Технологія узгодження зусиль. Продукт едукації. Опис продукту

Продукт едукації

Слово «продукт» багатьом не подобається. Дуже вже воно неделікатне, шорстке, занадто прагматизує високе мистецтво едукації, перетворює його на технічний виріб. Але якщо говорити про технології, то без поняття продукту не обійтися. Технологія завжди і скрізь потрібна для створення продукту. Об’єкт, процес, продукт — її головні поняття. Педагогічною працею, як і будь-якою іншою працею, створюється продукт. Усе те, що робив учитель, і те, як він робив, у кінцевому підсумку перетворилося на продукт.

Продукт — мета, сенс і міра педагогічної праці. А те, що він не схожий на продукти, що створюються на інших виробництвах, не має принципового значення. Якщо ми хочемо його вимірювати, досліджувати, говорити про технологізацію виробництва і підвищення якості, то повинні відволікатися від своєрідності, підійматися в абстракціях.

У словниках «продукт» витлумачується як «результат людської праці», а «продуктивний» — як результативний, плідний. У психології термін «продуктивність» використовується давно і насамперед у сполученнях «продуктивність мислення» і «продуктивність інтелекту». Книга німецького психолога М. Вертгеймера, видана ще 1945 року, так і називалося: «Productive Thinking» («Продуктивне мислення»). У вітчизняній педагогіці термін почав уживатися з 80-х років.

Основних причин для виникнення понять продукту, продуктивного навчання, продуктивної педагогіки дві:

  1. тільки за їхньою допомогою можна пояснити умови і фактори, що впливають на створення педагогічного продукту заданої кількості і якості, описати його в об’єктивних параметрах, створити технологію (педагогіку) продуктивного навчання;
  2. у ринкових умовах люди дивляться на навчання і виховання переважно з прагматичної точки зору і хочуть продуктивного навчання, тобто такого, від якого можна було б одержувати реальну і негайну користь. Продуктивне навчання, на відміну від шкільного вивчення предметів, розуміється як таке, що забезпечує реальний зв’язок освіти з життям, таке, щовідкриває перспективу молодим людям за допомогою своїх знань і умінь знайти роботу,домогтися успіху в житті. Продуктивне виховання іноді розуміється і як присвоєння особистістю продуктів людської культури. Але насамперед це затребувані людиною знання,уміння, її кваліфікація і професіоналізм якосновні передумови забезпеченого життя.

У продуктивній педагогіці головне місце посідає описаний в об’єктивних параметрах продукт.

Не наміри, цілі або завдання, а результат, продукт.На виховання дивимося не в розумінні «що хотіли»,а максимально прагматично — «що отримали». Повнекомпонування і балансування продукту — завданняурядів, держав і академій, зобов’язаних ретельнопогодити як обсяг, так і співвідношення різнихчастин освіти, розвитку, виховання. У параметрахпродукту передбачається і варіативна частина — длявнесення коректив навчальними закладами відповідно до проголошених ними цілей.

Педагогічний продукт визначимо як створену в навчально-виховному процесі цілісну систему знань, умінь, навичок, розвиненості і вихованості в кожної окремо взятої людини. Як бачимо, це поняття тяжіє до суб’єктивного тлумачення, особистісної спрямованості. Можна і треба говорити про загальні параметрипродукту, загальні закономірності його формування,але справжнє призначення продуктивного виховання — догодити людині, максимально пристосуватиосвіту до її потреб. Варто говорити також про продуктідеальний і реальний. У першому відбиваються всі запити людини до освітньо-виховної системи, тобтоте, що вона хотіла б одержати. А в другому — винесений нею з навчального закладу практичний обсягвихованості, розвитку, навченості.

Логіка продуктивного підходу така: спершу —повний опис продукту без будь-яких цілей, завдань, способів досягнення. Відповідаємо на запитання: щонам треба? Якщо цей опис приймається в цілому,настає другий етап: повна розробка стратегії і так-тики формування замовленого продукту — розглядконкретних кроків, їхніх цілей і завдань, щоб булозрозуміло, що і в якому обсязі робити на кожномукроці. Відповідаємо на запитання: як цього можна досягнути? Далі йде опрацювання конкретнихдеталей із відповіддю на запитання: що для цьогонеобхідно? При цьому, природно, необхідно знати,як відбуватиметься формування заданих якостей,для чого вводяться постійний моніторинг і поетапнадіагностика.

Ми не ставимо завдань, а лише задаємо бажануякість учня. Не ставимо завдань типу формувати вміння вчитися. Це уміння, сформоване на заданомурівні, ми закладаємо в опис продукту. Визначилийого обсяг, рівень. Далі тільки рух: що, як, коли,де будемо робити.

Педагогічний процес стає прозорим і цілеспрямованим, бо для цього ми:

  • визначили продукт, його обсяг і якість;
  • розклали його на складові частини;
  • розклали на частини і процес формування продукту;
  • визначили порядок нарощування якості: щона чому ґрунтується, що з чого випливає,що за чим буде формуватися;
  • визначили, скільки часу забере кожен етап;
  • підрахували витрати, збалансували бажанеі можливе;
  • оптимізували продукт і процес, тобто привелив найкращу відповідність потреби і можливості.

Технологія розчищає шляхи досягнення мети.А мета в ринкової педагогіки — отримання продукту максимальної кількості та якості за мінімальнийчас. Як неістотні моменти ринкового навчання відмітаються відволікання на різні справи, що не мають прямого і безпосереднього відношення до мети.

У ринкових умовах, коли мотивація учнів і такдостатньо висока, коли кожну вкладену в навчання копійку потрібно відпрацювати, відволікання відголовної мети не вітаються.

 

Опис подукту

При технологічному розв’язанні завдань заздалегідь і якомога точніше задається опис продукту через вхідні та кінцеві характеристики учня, оцінюються передбачувані витрати на одержання продуктуіз заданими характеристиками — час і вартість.

За якістю продукту і витратами на його виробництвотехнології порівнюються між собою. Самі собоювідпадають багато традиційних питань, наприкладпро ефективність. Якщо замовник бажає одержатименш якісний продукт, це буде коштувати дешевше і часу піде менше. При невисоких початковиххарактеристиках учня час і вартість педагогічноїобробки значно зростають.

Незвично? Ні, суто ринковий підхід. Доки ж мине знатимемо ціни педагогічної праці? Доки будемонерозумно вимагати неможливого — навчати всіхі всього та ще й на високому рівні? Видобуток нафти має свою ціну, мають її вирваний зуб і пошитийкостюм. Тільки в педагогіці ми поки не знаємо, щоі скільки коштує. Це тому, що технології в нас невизначені. Ми не можемо поки що гарантувати заданогорезультату. А в ринкових умовах це вкрай важливо.

І якщо комерціалізація освіти продовжуватиметься,і ми дійсно перейдемо до надання освітньо-виховнихпослуг, то вибір у нас тільки один: технології маютьпрацювати гарантовано. Ринкова медицина до такоговисновку вже дійшла.

Нові часи вимагають нових підходів. Хто співаєна старий лад, не має шансів стати кумиром нового покоління. Тональність завжди задають ті, хтогостріше за інших відчуває подих часу, завчасно готується до прийдешнього, майбутніх змін. Томусправді нова перспективна технологія завжди трохипопереду, завжди незвична і трохи лякає. За цимиознаками її й відрізняють від усталених підходів,не здатних більше народжувати нові рішення. Лишета технологія спроможна утвердитися, яка співзвучна часові, відповідає його вимогам і можливостям.

Природно, що в будь-якій новій технології зберігаються рештки вчорашньої, іноді у значних обсягах,але їхня ідеологія і спрямованість уже інші.Будь-яка педагогічна праця — творча або технічна — виконується за технологією. Це наші звичні дії,які ми швидко перестаємо усвідомлювати. Технологіяпедагогічної праці — це наші досягнення, наш рівеньпедагогічної культури. Зразкове виконання справи,найвищий рівень, до якого підіймаються окремі майстри, складають сутність передових технологій.

Сьогодні ми надаємо великого значення відносинам педагогів з учнями. Прагматична педагогіка майбутнього, вочевидь, не зможе приділяти надмірновеликої уваги цьому питанню. Особиста справа кожноївільної людини, як ставитися до навчання. Бажаного результату можна досягти різними способам, хоча б і примушуванням. І сучасна, як нам здається, важлива умова — стосунки між учителем та учнем — по суті не стосується до технології. Якщо тільки вона (тобто технологія) спеціально не скерована на оптимізацію міжособистісних стосунків. У центрі прагматичної технології продукт, а не створення мікроклімату і виховання доброзичливості. І сьогодні лише частина педагогів та учнів вступає в теплі довірливі стосунки.

Для інших вони залишаються формальними, робочими. Якщо не погіршуються, то не стають перешкодою на шляху отримання освітнього продукту високої якості. Значення мають не стосунки, що склалися, а той відрізок часу, коли вони впорядковуються, тобто динаміка формування відношень. Коли процес завершений, стосунки стають просто нейтральним тлом.

У практику теорія впроваджується за допомогою технологій. Під таким кутом зору технологія — це система алгоритмів, способів і засобів, комплексне застосування яких веде до заздалегідь намічених результатів діяльності, гарантує одержання продукту заданої кількості та якості. Технологія — концентроване вираження досягнутого рівня виробництва: це і спосіб, і результат упровадження наукових досягнень. «Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво ґрунтується на інтуїції, технологія — на науці. З мистецтва все розпочинається, технологією завершується, щоб потім розпочати все знову»,— пише відомий російський педагог В. Беспалько. Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність.

Але рано чи пізно остання поступається місцем колективній майстерності, концентрованим вираженням якої і є технологія. Якщо ми не заперечуємо впливу особистості педагога на педагогічний процес та його наслідки, то нам доведеться визнати, що кожен педагог фактично працює за своєю індивідуальною технологією. Це приблизно, як кожна господиня випікає пиріжки за власним рецептом.