільки невідоме, особливе і навіть оригінальне. Тоді педагогічна технологія уявлятиметься комплексом педагогічних впливів, що ґрунтуються на нових досягненнях науки і гарантують досягнення більш високого рівня навченості і вихованості. За назвою «перспективна педагогічна технологія» має закріпитися система (комплекс) заходів, що застосовуватимуться для успішного розв’язання майбутніх прогнозованих завдань.

Традиційна педагогіка мало дивилася вперед, задовольняючись обслуговуванням поточних потреб і здебільшого описувала те, що вже відбулося. Але час пішов швидше, той, хто не заглядає в майбутнє і не готується до нього, в ринкових умовах програє. Педагогіка, яка завтра опише те, що відбувалося вчора, нікому більше не потрібна. Нова ринкова педагогіка має працювати на випередження.

Зміст, сутність і місце педагогічної технології ілюструються схемою (рис. 2).

 

Технологією назвемо комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості та якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів. Практично це означає прийняття чітких зобов’язань типу «я, педагог-репетитор.

Підласий, гарантую, що мого учня за такий-то час доведу до визначеного рівня навченості (вихованості, розвиненості), якщо будуть надані точні характеристики учня, параметри кінцевого продукту та умови, у яких буде здійснюватися навчально-виховний процес».