Педагогічна лабораторія № 2. «Гальорка. Екстрені заходи»

23.01.2005 221 0

Як часто спілкуючись із молодими колегами, можна почути скарги на постійний шум у класі. На задніх рядах класу утвориться щось подібне до гальорки. Це джерело постійної напруги. Трохи загавився вчитель — уже не слухають, базікають, шумлять. Прикрикне — змовкають, але ненадовго.
У найкращому випадку починають під партою займатися своїми справами — може, їм і не варто заважати? Чим би дитя не тішилося, аби тільки не плакало? У нашій інтерпретації — не заважало іншим? Як бути? Думки колег...

«Гальорка має бути завжди охоплена увагою. Необхідно на всіх етапах уроку знайти хвилинку, щоб переконатися, що вони вас слухають (елементарно — питання слідом за словом), отже, тричі можна оцінити роботу на уроці. І якщо це буде в практиці, гальорка зрозуміє: у цього вчителя — краще слухати!»
«Застосувати інтерактивні методи навчання — роботу в групах, “мікрофон”, “акваріум”. Гальорка має бути в центрі уваги. І при цьому їй (гальорці) надати можливість зіграти різні ролі, враховуючи особистісні особливості. Заохотити роботу».

Робота в групах — гарний та ефективний варіант. Об’єднавшись у кілька команд, клас розпадається на «мікрокосми». У маленькій групі й проблеми маленькі. Якщо завдання для групи цікаве й ретельно продумане, то всі будуть працювати.

«Гальорка втягується в роботу, якщо одержує посильне цікаве завдання. Вони, як правило, нічого не читають, не готують домашнє завдання. Поєдную в групи або індивідуально прошу подумати над проблемною цитатою з твору. Постійно приділяю їм увагу. Якщо це не діє, намагаюся сказати фразу на їх адресу, яка б викликала сміх у класі. Жарти на свою адресу їм
не подобаються. Учитель не повинен ставити себе занадто високо над дітьми, але й фамільярничати не варто. Треба знайти “золоту середину”»

«Гальорка? Повеселіться разом з ними, поки не набридне...»
Гальорка — це насамперед неробоча атмосфера. Тому спробуйте час від часу проводити короткі естафети на швидкість. Щоб за пару хвилин мобілізувати весь клас, умови таких естафет повинні бути простими.
Наприклад, по черзі вставати з місця й називати:

  •     предмет певного кольору;
  •     предмети, які починаються на літеру...
  •     іменник жіночого роду;
  •     літературних героїв ХХ сторіччя;
  •     міста Євразії й т. ін.

Повторюватися, звичайно, не можна!
До речі, популярний «Зіпсований телефон» також будується на принципах естафети.
У класі це можна зробити так: якесь слово пускається по середньому ряду, а крайні ряди «ловлять слово», тобто намагаються його відгадати.
Доречними будуть і рухові вправи, наприклад «Руки-ноги», «Іван-покиван», «Дружна луна», «Луна по половинках»

«З гальоркою треба подружиться й стати своїм...»
«Хто мене чує...». У класі стоїть шум, у цьому випадку неважливо який це шум — робочий або неробочий, але вчителеві потрібна увага. Не намагаючись перекричати шум, а навпаки, дуже тихо, собі «під ніс» учитель говорить майже пошепки: «Хто мене чує... підніміть ліву руку». Деякі почнуть прислухатися.
Учитель продовжує: «Хто мене чує... погладьте себе по плечу». Кілька рук миготять у повітрі, з’являються посмішки. «Хто мене чує...— так само тихо, злегка розтягуючи ударні голосні, бубонить він,— постукайте по столу три рази».
Лунає рикошет легких постукувань, які насторожують навіть тих, кого й гучним голосом не докличешся.
«Хто мене чує... устаньте». Всі одностайно встають. У класі ідеальна тиша.
«Хто мене чує... сядьте. Увага на мене!»
Усі сідають, клас зібраний і готовий до роботи.
Цей прийом апробований у роботі з усіма віковими групами й постійно доводить свою ефективність. Але на уроках зі старшокласниками має особливу популярність, за умови несподіваних і різноманітних завдань-рухів (послати повітряний поцілунок, погладити себе по голові й т. ін.).
«Розвідники». У будь-якій груповій роботі важливо вміти уважно й спокійно спілкуватися один з одним. Важлива й власна увага до партнера, його увага до себе.
«Розвідників» зручно використати, коли потрібно з якоїсь причини поміняти «картинку» класу: розбити невгамовні парочки базік і пустунів, перемішати дівчинок і хлопчиків або для подальшої роботи поміняти склад малих груп. Після декількох пересаджувань усі учні ґрунтовно (хоча й непомітно для себе) перемішані один з одним.
Це допомагає створенню нової ділової атмосфери в класі або малій групі.
Учитель пропонує класу: «Зараз ми з вами попрацюємо розвідниками. Розвідники вміють усе робити точно й чітко, але потай. За сигналом «зв’язатися з агентом» без слів, підморгувань і розмахувань руками, тільки поглядом, з’ясуйте, хто буде вашим партнером-агентом, знайшовши його, тримайте один одного очами. Намагайтеся не видати себе! Якщо ви будете домовлятися
не тільки поглядом, але й, наприклад, кивками голови, то вас із боку помітять і виявлять, що ви розвідники».
Виникають пари партнерів-розвідників, яким потім можна дати будь-яке додаткове завдання — наприклад, помінятися місцями.

Варіанти ускладнень:

  •     змінюючись місцями, поставити запитання;
  •     помінятися місцями зі стільцями без гуркоту й стукоту.

«Гальорку опитую 5–10 хвилин на кожному уроці, ставлю перед усім класом і даю їм зрозуміти, що “крутість у них липова”, і вони поступово вщухають. Але це не за день і не за два...»
«Гальорку посадити ближче, тримати її в напрузі, ставити питання й оцінювати, кожну клітинку в журналі заповнити оцінкою, виставляти оцінки в щоденник, після такого натиску порушення дисципліни припиняються».

Гальорка існує хоча б тому, що є авансцена. Підіть із авансцени в кінець класу, і гальорка перетвориться на партер.
Але це не означає, що перші парти перетворяться на гальорку. (Перші парти — це особливі парти, хоча б тому, що там дошка й учительський стіл — так сказати, «постійні величини».) Більш того, їхня увага до вас збільшиться, ви побачите це через зворот дитячих голів на 180 градусів.

«Гальорку пересадити на перші парти...»

Коли я не можу управляти подіями, я даю їм самим управляти собою.
Генрі Форд, американський промисловець
Викорінити гальорку як явище. Найпростіший варіант — пересадити на перші парти, розсадити з іншими учнями. Опір у цьому випадку має бути марним, якщо ви ініціювали цей процес, доведіть його до логічного завершення.

«У восьмому класі весь клас стає гальоркою, слухають тільки класного керівника, через нього й діють, головне — не стати їхнім ворогом. На уроках просто зриваю голос...»

Гальорка буває особливо гучною тоді, коли сам учитель говорить голосно.
Перейдіть на шепіт або баси. Не бентежтеся, якщо кілька реплік потонуть у спільному гаморі, продовжуйте наче й не було нічого, і учні поступово, один за одним реагуючи на незвичне, почнуть до вас прислухатися. Можна також почати говорити з кожним словом усе повільніше й повільніше — збільшуючи паузи й розтягуючи голосні.
Або раптово на півслові замовкнути (у поєднанні з випробувальним поглядом, призначеним порушникам).
У будь-кому випадку зміна звукового ряду вашої промови загострить слух учнів і приверне їхню увагу до вас.

  • «Намагаюся зацікавити уроком лідера гальорки, призначаю його старшим у групі, іноді пересаджую за першу парту, заохочую в кожному зручному випадку».
  • «Гальорку завантажую роботою: картки, робота на контурній карті, складання конспекту та ін. Наприкінці уроку обов’язково оцінюю».

«Найчастіше намагаюся не звертати увагу на “мяу!” з гальорки — буває, спрацьовує...»
Якщо ситуація уроку вже вийшла з-під контролю й клас, як кажуть, «стоїть на вухах», зробіть щонебудь екстраординарне: наприклад, раптово сісти на стілець спиною до класу (або встати на стілець) і, наче й не було нічого, продовжувати урок відтіля. А бо увімкнути музику й замовчати.

«Щоб не відволікали розмовами сусідів, ставлю на “коронне місце” — наприкінці класу, щоб не підпирали кути, потім розмовляю з учнем з теми уроку й ставлю оцінку».
Від оптимістично-упевнених порад до повної безнадійності — усе як у житті. Давайте спробуємо проаналізувати й виділити найцікавіші варіанти розв’язання проблеми «Що робити з гальоркою?».

    Урок має бути добре підготовлений, тоді він буде цікавий усім.

  •     Роботу на уроці побудувати таким чином, щоб були задіяні всі учні (через систему індивідуальних завдань, карток, методичних прийомів).
  •     Робота в групах.
  •     Підіть із авансцени в кінець класу, і гальорка перетвориться на партер.
  •     Викорінити гальорку як явище.
  •     Маніпулювання голосом, перейдіть на шепіт або баси.
  •     Проведіть короткі естафети на швидкість або один з варіантів рухавки.

Зробіть що-небудь екстраординарне.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук