Сценарні плани проведення батьківських зборів. Що робити, якщо дитина краде

10.03.2005 556 1

Пам’ятки для батьків

Що робити, якщо дитина краде?

  1. Передусім обміркуйте своє ставлення до злодійства. Багато чого залежатиме від вашого погляду на проблему. Запам’ятайте найважливіше правило, без дотримання якого решта порад є марними: учіть дитину чесності на власному прикладі.
  2. Якщо ви виявили, що ваша дитина щось поцупила, спробуйте не реагувати занадто бурхливо. Перш ніж карати, знайдіть причину вчинку. Можливо, дитина не настільки завинила, як вам здається. Злодійство досить часто є реакцією на скрутне сімейне становище, на помилки в системі виховання.
  3. Найгірше — це звинувачувати дитину, кричати на неї, обзивати «злодієм». Діти довіряють будь-якій нашій думці, зокрема про себе. Якщо батьки стверджують, що дитина погана, отже, так і є. Із цим переконанням дитина житиме, а це може спричинити розвиток комплексу невдахи. Не менше шкодять риторичні запитання: «Як ти міг?», «Як ти насмілився?».
    Цілком можливо, що після ваших негативних емоцій дитина приховуватиме, триматиме в собі все, що вважатиме поганим і ганебним.
  4. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми: «Ось Дарина гарна, вона ніколи не бере речі без дозволу». Такі порівняння змусять дитину вважати себе поганою, тому вона замкнеться у собі й не чутиме вас. 
  5. Найкраще, якщо ви чітко, без емоцій, негативно оціните вчинок. Водночас із цим не забудьте запевнити дитину, яка вона у вас гарна, як ви її любите. Вона має відчувати, що вона гарна, а учинок — поганий.
  6. Розповідайте про наслідки вчинку, про переживання й почуття людини, яка втратила улюблену річь.
  7. Поясніть, як правильно слід було вчинити: не брати предмет, що сподобався, без дозволу.
  8. Не приймайте на віру слова про те, що ваша дитина щось украла, поки все не з’ясуєте. Не вірте словам дитини, коли вона намагається виправдатися.
  9. Не обговорюйте проблему зі сторонніми людьми в присутності дитини.
  10. Обговоривши ситуацію й докладно розібравши її, більше не повертайтеся до неї, щоб не закріплювати поганий учинок у свідомості сина або дочки.
  11. Не сподівайтеся, що дитина зрозуміє все правильно з першого разу. Можливі рецидиви.
  12. Запасіться терпінням і доброзичливістю, повсякчас пояснюйте, чому не можна брати чуже, не запитавши дозволу. Якщо дитина продовжує красти, то це можна пояснити тим, що або ви розпестили її настільки, що вона ні в чому не може й не бажає собі відмовляти, або вона не відчуває вашої любові, натомість відчуває надлишок тиску й брак уваги. У першому випадку доведеться змінювати стиль виховання, а в другому — частіше хвалити дитину, показувати, наскільки вона та її благополуччя важливі для вас, надаючи їй можливість самостійно ухвалити рішення.
  13. Привчіть себе вислухувати дітей, не засуджуючи, не нав’язуючи своєї думки.
  14. Намагайтеся разом шукати розв’язання проблемної й болісної для дитини ситуації. Не принижуйте дитину! Визнайте її право на помилку. Розповідайте про свої прорахунки. Ніхто не ідеальний. Важливо вчасно зрозуміти й визнати свою провину, якщо можливо, то виправити її. І, звісно, не припускатися тієї самої помилки багаторазово.
  15. Спробуйте виховувати й розвивати в дитині співчуття до інших дітей та дорослих, тварин і рослин, заохочувати уважне, дбайливе ставлення до світу. Привчайте дітей до відповідальності: давайте їм доручення, довіряйте різні справи. Якщо дитина не впоралася із завданням або впоралася частково, спробуйте дуже тактовно звернути її увагу на помилки.
  16. Не критикуйте дитину у присутності сторонніх! Ви можете боляче вразити дитину, а вона вам цього може ніколи не вибачити.
  17. Заохочуйте й хваліть дитину, допомагайте їй зростати впевненою у собі й власних силах.
  18. Приділяйте дитині багато часу. Якщо дитина просить вас поговорити з нею — відкладіть усі свої справи.
  19. Що б не трапилося з дитиною, не відвертайтеся від неї! Ваша віра й довіра — рятувальний круг. Діти потребують нашої любові.
  20. Дайте дитині відчути, що вона єдина й неповторна, що іншої такої немає й бути не може. Якщо дитина впевнена в любові й турботі, то вона почувається щасливою!

Як карати дитину?

  1. Некоректна й нетактовна критика, образливі й принизливі зауваження є неприпустимими методами виховання, якими в дитині можна спровокувати лише гнів і агресію. Висловлені привселюдно неповага до особистості підлітка, зневага спричиняють глибокі й серйозні комплекси, зумовлюючи непевність у собі.
  2. Карати того, хто не відчуває за собою жодної провини, означає лише підсилювати протест, обурення й агресію. Коли дитина розуміє свою провину й причину покарання, то інцидент вичерпано. Адже покарання, як гумка, стирає провину й відновлює нормальні взаємини.
  3. Покарання має бути неприємним, щоб дитина не виявила бажання знову його зазнати, тому поводилася правильно. Якщо дитина щось украла, то пекучий сором, що вона відчуває, і відсутність покарання досить часто є дієвішими, ніж покарання. Головне — грамотно провести бесіду, щоб дитині стало соромно.
  4. Іноді батьки ігнорують дитяче злодійство, уважаючи, що дитина ще маленька, не розуміє своїх дій. Така поведінка небезпечна, адже ігнорувати означає зробити вигляд, що проблема відсутня.
  5. Також небезпечно виправдовувати вчинок дитини, зауважуючи, що це їй зовсім не властиво, і взагалі вона сьогодні нездужає, або це сусідський хуліган підмовив її на злочин.
    Дитині така позиція батьків зашкодить. Вона і надалі погано поводитиметься.
  6. Важко водночас запевнити дитину у своїй любові й не залишати безкарними її провини, установлювати межі прийнятної й неприпустимої поведінки. Діти тих батьків, яким це вдається, з найменшими втратами переборюють складності проблемного підліткового віку і частіше домагаються успіху в дорослому житті.
  7. Якщо ви бачите, що дитина розуміє свою провину й чекає на покарання як природний наслідок своєї провини, прощення може виявитися дієвішим за покарання. Прощення — гарний стимул для того, щоб дитина мала бажання виправитися.
    А ще воно означає примирення, а мир і гармонія із близькими важливі для всіх.
  8. Батьки, які ніколи не пробачають дитини, поводяться занадто жорстко й можуть налаштувати дитину вороже до себе. Але й батьки, які посідають позицію всепрощення, утрачають авторитет і можливість впливати на поведінку дитини в майбутньому. Сліпо любити так само шкодить, як і занадто вимагати. Необхідно привчати дитину відповідати за погані вчинки. Діти швидко усвідомлюють, що за допомогою чарівних слів «Вибач» і «Я більше не буду» можна уникнути покарання.

Але якщо дитина повторює ту саму провину — її варто покарати. Дитина повинна засвоїти, що недостатньо вибачитися, насамперед потрібно змінити свою поведінку, виправитися.

Як запобігти проблемі злодійства?

  1. Привчайте дитину, що взяті в борг гроші необхідно завжди віддавати, і бажано вчасно. Інакше люди не довірятимуть їй.
  2. Відмовляючись щось купити дитині, не пояснюйте це відсутністю грошей, особливо якщо вона бачила у вашому гаманці крупні купюри. Скажіть, що всі покупки вже заплановані, і на цю річ грошей не передбачено. Привчайте дитину розраховувати витрати. Наприклад, збираючись на прогулянку, обговоріть із нею, скільки грошей і на що ви збираєтеся витратити. Спробуйте не витрачати більше, ніж заплановано, щоб дитина не вирішила, що ваші плани нічого не означають.
  3. Якщо даруєте дитині гроші, то не обговорюйте, на що вона повинна їх витратити. Інша справа, якщо дитина давно мріє про щось і ваш подарунок допоможе здійснити цю мрію.
  4. Якщо ви запропонували дитині накопичувати гроші, дайте їй можливість поповнювати скарбничку. Нехай вона, наприклад, залишає собі решту після походу до магазину. Інакше з цією метою вона може знайти інше джерело, не завжди законне.
  5. Якщо дитина збирала гроші на певну річ, але раптом передумала її купувати, вирішивши витратити кошти на щось інше, не слід перешкоджати. Але вона повинна розуміти, що ви не купите їй ту річ, від якої вона відмовилася.
  6. З дитиною, яка взяла гроші без дозволу, варто серйозно поговорити. Скажіть: «Ми звикли тобі довіряти, і нас дуже засмучує те, що ти без дозволу взяв гроші. Вони були відкладені на щось важливе (наприклад, на твою нову куртку), тепер нам забракне саме тієї суми, що ти взяв».
  7. Якщо дитина занадто цікавиться грошима, використовуйте цей інтерес з навчальною метою. Зверніть увагу дитини на особливості валют різних країн: символіку, історію походження грошей, матеріали, з яких їх виготовляють.
Поділитися в Viber Залишити свій відгук

Відгуки читачів

  • Любов

    27 березня 2017

    Дякую за корисні поради з досить делікатної, але актуальної теми. Працює вчителем багато років, нещлдавно зіткнулась з такою проблемою . Чесно кажучи, не відразу зрозуміла для себе, як реагувати. Прочитавши статтю, знайшла відповіді на актуальні питання.Раджу всім батькам і вчителям познайомитись!