Психологічний лекторій для різних категорій сімей. Подружні конфлікти

У психолого-педагогічній літературі виділяють кілька категорій сімей.
І група: сім’я з високим рівнем моральних відносин. У ній здорова моральна атмосфера, діти одержують правильне виховання. Тому часте втручання педагога і психолога недоцільне, потрібна розумна корекція.
ІІ група: сім’я характеризується нормальними подружніми відносинами між батьками, але при цьому не забезпечується правильна спрямованість у вихованні дітей; діти в центрі особливих турбот батьків, розвиваються егоїстичні та споживчі тенденції, що мають викликати тривогу в психолога і педагога.
ІІІ група: сім’я з конфліктною ситуацією, виховання дітей пущене на самоплив. Потрібен активний педагогічний вплив, щоб змінити мікроклімат вдома, не втратити людину, яка зростає в ній.
ІV група: зовні благополучна сім’я, у якій насправді відсутнє розуміння між батьками та дітьми. Робота з дітьми із таких сімей важка.
V група: неблагополучна сім’я, для якої характерні брутальність, скандали. Такі сім’ї потребують постійної уваги з боку педагога і психолога, а іноді й адміністративного втручання, щоб захистити інтереси дітей.
Для кожної категорії сім’ї актуальними є ті або інші проблеми.
Нижче запропоновані запитання для психологічного лекторію для батьків.

  

Подружні конфлікти
Сімейні конфлікти звичайно пов’язані із прагненням людей задовольнити ті чи інші потреби або створити умови для їхнього задоволення без врахування інтересів партнера. Причин для цього дуже багато.
Конфлікт, як правило, породжується не однією, а комплексом причин, серед яких умовно можна виділити основну, наприклад, незадоволені потреби подружжя.
В. А. Сисенко запропонував класифікацію конфліктів на ґрунті незадоволених потреб подружжя:

  •     Конфлікти, сварки, що виникають на основі незадоволеної потреби в цінності та значимості свого «я», порушення почуття гідності з боку іншого партнера, його зневажливе, неповажне ставлення.
  •     Конфлікти, сварки, психічні напруження на базі незадоволених сексуальних потреб одного або обох членів подружжя.
  •     Психічні напруження, депресії, конфлікти, сварки через незадоволену потребу одного або обох членів подружжя в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги, розуміння гумору, подарунків.
  •     Конфлікти, сварки, пов’язані із пристрастю одного із членів подружжя до спиртних напоїв, азартних ігор та інших гіпертрофованих потреб, що приводять до неекономних та неефективних, а часом і марних витрачань коштів сім’ї.
  •     Фінансові розбіжності, що виникають на основі перебільшених потреб одного із членів подружжя в розподілі бюджету, утримання сім’ї, вкладу кожного з партнерів у матеріальне забезпечення сім’ї.
  •     Конфлікти, сварки через незадоволення потреб подружжя в харчуванні, одязі, у облаштування домівки тощо.
  •     Конфлікти у зв’язку з потребою у взаємодопомозі, взаємопідтримці, у співробітництві з питань поділу праці в сім’ї, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми.
  •     Конфлікти, сварки на ґрунті різних потреб та інтересів у проведенні відпочинку та дозвілля, різних хобі.

Зупинимося детальніше на мотивації цих категорій конфліктів.
1. Не зійшлися характерами — мотив суто психологічний. Гострота конфліктів і їхня частота, сила емоційних вибухів, контроль за власним поводженням, тактика і стратегія поводження подружжя в різноманітних конфліктних ситуаціях залежать від індивідуальних особливостей характеру.
Кожна людина вибирає способи, прийоми та методи діяльності виходячи з особливостей свого характеру. Вони і формують індивідуальний стиль поводження в трудовій та побутовій сферах життя.
Під індивідуальним стилем діяльності розуміють систему прийомів і способів дії, характерну для даної людини і доцільну для досягнення успішного результату. Про це необхідно пам’ятати і не прагнути «перевиховати» іншого партнера, а просто самому врахувати або пристосуватися до властивостей його натури, його індивідуального стилю.
2. Подружні зради і сексуальне життя в шлюбі. Зрада відбиває протиріччя між чоловіками, вона є результатом різноманітних психологічних факторів. До зради приводять розчарування шлюбним життям. Важливо пам’ятати, що сексуальна потреба може бути по‑справжньому задоволена тільки на тлі позитивних почуттів і емоцій, які можливі за умови задоволення емоційно-психологічних потреб (у любові, у підтримці та збереженні почуття власної гідності, психологічній підтримці, захисті, взаєморозумінні та взаємодопомозі). Якщо в шлюбі не задовольняються емоційно-психологічні потреби особистості, посилюється відчуження, накопичуються негативні почуття та емоції, більш ймовірною стає зрада. Подружжя не розуміють одне одного, сваряться або просто йдуть «на сторону».
3. Побутове пияцтво і алкоголізм. Це традиційний мотив розлучень. Алкоголізм — типова наркоманія, що сформувалася на базі регулярного вживання спиртних напоїв протягом кількох років. Зловживання алкоголем одного із членів подружжя створює в сім’ї ненормальну атмосферу та постійний ґрунт для конфліктів, сварок. Виникають психотравмуючі ситуації для всіх членів сім’ї й особливо для дітей.
Різко зростає ризик захворювання на нервово-психічними розлади, збільшується ймовірність народження дітей з різними відхиленнями та аномаліями. З’являються матеріальні труднощі, звужується сфера духовних інтересів.
Психологи підкреслюють, що у внутрішньосімейному конфлікті найчастіше винні обидві сторони. Залежно від того, який вклад і яким чином члени подружжя вносять у розвиток конфліктної ситуації, В. А. Кан-Калик виділяє кілька типових моделей подружжя в міжособистісних внутрішньосімейних конфліктах.
 

  

Перша — прагнення чоловіка і дружини самоствердитися в сім’ї, наприклад, у ролі глави сім’ї. Нерідко тут негативну роль відіграють «добрі» поради батьків. Прагнення до самоствердження звичайно захоплює всі сфери взаємин і заважає тверезо оцінювати те, що відбувається в сім’ї.
Щоб уникнути цієї моделі, доцільно розмежовувати сфери керівництва різними ділянками життя в сім’ї й здійснювати його колегіально.
Друга — зосередженість подружжя на своїх справах. Типове небажання відмовлятися від колишнього способу життя, звичок, друзів, поступитися чим-небудь зі свого минулого життя для успішної реалізації нової соціальної ролі. Люди не завжди готові перебудовувати себе в потрібному напрямку: «А чому я повинен (повинна) відмовлятися від своїх звичок?».
Як тільки взаємини починають розвиватися в такій альтернативній формі, неминуче виникає конфлікт. Тут необхідно враховувати адаптаційний фактор: поетапне включення подружжя в спільну діяльність поступово привчає його до нової моделі поводження. Перший же натиск звичайно ускладнює взаємини.
Третя — дидактична. Один із членів подружжя постійно повчає іншого: як треба поводитися, як треба жити та ін. Повчання охоплюють практично всі сфери спільного життя, блокують спроби самостійності, сіючи роздратування, емоційну напруженість, почуття неповноцінності.
Ця модель спілкування призводить до порушення співробітництва в сім’ї.
Нерідко позиція того, що повчається, подобається одному зі членів подружжя, і він непомітно починає відігравати роль дорослої дитини, а в поводженні іншого поступово зміцняються материнські або батьківські нотки.
Четверта — «готовність до бою». Члени подружжя постійно перебувають у стані напруженості, пов’язаної з необхідністю відбивати психологічні атаки: у свідомості кожного зміцнилася неминучість сварок, внутрішньосімейне поводження будується як боротьба за перемогу в конфлікті. Члени подружжя часом досить добре усвідомлюють ситуацію, фрази, форми поводження, які викликають конфлікт. І, проте, сваряться. Сварка в сім’ї має негативні наслідки, насамперед у зв’язку з віддаленим психологічним ефектом, що стверджує у відносинах емоційне неблагополуччя.
П’ята — «татусина дочка», «мамин синок». До процесу встановлення взаємин, у їхнє з’ясування постійно втягуються батьки, які служать своєрідним камертоном. Небезпека полягає в тому, що молоде подружжя обмежує особистий досвід побудови взаємин, не проявляють самостійності в спілкуванні, а керуються лише загальними міркуваннями та рекомендаціями своїх батьків, які при всій їхній доброзичливості, все‑таки досить суб’єктивні й часом далекі від психологічних реалій взаємин молодих людей. У процесі їхнього формування йде складне притирання індивідуальностей, характерів, поглядів на життя, досвіду. Механічне вторгнення до цієї делікатної сфери взаємин, до якого іноді схильні батьки подружжя, має небезпечні наслідки.
Шоста — заклопотаність. У спілкуванні між членами подружжя, у стилі, укладі сімейних взаємин постійно є присутнім стан заклопотаності, напруженості, це веде до дефіциту позитивних переживань.
Уникнути багатьох помилок дозволяє дотримання основних принципів спільного подружнього життя:

  •     реально дивитися на протиріччя, що виникають до шлюбу і після його укладення;
  •     не будувати ілюзій, щоб не розчаруватися, тому що сьогодення навряд чи відповідатиме тим нормам і критеріям, які заздалегідь були сплановані;
  •     не уникати труднощів. Спільне подолання важких ситуацій — чудова можливість швидше дізнатися, наскільки обидва партнери готові жити за принципом двостороннього компромісу;
  •     пізнавати психологію партнера. Щоб жити у згоді, треба розуміти одне одного,  пристосовуватися, а також уміти «догоджати» одне одному;
  •     знати ціну дрібницям. Невеликі, але часті знаки уваги більше цінні й значимі, ніж дорогі подарунки, за якими часом криється байдужість, невірність та ін.;
  •     бути терпимим, уміти забувати образи. Людина соромиться деяких своїх помилок і не любить згадувати їх. Не слід нагадувати про те, що один раз порушило взаємини і що слід було б забути;
  •     уміти розуміти і вгадувати бажання та потреби партнера;
  •     не нав’язувати свої вимоги, оберігати гідність партнера;
  •     розуміти користь тимчасової розлуки. Партнери можуть набриднути один одному, а розлука дозволяє зрозуміти, наскільки сильно любиш свою другу половину і як її в цей час не вистачає;
  •     стежити за собою. Неакуратність, безтолковість народжують ворожість і можуть викликати серйозні наслідки;
  •     мати почуття міри. Вміння спокійно та доброзичливо сприймати критику. Важливо підкреслювати в першу чергу переваги партнера, а потім у доброзичливій формі вказувати на недоліки;
  •     усвідомлювати причини і наслідки невірності;
  •     не вдаватися у відчай. Зіштовхнувшись із стресовою ситуацією в подружньому житті, було б неправильно «гордо» розійтися і не шукати виходу. Але ще гірше зберігати хоча б зовнішню рівновагу шляхом принижень і погроз.

 


Техніка конструктивної суперечки розроблена С. Кратохвилом, який вважає, що конструктивна суперечка характеризується:

  •     конкретним обговоренням конкретного предмета конфлікту, відсутністю узагальнень, перенесення розмови на інші галузі взаємодій, посилань на минуле тощо;
  •     активністю обох сторін, їх залученістю до ситуації, зацікавленістю в розмові;
  •     чітким, відкритим викладом своїх позицій і увагою до позиції та доводів опонента, бажанням зрозуміти їх;
  •     дотриманням етичних принципів поводження сторін по відношенню одне до одного;
  •     використанням тільки ділових аргументів щоб уникнути всього того, що зачіпає особистість іншого.

Взаємодія має бути динамічною, щоб у співрозмовника не виникало почуття втоми, закінчуватися на позитивній ноті (або якщо вже цього не вийшло, то перериватися) і завершуватися обов’язковим підкресленням досягнутого в обговоренні.

Результати суперечки необхідно проаналізувати й оцінити, вважаючи її вдалою, якщо:

  •     партнери одержали якусь нову інформацію, щось уточнили у своєму баченні ситуації або позиціях один одного;
  •     змогли хоча б частково зняти напруженість у взаєминах;
  •     дійшли до більшого взаєморозуміння і зближення своїх позицій;
  •     змогли розв’язати проблеми, усунути протиріччя.

Така стисла сутність техніки конструктивної суперечки, яку доцільно відпрацювати в ситуаційно-рольових іграх. Пропоновані ігри можна використовувати як з дорослими, так і з старшокласниками.

Дезертирство. Грають двоє: чоловік і дружина. Один із них запросив друзів, а інший, знаючи про це, раптом пізно повернувся додому.
Запрошення до батьків. Грають двоє: чоловік і дружина, які домовилися вихідний день провести вдома. Раптом подзвонили батьки одного із них і покликали подружжя в гості. Той, чиї це батьки, одразу ж почав збиратися, із чим інший не згоден.
Вихід із дому. Грають двоє: чоловік і дружина. Один із них збирається піти кудись із дому, а інший хоче поговорити і незадоволений тим, що той відмовляється затриматися.
Пізнє повернення. Грають двоє: чоловік і дружина. Один із них зустрів свого старого друга (подругу), зрозуміло, однієї з ним статі, хоча цікаво загострити ситуацію за рахунок того, що друг протилежної статі. Зайшов до нього (до неї) і пізно повернувся додому.
Ремонт. Грають двоє: чоловік і дружина. Один із них був ініціатором ремонту квартири, до чого інший ставився досить скептично. Зненацька виявилося, що ремонт обійдеться набагато дорожче, і той, хто був проти нього, наполягає на припиненні робіт.
Справи домашні. Грають двоє: чоловік і дружина. До сьогоднішнього моменту склалося так, що всі справи по дому виконує один із членів подружжя. Йому це набридло, і він вирішує «включити» ледаря до домашніх клопотів.
Дірки в бюджеті. Грають двоє: чоловік і дружина. У сім’ї систематично не вистачає грошей до зарплати, причому основним марнотратом є один із членів подружжя, із чим другий завжди був не згодний, а нині наполягає на відкритому обговоренні.
Дрібне лагодження. Грають двоє: чоловік і дружина. Один із них давно вже просив іншого зробити якийсь дрібний ремонт (зашити сорочку, відремонтувати праску), але от зараз він зібрався скористатися предметом ремонту і виявилося, що нічого не зроблено.
Посидь із дитиною. Грають двоє: чоловік і дружина. Обом потрібно затриматися на роботі й комусь посидіти з дитиною, причому кожен вважає, що його справи важливіші.
Друг чи подруга. Грають троє: чоловік, дружина і друг (подруга). Подруга (друг) ділиться з одним із членів подружжя своїми проблемами та переживаннями, які інший член подружжя всерйоз не сприймає. Перший член подружжя цим явно незадоволений і в присутності друга (подруги) приступає до обговорення.
Сімейні проблеми. Грають троє: чоловік, дружина і друг (подруга). Один із членів подружжя починає обговорювати з подругою (другом) сімейні проблеми, чим інший чоловік явно незадоволений, і невдоволення це він відкрито висловлює.
Третій зайвий. Грають троє: чоловік, дружина і третій (третя). У гостях у друзів один із членів подружжя познайомився і якось дуже тісно зійшовся із цим (цією) третьою (третім): протягом усього вечора сидів з ним (нею) поруч, танцював і жваво розмовляв. Інший член подружжя вирішує обговорити ситуацію.
Незваний гість. Грають троє: чоловік, дружина і гість. У сім’ї накопичилося багато справ, але в цей момент, коли подружжя почало цим займатися, прийшов незваний гість — приятель (приятелька) одного із них. Інший відкрито висловлює своє невдоволення.