Репетиторство як явище. Засоби педагога-репетитора

02.08.2016 69 0

Для здійснення навчання та виховання в режимі репетиторства не потрібно жодних додаткових засобів. Не потрібні умебльовані класні кімнати з розкішними інтер’єрами. Не потрібні комп’ютери та мультимедійні дошки. Не потрібне дороге обладнання. Потрібні голі стіни для простору думки, найпростіші меблі, зошит і ручка. А ще золоті голови педагога й учня.

У процес взаємодії педагог і учень вступають, володіючи кожен своїми засобами. Перший — засобами педагогічного впливу, другий — засобами учіння. Розглянемо їх.

ЗАСОБИ ПЕДАГОГА

Особистісні якості Професійна підготовка Мотивація
Педагогічні здібності Наявність дипломів і сертифікатів Головна спонука до заняття репетиторством
Мовлення без дефектів Рекомендації батьків і учнів Розуміння зв’язку «послуга»–«вартість»
Відповідальність Стаж педагогічної праці Гарантії
Емпатія Професійний рівень Відповідальність
Дисциплінованість Професійна компетентність  
Зовнішня привабливість Знання психологічних особливостей віку учня  
Акуратність Знання принципів природодоцільної педагогіки  
Точність Практичне володіння продуктивною технологією  
Здоров’я Уміння керувати працездатністю учня  
  Володіння методами діагностування  
  Знання організаційних форм, зокрема вміння організувати самостійну працю  
  Знання методів, зокрема вміння використовувати словесні методи (доступно пояснювати)  
  Повне володіння предметом  
  Уміння ілюструвати знання, зробити незрозуміле зрозумілим  

ЗАСОБИ УЧНЯ

Особистісні якості Уміння навчатися Мотивація
Здоров’я Уміння читати з певною швидкістю Розуміння мети
Бажання Здатність розуміти прочитане Праця за примушуванням чи добровільна
Працездатність Сформованість навички навчатися Відповідальність за результат
Відповідальність Навчальна тренованість Стимули
Дисциплінованість Навченість (досягнення необхідного рівня підготовки)  
Наполегливість Шкільна оцінка з предмета  
Здібності Запущеність і прогалини  
  Навчальна здатність (научуваність)  
  Тип інтелекту  
  Стиль навчання  

Як бачимо, у процесі взаємодії кожен учасник процесу розв’язує свої завдання своїми засобами.

Засоби учня накладаються на засоби педагога і навпаки. У результаті виникає абсолютно неповторне, своєрідне поєднання засобів учителя (викладання) і засобів учня (учіння), що визначатиме і перебіг процесу, і його кінцеві результати.

Третій компонент моделі — предмет — також має свої характеристики, які щоразу змінюються.

Переважно предметом виступає інформація, рідше практика. Інформацію можна охарактеризувати такими показниками.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ІНФОРМАЦІЇ

Кількість Обчислюється за тривалістю повідомлення, кількістю сторінок або параграфів, тривалістю алгоритму, кількістю понять у тексті повідомлення, кількістю інформаційно змістових елементів у поняттях
Якість (складність і труднощі) Складність визначається за довжиною алгоритму, що веде до відповіді, щільністю інформації (кількістю нових понять на одиницю тексту (наприклад, сторінку) тощо. Труднощі — суб’єктивна характеристика, що регламентується тезаурусом учня, тобто його запасом уже набутих знань, умінь, навичок
Структура Поділ цілісного матеріалу на частини
Рівень дидактичної обробки Може існувати просто інформація, не підготовлена для навчання. Навчальний матеріал обов’язково має пройти дидактичну обробку — своєрідну адаптацію його до можливостей учня. Виділяють рівні дидактичної обробки: низький, середній, високий. Доступність матеріалу залежить від рівня дидактичної обробки
Спосіб подання Способів подання навчального матеріалу є багато: словесний (розповідь, пояснення тощо), наочний (ілюстрація, демонстрація тощо), практичний (самостійна робота, спостереження, експеримент тощо), подання матеріалу на різних носіях (паперовому, екранному тощо), поєднання різних способів у різних пропорціях

Практика також неоднорідна, і кожен з її видів має свої особливості та характеристики, що зумовлюють певні вимоги та накладають обмеження на педагогічні впливи

ВИДИ ПРАКТИКИ ТА ЇХНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Механічне відтворення Наприклад, виписування літер, копіювання таблиць і рисунків, переписування текстів тощо
Практика на прикладах Розв’язання типових прикладів на засвоєння правил, алгоритмів дій тощо
Керована практика Практика під керівництвом педагога, предметом якої виступає щоразу більша частка самостійної праці учня
Самостійна практика Практика без допомоги
Домашня практика Практика, що слугує доповненням і має на меті вдосконалення (запам’ятовування, зміцнення, закріплення) знань, умінь
Творча практика Самостійна спроба учня перенести відомі знання, дії, уміння на нові предметні галузі
Змагальна практика Самостійна практична діяльність в умовах конкурсу, екзамену, тестування, олімпіади тощо з метою порівняння ефективності навчання (швидкості і якості виконання завдань)
Практика наслідування Вимагає виготовлення зразка, не гіршого за той, який виготовляє вчитель

У процес взаємодії учасники вступають, володіючи кожен своїми засобами. Не викликає сумніву, що чим досконаліші засоби педагога, тим швидше він підбере ключ до вихованця, тим краще пристосується до його можливостей і зуміє успішно виконати свою частину праці. Чим краще учень навчений навчатися, чим більшу навчальну практику він має, чим більший тезаурус має, тим швидше і якісніше він збагне нові для нього знання та вміння. Навчальний матеріал не обирають, він є таким, яким є. Завдання педагога — зробити його зрозумілим і доступним.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук