Організація, оформлення й використання результатів діагностування

Проведення діагностичних процедур у школі має здійснюватися систематично. Класний керівник може робити це самостійно, співпрацюючи із психологом. Р екомендується проводити як загальну педагогічну діагностику класу, так і спрямовану на конкретні аспекти розвитку вихованців. Результатом діагностики можуть бути характеристики окремих учнів і класу загалом або діагностична карта класу.* Таку карту можна заповнити наприкінці навчального року як узагальнювальну діагностику: це — таблиця, що містить відомості про кожного учня в скороченому або кодованому вигляді. Це робить її змістовною, інформативною, зручною для ознайомлення й аналізування: по горизонталі — усе про одного учня; по вертикалі — стан класу за одним показником.

Останній стовпчик призначений для формулювання основних індивідуальних виховних завдань. У таблиці повинні міститися такі відомості: демографічні (ПІ Б; дата народження; відомості про батьків), медичні (відомості про захворювання вихованців; ступінь їх фізичного розвитку), психологічні (здібності вихованців; риси їх характерів, що домінують; захоплення; індивідуальні вміння; інтереси) й педагогічні (успішність; поведінка; ставлення до навчання та праці; становище в класі; взаємини з однолітками; соціальна активність; позашкільні заняття; професійні вміння; уподобання).

Для отримання даних застосовують комплекс методів:

  • разове письмове опитування;
  • бесіди;
  • аналізування документів і робіт учнів;
  • спостереження;
  • соціометричні й проективні (тести) методики;
  • анкетування.

Левову частку даних слід повідомляти учням, обговорювати та проводити з ними роботу із саморозвитку, самовиховання, що благотворно позначиться на ставленні учня до самого себе та оточуючих. Отже, опишемо послідовність заповнення карти характеристики із зазначенням можливих варіантів використання даних.

№ 1. ПІБ — записи (окремі) про хлопчиків і дівчинок для можливої диференціації виховної роботи з ними.

№ 2. Вік — записується для обліку відхилень у розвитку й роботи, що пов’язана із настанням правової відповідальності, отриманням паспорта, святкуванням днів народження та ін.

№ 3. Вік та освіта мами й тата — для залучення батьків до роботи з дітьми.

№ 4. Тип виховання (демократичний, авторитарний, поблажливий) — з’ясовуємо під час бесіди, спостереження, після відвідування родини вихованця вдома. Використовується для роботи з батьками й дітьми.

№ 5. Стан здоров’я — про нього повідомляють батьки й лікар; записувати слід шифром: БВ — без відхилень, ЗР — зір, СК — сколіоз. Ці дані використовують для регулювання навантажень, організації заходів, спрямованих на збереження здоров’я, проведення лікування.

№ 6. Успішність — можна фіксувати довільно, зазначаючи середні оцінки учня й оцінки з окремих предметів. Дані використовують для сприяння індивідуальному зростанню учня, подання йому необхідної допомоги.

№ 7. Риси характеру, що домінують,— їх можна з’ясувати під час спостереження, розмовляючи з дітьми, батьками, учителями-предметниками. Негативні риси доцільно шифрувати. Дані використовують для організації виховання, самовиховання школярів, індивідуальної роботи з ними — для формування позитивної самооцінки.

№ 8. Інформація про захоплення, інтереси, уподобання, індивідуальні вміння — доповнити даними бесід із батьками, учителями. Дані можна використовувати для розвитку інтересів вихованців, індивідуальної роботи з ними під час організації дозвілля.

№ 9. Обдарованих дітей допомагають виявити олімпіади, оцінки й спостереження вчителів-предметників.

№ 10. Ставлення до навчання, мотиви навчання — виявляти методом спостереження, бесіди. Фіксувати довільно: пізнавальна активність — інтерес — почуття обов’язку та ін. Ці дані стануть у пригоді для розвитку здібностей вихованців, підвищення інтересу до навчання.

№ 11. Загальна культура, ерудиція — виявляти методом спостереження під час бесіди з учителями-предметниками та вихованцями, яких діагностуємо. Записати так: високий, достатній, середній, низький рівень. Дані використовують для формування у школярів пізнавальних інтересів, культури розумової праці, поведінки, естетичної культури.

№ 12. Становище в групі, взаємини з товаришами, міжособистісні, емоційні взаємини в класі. У такий спосіб виявляють лідерів; тих, хто є популярним, і тих, кого ігнорують (тобто соціально активних й соціально пасивних, невизнаних). Дані можна отримати за допомогою спостереження й соціометричної методики. Варто використовувати для розвитку згуртованості класу, формування індивідуальних особистісних якостей вихованців, навичок спілкування.

№ 13. Постійні або тимчасові доручення — їх важливо враховувати під час організації справ у класі, для розвитку контактів, різних умінь та якостей вихованців.

№ 14. Професійні наміри — з’ясовувати за допомогою бесід і спеціальних методик. Доречно використовувати у профорієнтаційній груповій та індивідуальній роботі.

№ 15. Відомості про постійні позашкільні заняття вихованців — ураховуються під час планування групової й індивідуальної виховної роботи.

Класний керівник може додавати графи на власний розсуд.