Психологія Досвід виховання Інклюзія Self-менеджмент

Особистий простір: що це таке, що з ним робити?

22.10.2020 506 0

Джерело: https://fastivnews.city/read/lyudy/66802/yak-osoblivim-dityam-navchatisya-u-fastovi-istorii-dvoh-simej

Деяким дітям з особливостями розвитку, особливо з розладами аутистичного спектра, буває складно зрозуміти, що таке особистий простір та як із ним слід поводитися. А це насправді дуже важливо. Досягаючи підліткового віку, багато таких юнаків та дівчат стають особливо вразливими до нападів чи агресії, адже вони не розуміють соціальних та емоційних кордонів, очевидних для більшості людей.

Глибокий тиск

Діти з розладами аутистичного спектра подеколи мають прояви, що ми називаємо «глибоким тиском». Вони прагнуть отримувати якомога більше сенсорної взаємодії. Вони обіймаються не лише з важливими для них дорослими, але й із незнайомцями. П’ять років тому я був волонтером у таборі Ранчо Торіно Фонду Торіно (таборі для дітей з особливостями розвитку). Щойно вийшовши з автобуса, мій вихованець схопив мене в обійми (ми ніколи до того часу не зустрічалися), і я подумки поставив собі позначку: «дитина глибокого тиску». Це допомогло нам успішно взаємодіяти чотири дні. Я користувався тією сенсорною потребою, допомагаючи йому поводитися спокійно та доречно. Але хай там як, таким дітям необхідно навчатися звичайного спілкування з оточуючими.

Наука про особистий простір

Проксеміка, або наука про особистий простір, вивчає те, як ми — люди та соціальні чи етнічні групи — використовуємо свій навколишній простір. Під час досліджень було виявлено, що в типової людини мигдалина мозку негативно реагує на вторгнення в особистий простір. За дослідженнями антропологів остаточного висновку щодо впливу густоти населення на розмір особистого простору зроблено не було, але мені довелося його відчути на власному досвіді. 1985 року я відвідав концерт на Площі Згоди у Парижі, на якому зібралося десь тисяч п’ятдесят чи шістдесят людей. Почалася якась штурханина із зовні (хтось говорив, що то були «хулігани» чи «безхатьки»). Важко повірити, але після того, як вони кілька хвилин вигукували: «Assis! Assis!» («Сядьте!»), ми сіли. Либонь, тисячі зо дві людей. Я подивився на свого друга-американця і сказав: «В Америці почалася б бійка навкулачки».

Ось чому учням із особливими потребами так важливо мати уявлення про особистий простір. Трапляється, що діти з аутизмом опираються кожному, хто вторгається в їхній простір, але часто їхня мигдалина не функціонує належним чином, коли хтось з’являється дуже близько. Відомо також, що вони не можуть зрозуміти прагнення іншої людини захищати особистий простір.

Щоб допомогти дітям розібратися у всьому цьому, потрібні:

1. Метафора, яка допоможе їм зрозуміти, що таке особистий простір.

2. Моделювання, під час якого вони побачать, як ми використовуємо особистий простір.

3. Конкретні  чіткі інструкції з користування особистим простором.

Метафора: Чарівна бульбашка

Типові діти та типові люди здатні написати власну «історію життя». Коли жінка виходить заміж, у неї зазвичай голова сповнена грандіозних планів про ідеальне весілля (або про мрії її матері.) Діти з обмеженими можливостями, особливо з розладами аутистичного спектра, не здатні складати такі загальні лінії подій. Ось чому соціальні історії чи соціальні розповіді мають такий сильний вплив. У них використовують візуальні образи, власне розповідь, і часто вживається ім’я самої дитини. Я змінюю ім’я в оригінальній розповіді на імена дітей, з якими займаюся.

Я створив соціальну історію «Чарівна бульбашка Джеффі», щоб допомогти учням із розладами аутистичного спектра. У ній метафору «чарівна бульбашка» вжито для визначення невидимого «купола» навколо кожного з нас, який називають також «особистим простором». Усі діти полюбляють гратися з бульбашками, тому використання такої метафори дасть наочне розуміння того, що таке простір.

Моделювання

Прочитавши книгу і задавши таким чином модель поведінки, пограйтеся в чарівні бульбашки. Запропонуйте дітям покрутитися навколо себе, визначаючи кордони їхніх бульбашок. Довжина руки — чудовий показник, за яким можна знайти межу між особистим простором кожної окремої людини та вашим спільним особистим простором.

Потренуйтеся впускати інших у свої чарівні бульбашки, простягаючи руки та потискаючи їх. «Привіт, я Джеффі! Приємно познайомитись».

Пограйтеся в «Чарівні бульбашки». Роздайте учням якісь іграшки, якими можна клацати, або «чарівні пульти». Нехай інші діти намагаються підійти якомога ближче, але так, щоб не заходити всередину чужої чарівної бульбашки. А учневі, який зараз перебуває «в бульбашці», запропонуйте клацати «пультом», коли він відчуває, що інші діти зайшли у його бульбашку.

Чітка інструкція

Прочитайте вголос книгу «Чарівна бульбашка Джеффі». Якщо комусь із учнів знадобляться індивідуальні або більш конкретні вказівки (щоб вони краще усвідомили, як поводитися з особистим простором) — варто кілька разів перечитати їм окремі абзаци цієї історії.

Прочитавши кожен фрагмент, пропонуйте дітям «потренуватися»: коли дійдете до слів про те, як люди схрещують руки на грудях та впирають руки в боки, попрохайте дітей показати, як це. Коли прочитаєте, як Джеффі говорить: «Ні!» — разом повчіться відмовляти: «Ні!». Потренуйтеся просити друзів вас обійняти.

Неодмінно винагороджуйте учнів, які поважають особистий простір одне одного. Вручайте наліпки або зірочки щоразу, коли помічаєте, як вони запитують, чи можна їм увійти у простір іншої дитини, або ввічливо прохають товариша вийти з їхнього особистого простору.

  

Автор: Джеррі Вебстер*

Переклад та літературна обробка Н. В. Третякової

За матеріалами: https://www.thoughtco.com/teaching-personal-space-3110387

Поділитися в Viber Залишити свій відгук