Кожний вік має свої особливості, що необхідно враховувати під час добирання ігор. «Ігри на знайомство» допоможуть створити сприятливу атмосферу, звільнити дітей від м’язових і психологічних затисків, познайомити їх одне з одним у творчій, оригінальній формі.

Для дітей 7-9 років

«М’ячик»

Ведучий тримає в руках м’яч і промовляє:

Симпатичний м’ячик
По доріжці скаче,
Від осоту до ялинки,
Від ялинки до купинки,
Від купинки — поворот —
Влучив до (ім’я одного із гравців) в город!

З останніми словами ведучий підкидає м’яч угору. Учасник, чиє ім’я було названо, повинен зловити м’ячик. Той, хто вловив, стає ведучим. Якщо названо ім’я учасника, якого немає в грі, то м’яч ловить ведучий і робить наступний кидок.

«Це — я!»

Гравці утворюють коло. Ведучий перебуває в центрі й називає два імені (когось із присутніх дітей): одне — чоловіче, друге — жіноче.

Гравці, чиї імена названо, кричать: «Це — я!» — і міняються місцями. Завдання ведучого — зайняти вільне місце. Той, хто не встиг стати на вільне місце, стає ведучим.

Для дітей 11—13 років

«Вітаю!»

Усі учасники утворюють коло (обличчями всередину кола), стоячи пліч-о-пліч. Ведучий іде ззовні кола й зачіпає одного із гравців. Ведучий і гравець, якого зачепили, біжать у різні сторони ззовні кола.
Зустрівшись, діти потискують одне одному руки, промовляють: «Вітаю!» — і називають свої імена. Потім вони біжать далі, намагаючись зайняти вільне місце в колі. Той, хто залишився без місця, стає ведучим.

«Хто є хто»

Кожний гравець отримує аркуш паперу й олівець. За 5 хвилин після сигналу ведучого гравці повинні познайомитися одне з одним, дізнаючись імена, хто ким хоче стати (майбутня професія).
Дізнаватися можна про будь-що — улюблений колір, улюблену музику, свійську тварину та ін. Ці відомості записують на аркуші паперу. Виграє той, хто встигне більше дізнатися й записати.

«Відкриємо серця одне одному!»

Кожний гравець отримує жетон у формі серця, на якому він пише своє ім’я. Ведучий іде з капелюхом по колу. Гравці голосно називають свої імена й опускають серця в капелюх. Після цього ведучий удруге проходить по колу.

Наступне завдання гравців — дістати з капелюха одне із сердець, прочитати вголос написане на ньому ім’я, згадати того, кому воно належить, і віддати його господареві.

«Телефон довіри»

Учасники сідають парами — хлопчики напроти дівчаток. Дівчатка пошепки повідомляють свої імена хлопчикам, які сидять із ними в парі. П ісля цього хлопчик, який сидить у першому ряду, тихо говорить сусідові ім’я своєї напарниці — так, щоб не чули решта хлопчиків. Другий гравець повідомляє третьому ім’я першої дівчинки та ім’я тієї дівчинки, яка сидить напроти нього, і так далі.

Останній хлопчик повинен уголос назвати імена всіх дівчаток. Якщо якесь ім’я названо правильно, то ця дівчинка підводиться, а якщо ні, то дівчинка залишається сидіти. Після цього дівчатка аналогічно дізнаються імена хлопчиків і називають їх. Виграє та команда, яка буде найточнішою.

Для дітей 14—16 років

«Суєта суєт»

Усім учасникам гри роздають картки, що поділено на 9—25 клітинок. У кожній клітинці записано завдання. Н еобхідно записати в кожну клітинку ім’я людини, яка любить поласувати рибою, має собаку, ходить у походи та ін.

П р и м і т к а. Ця гра дає необмежений простір для вашої фантазії. Чим неочікуванішими будуть завдання, тим краще. Використовуючи цю гру, педагог не тільки познайомить вихованців одне з одним, але й матиме змогу здійснити первинну діагностику в класі,— усе залежить від того, які питання записані в клітинки-завдання. У такий спосіб можна виявити аматорів малювання, співу, гри на гітарі. У цій грі немає переможця, хоча можливо відзначити тих, хто раніше за решту виконає завдання.

«Мій напарник»

Учасники об’єднуються в пари. Упродовж 3 хвилин вони повинні якнайбільше дізнатися одне про одного. П отім усі сидячи утворюють коло, і кожний із гравців розповідає про свого напарника. Стиль викладання — вільний. Заохочується оригінальність.

«Брехун»

Підготуйте бланки анкет за кількістю гравців (зазвичай 5—8).

Бланки можуть містити такі запитання:

  • Найвіддаленіше серед місць, що я відвідав, це — ___________.
  • У дитинстві мені забороняли робити __________, а я все одно робив.
  • Моє хобі — __________.
  • Коли я був маленьким, я мріяв стати __________.
  • Я маю погану звичку — __________.

Папірці із цими запитаннями роздають кожному гравцеві, і кожний повинен заповнити їх, щиро відповідаючи на всі запитання, крім одного. Тобто одна відповідь буде неправильною, нещирою.
Заповнивши анкети, гравці починають по черзі читати вголос свої відповіді. Завдання решти гравців — відгадати, яка з відповідей гравця є неправильною. Н ехай вони запишуть варіант, що вважають нещирим, на звороті своїх анкет. Ведучий дізнається номер неправильної відповіді й зараховує бал усім, хто вгадав неправильну відповідь. Виграє той, хто набере більше балів. Можна змінити правила. Замість однієї неправильної відповіді з п’яти писати чотири неправильні, а одну правильну.

«Снігова куля»

Це — варіації на тему вже згаданої нами гри «Снігова куля». Учасники гри утворюють коло — сидячи або стоячи таким чином, щоб вони могли бачити одне одного. Усі по черзі називають свої імена.

Кожний наступний гравець називає імена всіх попередніх гравців, додаючи до них своє. Наприклад, перший учасник називає своє ім’я, другий — ім’я першого й своє, третій — ім’я першого, другого й своє, і так — до останнього гравця, який повинен назвати імена всіх, хто перебуває у колі.

Варіанти гри:

  • крім свого імені, кожний гравець називає якість (рису характеру), яка починається на першу літеру імені або відповідає йому. Н априклад: Віра — вірність, Сергій — сміливість, Наталка — ніжність та ін.;
  • перший гравець, називаючи своє ім’я, робить крок у коло, виконуючи якийсь рух — кульгає, нахиляється, киває, розмахує руками та ін. Кожний наступний гравець робить крок у коло, називає ім’я попередніх гравців, повторюючи їх рухи й додаючи свої.

«Картки»

Групі роздають картки, що поділені на квадрати. У кожному квадраті написано якесь визначальне речення, наприклад:

«Я люблю співати», «Я маю собаку», «Я займаюся волейболом». Кожний учасник повинен знайти людей із цими ознаками й вписати їх імена до своєї картки, щоб були заповнені всі квадрати. Визначальні речення мають містити інформацію, що є важливою для класного керівника: інтерес вихованців до профільної
діяльності («Я люблю театр»), захоплення вихованців («Я люблю читати фантастику») та ін.

«Я вмію, можу навчити, хочу навчитися»

Гравці сидячи утворюють коло. Кожний на невеликому аркуші паперу пише відповіді на три запитання: «Що я вмію?», «Чого можу навчити?», «Чого хочу навчитися?»

Далі всі гравці об’єднуються в пари, обмінюються папірцями й готують презентацію одне одному на 1—2 хвилини в будь-якій формі (доповідь, вірш, пісня, етюд та ін.).