Репетиторство як явище

02.08.2016 130 0

СУТНІСТЬ

На наших очах і з нашою участю розквітає репетиторство, що стало вже помітним і майже звичним явищем нашого життя. Україна не є винятком зі світового прогресу репетиторства. Це явище спостерігається в усьому світі, частка праці репетиторів у виробленні, якщо так можна висловитися, світового валового продукту освіти, досить значна — не менше 50 %. Ми вимушено звернули увагу на репетиторство лише тоді, коли на нього вже не можна заплющувати очі. Воно підкралося якось непомітно, і немовби зненацька, хоча насправді завжди мало місце в житті українського суспільства. Саме місце, що відвойовує репетиторство у школи, змушує звертати на нього пильну увагу. За деякими підрахунками, із репетиторами сьогодні працює не менше 50 % школярів, і відсоток цей має тенденцію до збільшення.

Репетиторство — надання освітньої послуги, що передбачає повторення, повторне вивчення, зміцнення і закріплення у свідомості учня предмета вивчення (дослідження). Передбачається, що учень уже має якісь попередні уявлення про предмет, але до повного розуміння і засвоєння предмета ще далеко.

Зауважимо при цьому, що сформувати первинне уявлення про предмет досить легко. Для цього треба, щоб учень лише почув про предмет, і він уже матиме про нього деяке уявлення. Але це у кращому разі забезпечить упізнавання предмета, тобто виділення його з класу однорідних предметів, але аж ніяк не повноцінні знання, уміння. Проникнення у сутність формується важко і довго. Якщо розпізнавання предметів вимагає переважно роботи пам’яті, то заглиблення в сутність — роботи інтелекту.

Репетитори вирішують різноманітні завдання — від складання первинних уявлень про предмет, якщо в цьому є потреба, до формування повноцінних знань, умінь. Глибина формування знань, умінь задається кінцевою метою й описом продукту, що має бути «на виході». Якщо комусь треба лише навчитися розпізнавати предмети, явища, події, то процес на цьому рівні й завершується.

Сьогодні практично жоден школяр не ризикне піти на вступні іспити без додаткової роботи з репетитором. Школа дає не настільки повноцінні знання, щоб на іспиті випускникові можна було почувати себе впевнено. Ось і замислюються батьки та діти про репетиторство. Репетиторство не нове явище в нашому житті. Воно було завжди. Людина так влаштована, що потребує постійної допомоги іншої людини для поліпшення розуміння або запобігання забуванню знань.

З якнайдавніших часів допомогу надавали репетитори — спеціально підготовлені педагоги, чиї професійні послуги коштували вельми недешево. Слово «репетитор» (лат. repetitor) у перекладі означає «той, хто займається повторенням». Репетиторством професійно займалися добре підготовлені педагоги, що досконало володіли методикою індивідуальної роботи.

Майже два сторіччя налічує нова історія репетиторства. І в ХІХ і в ХХ століттях до послуг репетиторів удавалися всі прошарки школярів: дошкільнята, яким належало добре підготуватися до школи, гімназисти всіх класів, ледачі студенти і навіть науковці, як про те оповідає нам А. Чехов у повісті «Нова метода», охочі освоїти нові для себе галузі знання. Педагогами для малих дітей ставали гімназисти, а для гімназистів — студенти університетів. Багаті сім’ї «виписували» закордонних педагогів.

Образи успішних і не дуже педагогів-репетиторів виведені у класичній літературі. Пригадуємо наставників Митрофанушки з комедії Д. Фонвізіна «Недорослий», учителів з будинку Фамусова («числом побільше, ціною дешевших») із комедії О. Грибоєдова «Лихо з розуму», Євгенія Базарова з роману І. Тургенєва «Батьки і діти», трагічного репетитора Родіона Раскольнікова з роману Ф. Достоєвського «Злочин і кара», Івана Лаптєва з роману «Іди на Ґолґофу» О. Зинов’єва та багатьох інших.

Репетиторство процвітає в західному світі, де воно відоме під назвою тьюторизм (від англ. tutor

наставник, репетитор, помічник). Сьогодні це самостійна і досить прибуткова галузь бізнесу, фінансовий потік якої, за деякими даними, перевищив у 2011 році 56 млрд доларів. Вважається, що тьюторство створює серйозний тиск на державний сектор освіти і змушує владу приділяти більше уваги цій галузі. Вважається також, що більша частина новацій у викладацькій діяльності ініціюється тьюторами.

Перевага репетиторства очевидна. Педагог-репетитор завжди працює тільки з окремою людиною і ніколи не соромиться повторити пояснення стільки разів, скільки вимагається для повного розуміння і засвоєння. Скільки завгодно повторювати матеріал може і магнітофон. Проте репетитор щоразу адаптує, пристосовує своє повторення до можливостей учня і, зрештою, доходить до такого рівня спрощення, поки матеріал не буде повністю розшифровуватися учнем на його тезаурусі, тобто не стане зрозумілим.

Сьогодні послугами репетиторів у Росії користується майже 500 тисяч учнів, в Україні, за приблизними оцінками,— 150–200 тисяч. Репетиторство показує стійку тенденцію до розширення.

Радянська влада викорінила систему репетиторства. Точніше, намагалася викорінити, але тільки загнала репетиторство в глибоке підпілля. Те, чим можна було легально займатися до революції, було оголошено ганебною спадщиною царського режиму.

Репетиторство було ліквідоване як явище. Вважалося, що школа цілком здатна вкласти в голови учнів усі необхідні знання. Учень не потребував додаткової допомоги ідеологічно незрілих педагогів-репетиторів, які могли прищепити йому навіть ворожі знання.

Навчання мало відбуватися лише у школах — перевірених владою надійних ідеологічних інституціях формування піонерії та комсомолії.

Репетиторство починає боязко піднімати голову в 60-х роках минулого століття, коли всі випускники середньої школи вже автоматично не потрапляли до ВНЗ. З’явилися конкурси, а з ними і потреба краще готуватися до іспитів. Відродилися спершу нелегальні, а потім і напівлегальні заняття репетиторів. Офіційна влада, школа і радянська преса щосили засуджували репетиторів. Діставалося тим, хто користувався послугами репетиторів: їх оголошували ледарями та «проробляли» на піонерських і комсомольських зборах. Але життя підтверджувало — підготовлені репетиторами випускники ставали більш конкурентоздатними і перемагали в битвах за студентський квиток.

Поступове репетиторство знову набрало колишню силу. Адже школа істотно відстала від освітніх змін. Кількість знань значно зросла, а система не змінилася. Школам стало складніше «втискувати» потрібний матеріал не тільки в голови учнів, але навіть у розклади занять. Репетиторство, без галасу і реклами, але все-таки стало серйозною підмогою школі. Сьогодні воно зміцніло, легалізувалося в підприємницьку діяльність і складає серйозну конкуренцію школі. Педагоги-репетитори почали об’єднуватися і сьогодні виступають єдиним фронтом на ринку освітніх послуг.

Провідні фірми репетиторства хваляться своїми досягненнями, які не можуть не вражати. Наприклад, у 2011 році учні, яких підготували російські репетитори лише від однієї фірми (Repetitor-Pro.ru), успішно склали ЄДЕ (єдиний державний екзамен) і вступні іспити до вишів, показавши високий рівень підготовки. До МДУ було зараховано 25 осіб (мехмат — 2, фізичний ф-т — 2, біологічний — 3, економічний — 12, психології — 2, іноземних мов — 3 тощо), у ДУВШЕ — 12, у МГІМО — 3, на факультет бізнесу і ділового адміністрування АНГ при уряді РФ — 4, у МДТУ — 2, в МЕІ — 4, у Фінансову академію — 9, у МДБУ — 5, у РЕА — 7, в інші виші — більше 20.

Сьогодні популярним стає репетиторство онлайн. Є уроком у Skype, де учитель з одного боку екрана розповідає матеріал, а учні, з іншого боку, слухають і переглядають інформацію, малюнки та інший науковий матеріал на сайті, який сам репетитор і розробив. Узагалі цей вид репетиторства вважається найбільш прогресивним. Знань учням надається багато, з гарним супроводом і ефективним управлінням пізнавальним процесом.

У репетиторів уже склалася своя еліта професіоналів. Це справжні віртуози своєї справи. Педагог такого рангу — ідеальний варіант для будь-якого учня. Але знайти подібного фахівця дуже складно — їх поки що мало, і вони дуже перебірливі у виборі учнів. Та й обходяться їхні послуги, м’яко кажучи, недешево: у Москві, наприклад, середня ціна складала $120–180 за годину занять (джерело: сайт repetitors.info). У Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі середня вартість години занять у минулому році коливалася від 60 гривень до 100 доларів.

До послуг репетитора сьогодні вдаються з метою ґрунтовного опанування предмета. Кожен учень у школі отримує певні знання, уміння, але рівень їхньої сформованості не можна назвати високим.

Принаймні цього рівня недостатньо, щоб отримати високий бал на ЗНО і пройти до престижного вишу.

Принагідно нагадаємо про рівні засвоєння знань, умінь. Сьогодні шкільні педагоги дотримуються класифікації, у якій виділяється чотири рівні засвоєння (сформованості) знань, умінь. Хоча в американського дослідника Д. Джильберта таких рівнів 6, а в російського педагога В. Безпалька їх від 4 до 6.

Не будемо надто ускладнювати виділення рівнів додатковими обмеженнями й уточненнями і зупинимося на чотирирівневій градації (табл).

РІВНІ ЗАСВОЄННЯ (СФОРМОВАНОСТІ) ЗНАНЬ, УМІНЬ

Градація рівня Назва рівня Характеристика рівня навченості Оцінка за 12-бальною системою Приблизний обсяг значущості рівня у шкільних програмах
Перший Початковий  Ознайомлення, розпізнавання Учень уміє розпізнати об’єкт, предмет, виділити його з класу однорідних (схожих) предметів 1-3 Не більше 5 %
Другий Середній Репродукція Учень безпомилково відтворює матеріал підручника або розповідь учителя 4-6 Від 10 до 15 %
Третій Достатній Повноцінні знання, уміння Учень знає матеріал і вміє застосовувати знання на практиці. Сформовані вміння застосовувати знання (навчальні компетенції) 7-9 Близько 70 %
Четвертий Високий Трансформація Учень спроможний самостійно перенести (трансформувати) відомі йому знання, уміння на нові об’єкти, процеси, тобто застосувати знання в нових умовах 10-12 Від 10 до 15 %

У шкільних програмах містяться знання, уміння всіх чотирьох рівнів. Про деякі з них учень має лише почути та вміти розпізнати їх, виділити з подібних знань. Таких знань не більше 5 %. Це, наприклад, знання про креаціонізм — наукову течію, що виводить походження людини шляхом клонування, нанотехнології — новітній науковий напрям, обґрунтування якого ще не ввійшло до шкільних програм, але згадка про них уже є, та деякі інші новітні або суперечливі знання.

Другий рівень сформованості знань, умінь — репродуктивний, що характеризується вмінням учня безпомилково відтворити навчальний матеріал у своїй розповіді або письмовому творі. На цьому рівні відбувається запам’ятовування таблички множення, правил правопису, алгоритмів дії тощо.

Майже 70 % усіх винесених у програми знань, умінь вимагають сформованості на третьому рівні.

Учні повинні їх не лише пам’ятати, але й розуміти, що встановлюється правильним застосуванням знань, умінь на практиці.

Якщо учень доходить до четвертого рівня навченості, то він уміє творчо застосувати набуті знання, уміння, перенести їх і правильно використати у сферах, що не розглядалися у шкільних програмах.

Це найвищий рівень. Відповідно й оцінки, що виставляються учням, мають бути прив’язані до досягнутого рівня. За саме лише «упізнавання» досягнення учня не можуть бути оцінені вище 3 балів. Репродукція, тобто звичайне повторення, яке спостерігається часто, і може відбуватися без розуміння сутності, потягне на 5–6 балів.

І лише повноцінне розуміння, засвоєння і застосування знань заслуговує 9–10 балів. Найкращі учні демонструють трансформацію знань, умінь, творчий підхід, самостійність мислення, що заслуговує найвищих балів.

Завдання ЗНО містять тести для перевірки знань, умінь на всіх виділених рівнях. Деякі завдання вимагають лише розпізнавання, незначна частина — запам’ятовування, переважна більшість призначена для перевірки свідомого застосування набутих знань, умінь. А творча частина тесту, що оцінюється найбільшою кількістю балів, вимагає самостійного мислення, власного бачення проблеми.

Можна наводити дуже багато прикладів, як випускники не можуть здолати завдань не тільки найвищого, але навіть найнижчого рівня. Поцікавтеся статистичною звітністю, що регулярно оприлюднюється Центром незалежного тестування якості освіти, і ви переконаєтеся, що аварії та катастрофи чатують на наших випускників у найнесподіваніших місцях.

Неприємною сенсацією ЗНО стало оприлюднення інформації про те, що 32 % випускників 2011 року не змогли «впізнати» теорему Піфагора. Завдання було сформульовано приблизно так:

Чию теорему слід використати, щоб визначити довжину гіпотенузи, якщо відомі довжини двох катетів?

1. Вієтта.

2. Чебишева.

3. Піфагора.

4. Архімеда.

5. Остроградського.

Не будемо робити з цього факту жодних висновків, а лише звернемо увагу шановних учнів, батьків і педагогів, що в тестах ЗНО може знайти відображення будь-яка інформація, викладена в підручниках. Укладачі тестів наводять параграфи і сторінки навчальних книг, щоб усі незгодні моглипересвідчитись у відповідності тестів і текстів. Це означає, що зайвої інформації в підручниках немає.

Педагог, який знає про підступні наміри укладачів тестів, не пропустить жодної, навіть на перший погляд не дуже важливої інформації, і зверне на неї увагу свого підопічного.

Окремо треба сказати про гарантії. У моїх попередніх роботах містилася думка про педагогічну працю з гарантією як необхідну умову перебування на ринку педагогічних послуг. Думка відстоювалася категорично. Замовник вимагає гарантій. І платить репетитору за гарантований результат. І це правильно. Але тільки з одного боку.

Зіткнувшись із реальною працею педагога-репетитора, довелося пом’якшити категоричність вимог. Хто може дати гарантії, якщо у справі беруть участь дві людини? Це все одно, що запитати у продавця супермаркету: «У вас продукти свіжі?».

У кращому разі він відповість, що продукти завозили інші люди і він не відповідає за їхню якість.

Репетитор не майстер з ремонту холодильників і не торгова фірма. Неможливо контролювати мислення учня. Не можна відповідати за його вчинки. Неможливо за короткий період змінити домінуючі установки поведінки. Не зможе репетитор змінити генетичні вади інтелекту.

Тобто репетитор повинен гарантувати тільки те, що залежить від нього самого. Він гарантує, що в установленому порядку пройде програму, що теми будуть методично правильно вибудовані, а пояснення зрозумілі. Репетитор буде намагатися зробити все від нього залежне для правильного розвитку й едукації учня. Але продукт едукації — це 50 % — й внесок двох учасників. Про це слід нагадати батькам.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук