Актуально

Досвід онлайн-навчання, якого ми не прагнули: рефлексія від вчителів

01.09.2020 253 0

Неочікувані труднощі цієї весни освітяни запам’ятають надовго. Поки ми звітували про новітні технології, писали методички, повільно впроваджували найцікавіше — життя підкинуло нам контрольну роботу у вигляді загальносвітового карантину. На жаль, не все можна передбачити й не до всього підготуватися, деякі навички і вміння доводиться набувати у режимі «потрібно просто зараз».

Ми провели невеличке анкетування, щодо онлайн-навчання і хочемо поділитися з вами відповідями вчителів.

Джерело: https://hromadske.ua/ru/posts/uchitelnica-onlajn-ili-obychnaya-shkola-kakim-budet-obrazovanie-posle-karantina 

Перші два питання: хто і як?

Більшість опитуваних — шкільні педагоги. Діапазон класів викладання — від 1-го до 11-го.

Поміж додатків та інтернет-платформ, якими користувалися вчителі, лідирує Viber, на другому місці — Zoom, на третьому — Google. Детальний розподіл бачимо на схемі.

  

 

Третє питання: труднощі та недоліки?

  

Джерело: https://upsh.com.ua/stress-management

З-поміж труднощів, з якими стикнулися майже всі, педагоги визначають поганий інтернет-зв’язок, або його відсутність. Говорять про те, що гаджети є не у всіх учнів. Під час онлайн-уроку діти відволікаються, завдання часто не виконують самі, а списують. Скаржаться вчителі й на відсутність єдиної державної навчальної платформи, на відсутність знань і правил щодо організації онлайн-навчання, поганий зворотній зв’язок із дітьми і батьками, на надмірне навантаження під час перевірки робіт і пошкодження зору.

Наведемо приклади відповідей.

— Важко було працювати, бо не у всіх дітей був доступ до інтернету, не всі батьки могли приділити час організаційним питанням щодо дистанційного навчання.

— Поганий інтернет у селах. Більшість наших студентів із сільської місцевості, тому не виходили на онлайн-зв’язок, а працювали лише через пошту.

— Під час уроку діти відволікалися. Не хотіли вмикати камери.

— Складно було поєднувати роботу й допомогу дитині 8 років, у якої також дистанційне навчання.

— Основні недоліки онлайн-навчання, як на мене: нестійкій інтернет, відсутність централізованої платформи державного рівня, платні інтернет-ресурси, не всі діти мають гаджети.

— Значно більше часу витрачала на підготовку до уроків (надрукувати розширені конспекти, підготувати матеріали до онлайн-уроку), на перевірку робіт учнів (фото у Viber або у пошті). Багато часу знадобилося на вибір нових платформ.

— Діти менше тривають увагу, швидко втомлюються, болять очі. Невідомо, чи всі розуміють пояснення. Засвоєння матеріалу було значно гіршим. Учитель багато проводить часу за комп’ютером, значно зіпсувався зір, порушився сон, підвищилась знервованість

— Небажання батьків контролювати процес навчання своїх дітей, а інколи взагалі цілковите ігнорування дистанційної освіти.

— Можливості моєї оргтехніки не відповідають сучасним вимогам, проводити онлайн-відеоурок нереально. Довелось власним коштом модернізувати домашній ПК і сплачувати більші, ніж зазвичай рахунки за електроенергію. У деяких моїх учнів узагалі зв’язок лише з батьками завдяки телефону з кнопками, а ПК відсутній. Тож спілкувалися під час карантину переважно в телефонному режимі. 

— Обурювала і дратувала відсутність відеообладнання та швидкісного інтернету, відсутність зворотного зв’язку, виконання завдань не учнями, як результат — емоційне вигоряння, проблеми із зором.

— Невчасно виконані роботи, виконання завдань батьками у початковій школі чи репетиторами.

— Не всі учні мали можливість долучатися до уроків. Дуже важко перевіряти роботи на моніторі, об’єктивно оцінити роботи, бо учні списують або батьки занадто ретельно «допомагають».

Четверте питання: чого навчилися?

  

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2913235-kiivstar-tb-vidkrivae-dostup-do-teletranslacij-urokiv.html

Це була справжня «битва за знання»! У будь-якій битві є поразки, але є й перемоги. Попри втому, роздратування і виснаженість учителі багато чого навчилися: дехто дізнався більше про можливості Zoom, дехто створив канал YouTube, хтось краще зрозумів психологію учнів свого класу.

Ось відповіді на питання: «Якого досвіду набули, що нового опанували?»

— Тепер я знаю, як тримати увагу усіх присутніх учнів!

— Опанувала навички роботи з новими програмами, навички організації та здійснення онлайн навчання

— Перевернутий клас працював досить удало. Готувала лекцію з додатковими завданнями, а під час відеозустрічі обговорювали помилки.

— Опанувала прямі ефіри в Instagram, ведення каналу YouTube.

— Більше можливостей, які можна використовувати під час навчального процесу. Більше дізналися про психологічні особливості учнів. Наприклад, зрозуміла, що діти (учні 5-го класу) здебільшого не читають повідомлень, крім особистих. Дистанційне навчання опанували ті учні, яким допомагали батьки.

— Вивчила самостійно десятки платформ, зламала власні гаджети, зіпсувала зір 

— Робота в Zoom.

— Зйомка, монтаж відео-, аудіо-, фотоматеріалів. Створення онлайн-тестів, завдань, вправ на різних платформах.

— Навчатися дистанційно — величезний прорив у освіті! Учителі, батьки та діти працювали як єдиний цілісний механізм. Різноманітні платформи розширили власний досвід і додали нових ІКТ компетентностей.

— Опанувала роботу в Google Classroom (завдання, уроки, посилання на відеоуроки, посилання на тести на Всеосвіті, формування тестів у гугл-формі), формування ігрових тестів на learningapps.org.

— Опанувала Google форми, Classroom (але його не захотіли встановлювати), дуже багато нових програм для створення відеофайлів, тестів. Зрозуміла, що краще просто і не об’ємно (хмари слів, діаграми Венна, питання до тексту, кольорові тести) — тоді завдання учень виконає самостійно.

— Дізналася для себе Zoom (до карантину не знала навіть про існування цієї платформи).

— Дистанційне оцінювання, варіанти адаптації та пошуки виходу з різних ситуацій, педагогічна імпровізація.

— Досвід, якого не бажала: спілкування з батьками цілодобово!

Питання п’яте: похваліться вашими учнями!

Ми попросили вчителів розповісти про найвдаліші творчі роботи їхніх учнів, виконані під час карантину. Дякуємо усім, хто відгукнулися. Поцікавтеся і ви. 

— Діти прекрасно працювали над проєктом «Рослини і тварини Червоної книги України» готували з батьками відео-проєкти, створювали проєктм «Lego» — теж знімали відео та робили світлини, з яких компонували відеоролик.

— Учням сподобався запуск челенджів (через відео на платформі).

— Використання навчальних ігор (розвивальні вікторини), які придбала через ФБ.

— Виконання вправ у Zoom.

— Групова робота «Біологія 9 клас. Лепбук “Генетика”». Виконали: Поліна Падалка, Софія Лесняк, Вельдиманова Анна.

https://youtu.be/OiNMgEdNKvU

Побажання щодо організації дистанційного навчання

  

Джерело: https://misto.vn.ua/osvita/chi-pidut-diti-do-shkoli-distancijne-navchannya-yak-norma/

Читаючи побажання педагогів, ми начебто чули стурбовані голоси, відчували біль і хвилювання. Нам дуже хотілося б, щоб освітян почули не лише у Видавничій групі «Основа».

— Мене в дистанційному навчанні влаштувало майже все, якщо за літо батьки розв’яжуть питання з доступом до інтернету для кожної дитини, то ми можемо продовжити. Ми навчалися повноцінно. Єдине чого бракувало, то це живого спілкування.

— Для розвитку дистанційного навчання усім закладам освіти необхідно надати роз’яснення, або краще оновлений закон. Адже використання різних платформ кожним викладачем — це погано. Необхідно створювати єдине інфорційно-освітнє середовище навчального закладу, яке дає можливість не лише на належному рівні проводити заняття, а й робити моніторинг якості освіти.

— Не маю бажання працювати дистанційно. Мені потрібен контакт із дітьми, а не екрани. — Краще щоб було навчання позмінно або частково дистанційно. Важлива проблема, яку потрібно розв’язати, — щоб усі вчителі та діти були забезпечені технікою.

— Створення державної платформи, безкоштовний доступ до ресурсів.

— Дистанційне навчання має бути альтернативою очного навчання, а не панацеєю. Сподіваюсь повернутися до живого спілкування, онлайн-навчання може доповнювати навчальний процес, але ніяк не замінити.

— Обдуманість, інформаційна підтримка, диференціація робіт та оплати.

— Єдині рекомендації та платформами.

— Хотілося б більше допомоги, єдиної платформи з розробленими матеріалами до уроків.

— Створити єдину платформу для роботи.

— Категорично проти дистанційного навчання як діти, так і я.

— Дистанційно добре проводити індивідуальні заняття. Якщо ж учнів у класі 30, то дистанційне навчання не дуже ефективне.

— Спочатку потрібно навчити учнів працювати із різними додатками.

— Діти не мають проводити пів дня в моніторах! Для них більша шкода від гаджетів, аніж користь навчання.

— Розробити рекомендації з проведення підсумкових контрольних робіт, що дасть можливість більш реально оцінювати знання учнів.

— Законодавчо узгодити процес навчання. Щоб кожен учасник знав, що від нього вимагають.

— Достатньої потужності від інтернет-провайдерів.

— Створення однієї навчальної платформи.

— Для якісного дистанційного навчання необхідно, щоб як у вчителя, так і в учнів була можливість працювати онлайн, а це, в першу чергу — техніка, яка відповідає сучасним вимогам, і якісний інтернет-зв’язок. На сьогодні це у фінансовому плані не для всіх можливо. Саме з цієї причини комп’ютерна грамотність вчителів-предметників, що мала б бути першочерговою, відходить на другий план. У школах наявні ПК не вище 5-го покоління, а то і нижче. Вони не відповідають сучасному програмному забезпеченню, а сама мережа не завжди «тягне» навіть демонстрацію онлайн. Вартість смарт-телефону рівноцінна вартості сучасного ПК, що в класах, де я працюю, не можуть собі дозволити понад 50 % учнів. До того ж, малий екран сприяє погіршенню зору. Роботу дистанційно, для більшої частини учнів, можна було порівняти з поїздкою возом трасою «Формула-1».

— Методична допомога вчителям зі сторони адміністрації школи. Чіткий алгоритм роботи для всієї школи.

— Можливість використання в роботі розробок колег.

— Нехай забезпечать спочатку вчителів технікою, а тоді вже можна говорити про дистанційне навчання.

— Дистанційне навчання — краще, ніж нічого, але це деградація наших дітей.

— Обрати уніфіковану платформу для всіх шкіл, створити єдину систему для дистанційного навчання і курси для вчителів.

— Онлайн-забезпечення саме для тих підручників, якими користуємося на уроках.

Забезпечення попереднього навчання вчителів з організації та проведення уроків на зручних платформах, трансляція телеуроків, відповідний рівень технічного забезпечення.

— Створення адаптованого до онлайн-спілкування розкладу, відмінного від звичайного шкільного.

Отже, підсумуємо. 

Карантин — це форс-мажор, і як будь-які події, що зненацька сталися, він висвітлив усі слабкі місця системи освіти. Хороший інтернет — перевага великих міст, наявність гаджетів — проблема, яку силами освітян не розв’язати. Нема чіткого плану і методики онлайн-навчання — кожен пливе до свого берегу як може. Немає гнучкості та скоординованості — онлайн-уроки проходять за незручним розкладом. Батьки також розгублені. Вони або виконують завдання замість учнів, прагнучи хороших оцінок, або кажуть: «Не переймайтеся» і взагалі не контролюють навчання дітей. 

Є особисті досягнення, що потребували надзусиль, але немає відповідної тарифікації за переробіток. Є бажання опановувати нові технології, але не всі мають на це час і відповідне обладнання.

Але врешті-решт, наші педагоги програму виконали. Досвід онлайн-навчання був не марним. Звісно, ми бажаємо, щоб він знадобився лише для педагогічної творчості та цікавого доповнення до основної роботи у класі.

Будьте здоровими і щасливими, колеги! Бажаємо 1-го вересня побачити своїх учнів за класними партами і біля справжніх шкільних дошок!

Автор: М. В. Юдіна

Поділитися в Viber Залишити свій відгук