Педагогічна лабораторія № 1. «Як зробити клас керованим?»

Лабораторія — це наукова установа, де йде некваплива, копітка робота над новими досягненнями. Досягнення вчителів народжуються так само повільно й тільки в результаті безпосередньої роботи на уроці. Урок для нас і є наукова лабораторія. Однак, дозвольте помітити, не будь-яка діяльність, не всі «досліди» у нашій лабораторії приносять бажаний результат. Але невдалий досвід — це теж досвід. Розумна людина й на чужих помилках учиться й свої намагається не повторювати.

Кілька останніх років я із задоволенням приймаю запрошення читати лекції в обласному інституті безперервної освіти. І за ці роки накопичилось досить багато записів, які часом ведуться на полях лекцій, що так чи інакше стосуються питань загальної методики викладання, особистого досвіду, «родзинок» уроку.


Слово вчителю в авторській стилістиці

«Перед уроком — “хвилина спілкування”, відкрита доброзичлива манера спілкування, що задає позитивні емоції...»
Ніколи не починати урок, якщо клас не готовий до нього (на парті — зошит, підручник, щоденник, пенал та ін.) або клас шумить.
Щоденник — засіб спілкування з родиною. Ідемо разом додому після уроку, якщо є необхідність, «напрошуюся на чай».
Як театр починається з гардероба, так і урок починається ще до дзвінка. Дві ситуації: перша — лунає дзвінок на урок, учителя немає на місці, клас відданий сам собі, шумить і радіє життю, потім вбігає захекана Марія Іванівна й з ходу починає тренувати голосові зв’язки.… Друга ситуація: за кілька хвилин до уроку вчитель уже в класі, під його наглядом діти готуються до уроку, відбувається живе, безпосереднє спілкування, і тільки за дзвінком:
«Встали усі. Здрастуйте. Сідайте. Починаємо урок». Якщо «хвилина спілкування» — це щось часто повторюване, то умовно її можна назвати ритуалом. Наявність ритуалу входження в урок — це дуже цінне надбання. Ритуали можуть бути дуже різні, скажімо, якщо ви працюєте за кабінетною системою, то під час входу до приміщення привчіть пропускати вперед дівчат або увімкніть музику на одну хвилину, поки діти готуються до уроку, і т. ін.
«Ніколи не починати урок, якщо клас не готовий до нього (на парті — зошит, підручник, щоденник, пенал та ін.) або клас шумить» — вислів зі збірника золотих правил для вчителя. Цього треба дотримуватись завжди й у всіх ситуаціях».
«Привернути увагу до теми уроку, зацікавити різними прийомами роботи. Індивідуальні бесіди з потенційними порушниками. Традиційний прийом: порушник стоїть у куті або біля стола. Не кричати (хоча не завжди вдається)».
Проглядається «дресирувальник». Є дине, що не дуже зрозуміло,— як визначити «потенційного» порушника? А як же презумпція невинності?
«Продумати всі етапи уроку. Учнів треба “закохати в себе”. Тут усе важливе: і зовнішність, але особливо професіоналізм учителя, дикція, артистизм, виразність подачі матеріалу».
Без коментарів. Явна перевага в поведінковій ролі вчителя складової «клоун». Якщо для вчителя цього достатньо — то це прекрасно.
«Зацікавити учнів, втягнути в дискусію, помінятися ролями (учитель — учень), не кричати (реакція на інтонацію), йти до дітей з добром, вони це відчують і зрозуміють».
Помінятися ролями з учнем, якщо це спонтанне рішення (як відповідь на конкретну ситуацію) — це цікавий варіант, головне, щоб цей прийом не перешкодив проведенню уроку.
«Запропонувати найгучнішому учню роль учителя, і довірити провести частину уроку (перевірку домашнього завдання або самостійну роботу)».
Це логічне продовження попередньої поради. Добре, якщо все вийшло в учня, у протилежній ситуації можна підіграти й акцентувати увагу на цьому.
«Як вас по батькові? Сергійович! Дуже приємно. А що це, люб’язний Олександр Сергійович, у вас така неслухняність у класі, неповажне ставлення до педагога, колега? Наведіть порядок на уроці! А що, вам нема чого запитати за домашнім завданням?» Клас починає посміхатися над невдалим «педагогом», той прошмигує за парту й не висуває ніс до кінця уроку.
«Завжди бути готовим до уроку, мати про запас додаткові завдання для тих, хто не любить працювати, і любити, любити дітей. На любов відповідають діти тим же».
Додаткові завдання — це індивідуальний підхід, як правило, це завжди спрацьовує. Діти, які заважають проведенню уроку, дуже часто шукають елементарної уваги (або з боку вчителя, або з боку однокласників), тому дайте їм це!

 


«Щоб клас був керованим, необхідно, щоб тема уроку була їм цікава й доступна. Нетрадиційний початок уроку налаштує дітей на активну роботу. Обговорюваний на уроках літератури матеріал треба пов’язати з життям. Велику роль відіграє авторитет учителя. Зазвичай я працюю з дітьми з 5 класу. Якщо я їм цікава як учитель і як людина, то, як правило, проблем не виникає. Потім ми вже добре знаємо один одного. Я вважаю, що на уроці літератури абсолютна тиша — ознака неприйняття, відторгнення, байдужності. Має бути так званий робочий шум».

«Часто одні й ті самі учні спізнюються на уроки. Щоб їх відучити від такої звички, зупиняю, ставлю три питання, щоб відповіли, оцінюю відповіді, й це змушує приходити вчасно.
Якщо сильно шумлять, стою й чекаю, коли вони звернуть на мене увагу. Часто ставлю таке питання двом учням, які розмовляють під час пояснення: «Я вам не заважаю?» Діти розгублюються, відповідають: «Ні», а я їм говорю: «А от ви заважаєте не тільки мені, але й іншим». Якщо довго розмовляють, я їм кажу: «Іди до столу, пояснюй, а я буду слухати твоє пояснення й дуже уважно».

На думку вчителів, яйця курку не вчать, на думку учнів, курка не птах.
Олександр Ботвінников, інженер, перекладач

Запізнення — це не дуже приємний момент, що зазвичай збиває клас із робочого настрою. Пара варіацій на тему запізнень:
«Діти люблять спізнюватися. Вони відповідали домашнє завдання біля дверей і за кожну правильну відповідь робили крок у напрямку своєї парти, а деякі (не готові до уроку) продовжували стояти. Незабаром запізнення припинилися».
«Я працювала в школі перший рік і мені відразу дали 10-ті класи. Заняття проводилися по парах. Перша пара перетворювалася на випробування від патологічних запізнень. Дзвінок на урок — у класі 5–6 учнів з 30. Перші сорок п’ять хвилин двері в клас не закривалася, десятикласники приходили не кваплячись. Після двох перших тижнів занять стала робити так — не припиняючи вести урок, знаком давала зрозуміти, що всі, хто спізнився, сідають на порожній ряд. Як тільки починався другий урок пари, для спізнілих я проводила тест на знання домашнього параграфа. Питання складала таким чином, щоб урахувати всі деталі тексту. Відразу їх перевіряла (це було легко, тому що мало хто відповідав правильно) й виставляла в журнал оцінку за домашнє завдання. Коли десятикласники зрозуміли цю систему, запізнення припинилися негайно».

«Іноді, коли діти шумлять і не дають почати урок, я включаю музику й даю можливість здивуватися (чому вчитель так поводиться) або починаю говорити тихо.
Під час уроку обов’язково звертаюся до безпосереднього життєвого досвіду учнів: «Ти фахівець у... допоможи мені підготувати клас до уроку (відремонтувати парту, вимити дошку, розставити красиво парти)». Якщо учень «не піддається», після уроку прошу допомогти мені віднести книги в учительську, зав’язую розмову, намагаюся знайти його слабкі місця, довідатися про захоплення, домашню ситуацію, таким чином шукаю сферу впливу».

Ідея сама по собі гарна, але, може, всетаки не варто рухати парти під час уроку, а то урок поступиться місцем «філії меблевого магазину».

«Учитель повинен добре володіти фактичним матеріалом, ідеально бути готовим до уроку (“Хто чітко мислить, той чітко викладає”). Продумати індивідуальні завдання для “гальорки”, похвалити, заохотити учнів. Урізноманітнити методику проведення уроку. Учитель, зайшовши до дітей у клас, повинен усього себе віддати уроку, “не витати в хмарах”, не думати про щось своє, всю свідомість спрямувати на спілкування з дітьми. Бути вимогливим і суворим, але максимально справедливим, чесним й об’єктивним. Не запобігати перед дітьми, не заводити мазунчиків».

«Не витати в хмарах» — це і є прояв мобілізації.
«Керований той клас, у якому вчителя поважають. Це стосується й проведення уроку вчителем, і стосунків Учитель — Учень, і манери поводження й розмови вчителя, і навіть зовнішній вигляд. Учитель — це жінка, й учні (особливо хлопчики, а саме вони частіше порушують дисципліну) повинні це відчувати, і тоді вони не тільки самі не будуть заважати, а й заспокоять того, хто сидить поруч, щоб в очах учителя (м’якої, приємної жінки) виглядати старше — чоловіком. Так що користуйтеся своєю чарівністю й маленькими жіночими хитрощами».

Без коментарів.
«Щоб клас був керованим, необхідно насамперед захопити дітей уроком, зацікавити їх. При цьому використати додатковий матеріал (цікаві вирізки з газет, ілюстрації та ін.) При цьому діти повинні чітко дотримуватися вимог, які вчитель висуває на уроці».

Правила! І ще раз правила!
«Підтримувати контакт із батьками, інформувати їх про поведінку дитини. Дати учневі індивідуальне завдання на урок».
Іноді, дійсно, вчителю-предметнику доводиться «тримати... й інформувати...», але вважаю, що це крайній випадок, треба вміти справлятися із ситуацією самостійно, а часте звертання по допомогу з боку батьків, адміністрації школи тощо — це прояв безсилля, що, до речі, не викликає поваги.
«Показати дітям, що вчитель “головний” — виглядом, поводженням, тоном». «Спробувати виділити в класі лідерів і, користуючись їхнім авторитетом, керувати класом.
Ніколи не відступати від своїх слів, тобто якщо ти попросив учня принести щоденник, доможися цього, навіть якщо для цього треба буде зупинити урок. У молодших класах (5–6) не піддаватися вмовлянню: “Я більше не буду, будь ласка, не ставте погану оцінку”.
Наука — океан, відкритий як для човна, так і для фрегата. Один перевозить по ньому зливки золота, іншій вудить у ньому оселедців.
Булвер-Літтон, англійський письменник і політик

 

Ніколи не переходити на особистості, образа учня неприпустима. Якщо в класі галасливо, я зазвичай замовкаю й чекаю, коли вони заспокояться».
«Зайти в клас із посмішкою. Починати кожен урок по-новому. Зацікавити своїм предметом. Впроваджувати педагогіку співробітництва. Піти з дітьми в похід».
«Щоб клас був керованим, для цього треба відмінно знати свій предмет. Бути стриманим і лояльним, шанобливо ставитися до дітей. Бути суворим, але справедливим. Різноманітити форми й методи уроку. Залучити на свою сторону порушників дисципліни».

Висновки

  •     Урок має бути ретельно підготовлений. Цікавим за змістом, різноманітним за формою проведення, насиченим.
  •     Фізична й психологічна мобілізація вчителя, його внутрішня готовність до уроку. Гармонійне поєднання ролі «дресирувальника», «клоуна» і «робочої конячки».
  •     Готовність до індивідуальної роботи (наявність завдань, карток та ін.) з учнями, які в цьому мають потребу.
  •     Педагогіка співробітництва. Ставтеся до учнів так, як би ви хотіли, щоб вони ставилися до вас. Учителя поважають, якщо він поважає учнів.