Репетиторство як явище. Критика репетиторства

02.08.2016 45 0

Репетиторство як явище і репетиторів як конкретних людей критикують із кількох причин:

1. Репетитори — нечесні люди. Це, як правило, викладачі вишів, які надалі всіма правдами та неправдами протягуватимуть своїх учнів на шкоду іншим, більш здібним абітурієнтам.

Репетитори, переслідуючи свої матеріальні цілі, разом із приймальними комісіями створюють підґрунтя для корумпованості ВНЗ.

Не сперечатимемося, якась частка правди в цьому є. Я поцікавився, який відсоток викладачів, що займаються репетиторством, працює у вишах. Вдалося з’ясувати, що з приблизно 75 тисяч репетиторів, які обслуговують українських учнів, у вищій школі працює приблизно 5–8 %.

2. Репетитори підміняють навчання «дресируванням» на ЗНО. Продукт їх діяльності — поверхневі, недовговічні знання, вміння. І в цьому є частка правди. Цим же займаються і шкільні вчителі. Я неодноразово попереджав ще на стадії впровадження ЗНО, що воно матиме сильний зворотний вплив. Учитель завжди працюватиме, щоб догодити замовникові. Якщо поставлена мета — успішно здолати ЗНО, то учителі нічим іншим займатися не будуть, бо за успішністю складання тестів ЗНО оцінюють їхню працю і державні органи, і батьки, і учні.

3. Кваліфікація репетиторів, які пропонують свої послуги на ринку, значно різниться. Є репетитори відверто слабкі, здатні підготуватися заздалегідь і пояснити відомий матеріал. Їхній рівень мало відрізняється від рівня середнього шкільного вчителя. Ефективність роботи таких репетиторів визначається тільки перевагами індивідуального підходу та додатковим часом навчання, особливо тоді, коли учень систематично виконуватиме домашні завдання. Із цього випливає лише те, що репетитора потрібно вибирати залежно від поставлених цілей. Якщо ваша мета — надолужити матеріал, пропущений через хворобу дитини, підійде менш кваліфікований педагог. Якщо ж ваша мета — вступити на фізфак КДУ, репетитор повинен бути «крутішим».

На ринку праці потрібні репетитори різної кваліфікації. Важливо лише те, щоб кожен брав «по чину» і не вводив в оману замовників. За це потрібно суворо карати. Асоціація репетиторів має займатися цією проблемою.

4. Репетитори заздалегідь мають готове рішення. І витягують його, як карту з рукава, коли це потрібно учневі. Частина цим дійсно користується. Але цінність роботи репетитора з учнем якраз у тому і полягає, що учень бачить, як на його очах народжується результат. Він залучається до творчого процесу. Такі репетитори здатні домагатися найбільш істотних результатів і працювати з абітурієнтами різного ступеня підготовки.

5. Репетитори — вузькі знавці. Ми знаємо, що ефективне викладання й особливо виховання, яке неможливо відокремити від навчання, неминуче присутнє в едукації, не може бути забезпечене фахівцем, який знає лише один предмет. Ми бачимо на прикладі школи, як слабко виконують свої виховні функції педагоги, які знають тільки свої предмети. Про міжпредметні зв’язки, про комплексність, про єдність і нерозривність навчання і виховання говорити не доводиться. Атом у вчителя фізики зовсім не такий, як в учителя хімії або астрономії.

А на біології він зовсім відсутній. Не дивно, що більшість випускників школи не розуміють, навіщо потрібна фізика, для чого потрібна тригонометрія. Поза розглядом механіки школярам складно зрозуміти, звідки беруть початок диференціальне й інтегральне числення, як квадратні рівняння застосовуються в бізнесі тощо.

Висновок: кваліфікація педагога-репетитора повинна пильно перевірятися спеціальним органом.

Асоціації репетиторів. Потрібно відокремити зерна від полови, інакше загони шукачів швидкого заробітку створять таку репутацію репетиторству, що батьки змушені будуть відмовлятися навіть від послуг професіоналів.

А навіщо взагалі потрібні репетитори? Адже діти відвідують школи, причому відкрилося багато елітарних і приватних шкіл. На жаль, ситуація з грамотністю не поліпшується. Мабуть, масова школа вичерпала себе. Основною причиною багато хто називає деградацію вчительських кадрів. Унаслідок низької оплати праці впродовж багатьох років у вчителі йшли (і продовжують йти) найменш здібні та підготовлені абітурієнти. Після закінчення педагогічних вишів вони поверталися до шкіл і починали передавати свої знання дітям іншого покоління, з яких найменш здатні знову йшли у педагоги тощо. «У результаті багато вчителів московських шкіл, у тому числі і тих, що називають себе елітними, не можуть розв’язувати без попереднього вивчення завдання середньої складності, глибоко не володіють ключовими поняттями, наприклад законами Ньютона, теорією обертального руху, методом математичної індукції, теорією простих чисел, ознаками подільності тощо. Усе це посилюється невмінням прищепити учням навіть прості навички усної та письмової лічби, алгебраїчних перетворень, розв’язання багатостепеневих дробів, простих геометричних завдань, особливо на побудову, не говорячи вже про завдання з тригонометрії, з логарифмами, з параметром і всі, у тому числі прості, завдання з фізики. Особливо гнітюче виглядає незнання значною частиною випускників таблиці множення. У зв’язку з цим стає зрозумілим, що без нехай навіть середнього репетитора в умовах, коли батьки самостійно не мають можливості надати допомогу абітурієнтові, у більшості випадків школяр із звичайними, а іноді і з хорошими здібностями не отримає після закінчення школи достатніх знань для вступу до середніх, а тим більше престижних московських ВНЗ»,— пише московський репетитор з фізики і математики К. Головенін.

Виходячи з викладеного можна зробити такі висновки:

1. Існування послуг репетиторства об’єктивно визначене низьким рівнем викладання предметів у школах.

2. Кваліфікація репетиторів різна та диференційована.

3. Ефективність роботи кваліфікованих репетиторів дуже висока, проте запорукою успішної роботи є напружена робота школяра і контроль цієї роботи батьками.

4. Варіанти зі вступом без належних знань і навичок за гроші до вишів поширені значно менше, ніж це укорінялося у громадській думці.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук