Питання про оцінювання, або Що таке добре і що таке погано

24.02.2005 138 1

Насамперед, необхідно навчитися розмежовувати оцінювання знань і оцінювання особистості дитини. 

У першому випадку йдеться про шкільне оцінювання знань (із 2000 року в школах України застосовується 12-бальна система оцінювання, зовнішнє незалежне оцінювання пропонує 200-бальну систему), що має свої труднощі й повністю об’єктивним бути не може, хоч і запропонували б 1000-бальну систему. Розв’язання цієї проблеми для вчителя-початківця існує: необхідно завжди, будь-якої миті вміти обґрунтувати оцінку, яку ти поставив учневі.

В арсеналі кожного досвідченого вчителя є його особиста система оцінювання. Якою би вона не була, необхідно на перших же уроках ознайомити з нею учнів, а потім суворо її дотримуватися.

Оцінювання особистості дитини — значно складніше: оцінюючи учня, ти перебуваєш на межі між конфліктом і позитивним виховним ефектом.

Як педагогові оцінити особистість учня, щоб досягти виховної мети й не зашкодити його психіці, не спровокувати конфліктної ситуації, не поступитися власною гідністю?

На думку багатьох психологів (зокрема соціального психолога, професора А. Чернишова), важливий засіб формування особистості школяра — педагогічно грамотне оцінювання його як особистості. Мудре оцінювання людини є для нього сигналом про соціальне просування, про благополучне самоствердження в соціально-правильному напрямку.

Значущими для учнів і вихованців є добре слово педагога й похвала на свою адресу. Навіть звичайна посмішка має величезний психотерапевтичний ефект, тому що несе в собі енергію добра, яка здатна радувати, урівноважувати, заспокоювати, надихати, спонукати до дії, творчості тощо.

Однією із найбільших педагогічних помилок є плутанина між двома видами оцінювання, коли педагог оцінює не сам факт, а особистість учня в цілому. Унаслідок подібних неграмотних оцінок можуть виникнути непорозуміння, агресія, конфліктна ситуація та ін., як мінімум — ускладнюється процес навчання та виховання. Необхідно розуміти важливість оцінки для дитини, особливо для підлітка, тому що вона стає показником і мірою власних досягнень і подолання труднощів як у навчальній діяльності, так і в будь-якій іншій. За словами А. Бєлкіна, варто пам’ятати про те, що «одне необережне слово, один непродуманий крок педагога можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть жодні виховні хитрування».

Які ж способи обирають педагоги й психологи для оцінної взаємодії між учасниками навчально-виховного процесу?

Психологи (зокрема А. Ковальов) пропонують такі правила оцінювання особистості:

  1. позитивне оцінювання є ефективним у поєднанні з високою вимогливістю до людини;
  2. неприйнятне глобальне позитивне й глобальне негативне оцінювання:
  • глобальне позитивне оцінювання викликає почуття непогрішності, знижує самокритичність, вимогливість до себе, позбавляє шляхів для подальшого вдосконалювання, 
  • глобальне негативне оцінювання підриває в школяра віру в себе, викликає відразу до школи.

Правила оцінювання особистості:

  • часткове позитивне оцінювання, у результаті якого особистість пишається своїми досягненнями в одній конкретній справі й разом із тим усвідомлює, що успіх не дає підстав для самозаспокоєння в усіх інших взаєминах;
  • часткове негативне оцінювання, за якого учень розуміє, що в цьому конкретному випадку він припустився помилки, яку можна виправити, тому що для цього він має достатньо сил і можливостей.
Поділитися в Viber Залишити свій відгук

Відгуки читачів

  • Євген Миколайович

    06 березня 2017

    Ці бали взагалі непотрібні. Найкращий спосіб оцінювання - конструктивні обговорення та зауваження по суті створеного. Також по суті особистісного розвитку. Замість балів повинна буди характеристика діяльності зі специфічними для конкретних областей критеріями.