Психологія Досвід виховання Інклюзія

Конструктивний діалог у родині. Освітній тренінг для батьків

01.04.2021 99 0

Джерело: https://tarkvanem.ee/ru/tabak-stati/roditeli-chasto-ne-zamechajut-novomodnyje-tabachnyje-izdelija/

Мета тренінгу: сприяти становленню батьківської компетентності шляхом усвідомлення й осмислення механізмів діалогічного спілкування та формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї

Хід заходу

Вправа на знайомство «Інтерв’ю»

Мета: познайомити учасників; сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.

Учасники об’єднуються в пари й по черзі беруть одне в одного інтерв’ю за такими запитаннями:

  • ім’я;
  • відомості про сім’ю;
  • три речі, що ви найбільше любите в житті;
  • життєве кредо;
  • найцікавіший спогад із дитинства.

Мінілекція «Три шляхи у вихованні»

Мета: ознайомити учасників із різними підходами в сімейному вихованні.

 

Батьки в усьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним із трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Ось стисла характеристика цих шляхів.

Влада

Цей шлях спирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків спричиняє у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини можуть з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: «Ніхто не прислухається до моєї думки, а, отже, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, стежити за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене».

Можливі наслідки для дитини— відсутність бажання змінюватися, залежність від думки й оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно розв’язувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості.

Можливі наслідки для батьків — почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною й собою як батьками.

 

Наслідки для родини — холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

 

Поступливість

На цьому шляху батьки заради «святого спокою» поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо «самолюбивої, сповненої бажань і претензій» дитини.

Дитина почувається у виграші — «Я перемогла». Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, спричинені відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: «Усі мають мені підкорятися», «Найважливіше — мої почуття і потреби», «Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою». Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини— відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей — батьки виявляються «слабкими», а дитина «сильною». У дитини можуть розвинутись імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати у колективі (виникають проблеми в закладі, з однолітками).

Можливі наслідки для батьків — неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам і почуттям.

 

Наслідки для родини — відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

Діалог

На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, ураховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільного рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби й почуття, можуть твердо сказати «ні», коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (педагогів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Вона може думати: «Я можу самостійно ухвалювати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде — спробую ще раз».

Можливі наслідки для дитини— бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У неї розвиваються впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших.

Можливі наслідки для батьків — задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом із дитиною, приязні відносини з нею. Можливість висловити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину.

 

Наслідки для родини— менше конфліктів, бо вони розв’язуються вчасно й за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвиваються конструктивні діалогічні відносини між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

Натискайте на позначку, щод заванатажити завдання та вправи для батьків

  

Автор: О. М. Ковбаса, методист Ріпкинського районного Центру дитячої та юнацької творчості, Чернігівська обл.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук