Учитель і колеги

Не лише діти оточують учителя в школі. І не лише батьки. Є в учительському житті ще й група людей за назвою «колеги». Це вид такий. У природі трапляється досить часто. Колеги можуть бути агресивними й не дуже, у них може бути злий язик, а може, зовсім навпаки. Вони можуть допомагати, а можуть навіть оголосити бойкот. Можуть заздрити чи «вставляти палки в колеса», а можуть ділитися досвідом і навіть останньою булочкою з маком. Отже, розглянемо тему «Учитель і колеги».
Спочатку мені хотілося об’єднати «Керівництво» і «Колег» в один великий розділ, але я передумала, адже це ніби два різні світи. Хоча в певні моменти вони обов’язково перетинаються. Отже, учительський колектив. Передивившись величезну кількість літератури про взаємини в педагогічному колективі, ретельно порившись в Інтернеті, я зрозуміла, що по-справжньому це питання ніхто не вивчав. Ні, дисертації, природно, пишуть, але щоб на практиці — то цього немає. Складна ця справа — вивчати колектив педагогів. Раз у раз мені траплялися на очі цитати з Макаренка й глибокодумні висновки про те, що «... Колектив вихователів, об’єднаний спільною думкою, переконаннями, допомогою один одному, вільний від заздрості один до одного, від індивідуальної й особистої погоні за любов’ю вихованців,— тільки такий колектив і може виховувати дітей». Це фраза неповторного Макаренка.

Я, як і всі психологи, почну з хорошого. Учительський колектив — не просто гарні слова й не ілюзія. Він справді існує. І він, цей учительський колектив, здатний багато на що. Це я стверджую, спираючись на власний досвід роботи в такому колективі.
Учительський колектив здатний багато на що!
Колись мені довелося брати участь у проведенні тренінгу для директорів шкіл. Учасників було багато — осіб сорок. Тренінг був досить жорсткий і, з огляду на «регалії» і статус учасників, протікав складно. Так званий «мотузковий курс», де від учасників вимагалися не лише дія в команді, але й гарна фізична підготовка. Тож найважчим було не вмовити директорів і директрис стрибати, стріляти й виробляти різні спортивні кульбіти. Складніше за все було змусити їх працювати в команді, робити те, у чому вони не вбачали жодного сенсу, та ще й просто так, не за зарплату чи грамоту.
З учителями все було інакше. Кураж — ось те слово, яким можна передати стан і настрій учительського колективу, який робить певну спільну справу. Отож з ними тренінг пройшов на «ура!», і ніхто не ставив запитання: «Навіщо це потрібно?» і «Коли все це скінчиться?»
А в шкільні будні що? Взяти хоча б учительський суботник або невеликий шкільний захід на зразок «Лінійки пам’яті» або «Дня знань». Взаємодопомога, швидкість реакції, нічого зайвого, тільки робота.
Учительський колектив — це жіночий колектив. Те, що це важливо враховувати, сумнівів не викликає. Уявіть собі 50 жінок, які зібралися в одному місці одночасно. В одній британській школі я бачила щось подібне. Величезних розмірів учительська вміщувала в себе саме 50 учителів, 90 % з яких були жінками. І говорили вони про те саме, про що й наші учителі,— розпродаж у магазині, погода, чоловік, діти, свекруха, засіб від зморшок тощо. Утім, жіночий колектив — це не лише світські розмови. Це ще й (гріха не втаїш) плітки, інтриги, дружба проти когось.
Практично кожна людина, яка ходить на роботу, хоча б раз у житті тією чи іншою мірою зазнавала мобінгу, тобто цькування на роботі. У чому це може проявлятися?
Ось розповідь молодого класного керівника, якому довелося зіштовхнутися з мобінгом у школі.
«Зі мною перестали вітатися відразу кілька колег. Вони проходили повз мене та ігнорували надто явно, щоб я міг подумати, що це сталося випадково. Мене перестали запрошувати на вчительські свята. Так минули Новий рік і 8 Березня. Мій день народження проігнорували всі, хоча я й запрошував колег скуштувати торт, який спекла дружина. Були ще й інші дріб’язки, які надто отруювали мені життя. Найжахливішим було те, що вчителі могли дозволити обговорювати мене на уроках з дітьми. Сталося це після того, як я виступив на педраді й трохи покритикував двох учителів за те, що вони не перевіряють зошити. А я — класний керівник, і мені скаржаться батьки. Тепер я розумію, що не слід було робити це привселюдно. Але тоді я просто не побачив у цьому нічого кримінального. Я б тільки подякував, якби мене навчили працювати. Наскільки довго це тривало? Майже півроку. Усе відновилося лише після тривалих літніх канікул».

  

Чому ж мобінг виникає?

  •     Якщо керівництво середнього та вищого рівнів не реагує на те, що в колективі процвітають плітки та інтриганство, а навпаки, усіляко їх заохочує.
  •     Якщо в колективі чимало співробітників пенсійного віку, які бояться втратити своє місце роботи й тому негативно ставляться до молодих колег, захищаючи своє робоче місце.
  •     Якщо в співробітників немає чітких посадових інструкцій і з ними не обговорено межі відповідальності.
  •     Якщо в багатьох співробітників немає можливості кар’єрного росту або їх просто не визначено й не озвучено.
  •     У колективі є сімейні зв’язки, тобто працюють члени однієї родини.
  •     Керівництво нерівномірно розподіляє роботу: одних співроzzбітників навантажує, а іншим постійно надає відпустку або відгули зі збереженням заробітної платні.
  •     Фінансова несправедливість — співробітникам не пояснюється, чому один з них отримав зарплатню меншу, а інший — більшу за однаковий обсяг роботи.
  •     У колективі не створено механізм нарахування заробітної платні залежно від стажу роботи, заслуг перед школою, особистих старань учителя.

Хто ж із учителів найчастіше стає жертвою мобінгу?

  •     Молодий учитель, який нещодавно прийшов до школи й може сприйматися іншими членами колективу як небезпечний конкурент.
  •     Занадто яскравий учитель, індивідуальність якого дратує оточуючих.
  •     Той співробітник, до якого прихильно ставиться керівництво.
  •     Співробітник, який раніше обіймав таку саму посаду, як і решта, а сьогодні отримав підвищення по службі й почав керувати своїми вчорашніми колегами.
  •     Співробітник, який, на відміну від своїх колег, раптом зробив різкий кар’єрний стрибок.
  •     Співробітник, чия зарплатня набагато більша за зарплатню інших співробітників, і про це стало відомо колегам.
  •     Учитель, якого різко понизили в посаді (зняли з класного керівництва, забрали години тощо).
  •     Занадто неординарний учитель, чий світогляд та інтереси значною мірою відрізняються від таких в колег.
  •     Занадто емоційний, відкритий співробітник.

Як потрібно з цим боротися й чи боротися взагалі?
От що говорить моя колега, яка пережила подібну ситуацію на колишньому місці роботи.
«Мені було зовсім невесело. Прийшла на роботу відразу після інституту, нічого не розумію, голову собі ламаю над тим, що відбувається. А вчительки мені то неправильний час педради назвуть, і я спізнююся, то комплімент такий скажуть, що хочеться втопитися. Тривало це приблизно чверть, доки я не помітила, хто ж їх усіх очолює. Виявилося, учителька, з якою ми той самий предмет викладали. Одного разу побачила її в учительській і вирішила поговорити. Так би мовити, розставити всі крапки над «і». Ось я взяла та й сказала їй в очі, що я думаю про цю ситуацію. Спокійно, звичайно, без криків і скандалів. Ні, я не лаялася. Просто сказала, що за спиною обговорювати й заважати працювати — нечесно й непорядно. Адже всі колись лише починали працювати. І так уже вийшло, що з того моменту вона перестала мене чіпляти та інших учителів на це підбивати. Іноді допомагає ось така публічна заява: «Так, я знаю, що це ви мене труїте!» Я ж нічим не погрожувала, тільки поставила запитання. І як бабка пошептала».

Отже, що ж робити, якщо колеги ставляться до вас зовсім не так, як вам хочеться, і працювати в колективі стає зовсім нестерпно?
Насамперед, потрібно оцінити свої сили. Іноді гра не варта свічок, і дешевше для здоров’я фізичного й душевного просто піти й не нервувати. Але іноді все-таки слід прийняти бій. Ось що я можу порадити:
1. Проаналізуйте ситуацію. Візьміть аркуш паперу й намалюйте картинку всього колективу — позначте угруповання, виділіть лідера, позначте тих, кого третирують так само, як і вас. Правильний аналіз допоможе вам тверезо оцінити ситуацію.
2. Знайдіть у колективі союзників для себе. Це можуть бути люди, які так само страждають через утиски своїх колег або, можливо, просто співчувають чи симпатизують вам. Не варто дружити «проти когось», краще просто спілкуватися й отримувати від цього задоволення.
3. Ви зважили всі «за» і «проти», оцінили свої сили й точно розумієте, що це місце роботи вам необхідне. Тоді вперед, і не здавайтеся перед жодними труднощами.
4. Не слід занадто глибоко копати й шукати причини, з яких саме ви потрапили в подібну ситуацію. Усе може бути дуже прозаїчно. Тобто зовсім не обов’язково причина криється саме у вас.
5. Поводьтеся спокійно й доброзичливо, адже головне завдання мобінгу — вивести суперника з душевної рівноваги, змусити його нервувати й перестати контролювати свої емоції. Отже, ви повинні чинити навпаки.
6. Відкриті скандали та сварки — усе-таки не ваша зброя. Більше слухайте, аналізуйте й виступайте лише тоді, коли це потрібно й ви до цього готові.
7. Намагайтеся не допускати промахів у роботі, будьте гранично уважні й акуратні.
8. Не скаржтеся керівниицтву, інакше колектив почне ставитися до вас ще гірше, а керівництво, швидше за все, не допоможе.
9. Не одягайтеся зухвало. Занадто яскраві й сексуальні вбрання завжди провокують агресію в жіночому колективі.
10. Поки ви лише звикаєте до нової обстановки та знайомитеся з людьми, не намагайтеся впровадити в колективі свої правила. Народну мудрість про чужий монастир ще ніхто не скасовував.
11. У жодному разі не брешіть, тому що ця інформація обов’язково випливе назовні й буде сприйнята не на вашу користь.

 

Уявіть собі: взаємини в колективі теж можна регулювати. І змінити ситуацію також можна. Просто потрібно враховувати всі особливості своїх колег, відчувати всі підводні течії та передбачати ситуацію на п’ять кроків уперед. Я все-таки вважаю, що якщо вам не пощастило й колеги третирують вас, намагаючись зачепити, то найкращими ліками буде робота. Тому що робота з дітьми знімає стреси й допомагає забути про неприємності. А коли людина зайнята, у неї зовсім немає часу на плітки, переживання про те, що про неї говорять у колективі, і образи з цього приводу.

Робимо висновки
Насправді в учительському колективі жити чудово й цікаво, адже вчителі — люди творчі, розумні та щедрі. Тому працювати в школі все-таки дуже добре. Не дарма ж учителі б’ють усі рекорди зі строків роботи на одному місці! Просто потрібно починати із себе. Це я про любов до ближнього, дбайливе ставлення до колег, «домашні» посиденьки в учительській, веселі капусники по святах і жартівливі розіграші у дні народження. Інакше кажучи, як і в будь-якому колективі, у школі потрібно вміти будувати гармонічні взаємини з тими, хто працює з тобою пліч-о-пліч. І цьому теж потрібно приділяти увагу. Наприклад, пам’ятати про дні народження колег і вітати їх хоча б словами. А як допомагають компліменти! Ну, хіба вам шкода щиро оцінити нову блузку вчительки, нову зачіску або її літню засмагу. А своїми словами ви піднімете людині настрій на цілий тиждень. Можливо, й потрібно весь час «боротися за правду» на роботі, ось тільки завжди слід усвідомлювати те, що з цього вийде. Розв’язуйте проблеми мирним шляхом, посміхайтеся, щиро цікавтеся справами своїх колег — і ви працюватимете в найкращому шкільному колективі!

З розмов у вчительській:

— Хочеш пораду з виживання в учительському колективі?
— Звичайно!
— Ніколи нікого не обговорюй. Інакше обов’язково опинишся в такому ж становищі. І взагалі, до колег потрібно ставитися по-доброму. Повір, учителі — гарні друзі. Приймуть, допоможуть, підтримають. А брехатимеш — обов’язково покарають по-своєму.