Актуально

Битва за знання. «Яжематері» проти «народних вчительок». У заручниках — учні

27.05.2020 22629 0

Цей несподіваний карантин зненацька оголив проблему, про яку мало хто замислювався: як насправді важко вчитися нашим дітям. Тому у сьогоднішній загальнодержавній дистанційній «битві за знання» я, несподівано навіть для себе, стану на бік учнів. Чому ж вони опинилися у ролі заручників?

Та тому, що зараз думкою і почуттями дітей мало хто цікавиться.

Джерело: https://glavred.info/ua/ukraine/10162436-uroki-po-televizoru-dlya-9-klassa-onlayn-translyaciya-i-raspisanie-na-nedelyu-6-10-aprelya.html

Спочатку батьки гонорово віщали з усіх прасок, як вони вміють пояснити навіть краще, ніж учителька. Учителі так само гонорово перепощували списки освітніх платформ, на яких вони планують навчати дітей. Згодом промайнуло зловтішненьке вчительське до батьків «ну що, спробуйте зацікавити і навчити». А тепер уселенський плач. Учителі бідкаються, як їм важко працювати дистанційно: придумати, записати, а потім перевірити надіслані відповіді. Батьки звинувачують педагогів у великій кількості завдань і неможливості контролювати процес. Діти зачаїлися. Їм важко. Вони — заручники.

Насправді, нашим школярам сьогодні було б не так складно навчатися самостійно, якби обидві категорії людей, які відповідають за їхнє навчання, повністю не «завалили службу», ще ген-ген задовго до карантину.

Перше питання — до батьків

Середньостатистична «яжемати» бачить свою місію у двох важливих речах: «розвивати дитину» і «вчити з дитиною уроки». Розвивати — це записати на гурток. Змалечку. І це, на мою думку, здебільшого погано. У нас як? Узяв син до рук молоток — записали на гурток стукання молотком. А якщо взяв ножиці — бігом на гурток вирізання ножицями. Все. На занятті спеціально навчена тітонька покаже, як правильно тримати ножиці, правильно вирізати, правильно склеювати. Доброзичливо дасть шаблончик, щоб дитина обвела. А якщо хтось не встигатиме — швиденько доробить сама, аби горде чадо продемонструвало мамі «результат». Уявляєте, з наймолодшого віку дитині показують: візьми — обведи — виріж — зігни отут — наклей отут — розмалюй — покажи мамі.

  

Джерело: https://rivne.media/news/yak-rivnenskim-batkam-dopomohti-dityam-vchiti-domashne-zavdannya-poradi-vid-psikholoha

Гей, любі мами, це не розвиток! Це — якраз навпаки. Напевно такі заняття розвивають дрібну моторику. Але аж ніяк не сприяють вмінню вчитися самостійно. Найперший спосіб навчитися — це зрозуміти, чому саме так це потрібно робити. А це розуміння настає шляхом самостійних роздумів, багатьох спроб і не меншої кількості помилок. Коли дитиною управляють навіть у дрібницях — потім їй буде дуже важко робити щось самостійно.

А потім діти йдуть до школи. Що насправді передбачає навчальний процес? Учень у школі слухає пояснення вчителя, виконує тренувальні вправи, а вдома закріплює ще раз вивчене у школі.

Це в ідеалі.

Насправді в багатьох сім’ях відбувається ціле дійство під назвою «повчи з дитиною уроки». Маленький школярик чекає, поки звільниться (повернеться з роботи) мама, і під її чуйним керівництвом виконує завдання. Кілька разів мені доводилось спостерігати за таким процесом. Приблизно так:

  • Читай, що потрібно зробити.
  • Тут пиши.
  • Тут обчислюй.
  • Тепер пиши пояснення.
  • Тепер пиши відповідь.
  • Усе, математику повчили. Що там далі?

Багато батьків дуже агресивно ставляться до домашнього завдання. Можливо тому, що вони його сприймають як особисте, а не дитяче завдання. Бо їм зараз доведеться самим вивчити щось, щоб пояснити дитині. І мало хто замислюється, що якби не існувало цієї проблеми з повторним поясненням удома, то і діти навчилися краще слухати вчителів на уроках. І зменшилась би кількість проблем із поведінкою в школі... З якнайкращими намірами, батьки самі виховують у своїх дітей так звану «навчену безпорадність». Діти стають заручниками батьківських амбіцій. У своєму прагненні якнайкраще виконати батьківські обов’язки, дорослі починають убачати свою місію в тому, що слід «виконувати з дитиною домашнє завдання», хоча насправді їхня роль — контролювати, щоб ця домашка була виконана. Звісно, самостійно виконана робота міститиме більше помилок і, мабуть, не такі красиві бали отримає дитина за роботу. Але це буде робота, а не писання під диктовку.

І тому, любі батьки, якщо ви зараз бідкаєтесь, що не встигаєте все проконтролювати і пояснити, просто заспокойтесь і починайте налаштовувати дітей на самостійність. Повірте, шкільна програма розрахована на те, що діти в змозі її самостійно зрозуміти. І підручники теж на таке орієнтовані. А ще вчителі дають пояснення (хто пише, хто знімає відео, хто робить презентації). Тому відпустіть своїх дітей. Зараз усі в школі налаштовані позитивно. Навіть якщо дитина десь схибить — потім усе надолужиться. Дозвольте своїм дітям подорослішати.

Любі мої колеги-вчителі, питання до вас!

У тому, що так важко дається навчання під час карантину — значна частка нашої вини.

2018 року тодішня міністерка освіти Лілія Гриневич урочисто оголосила старт освітньої реформи. Зокрема, було зазначено, що відтепер освіта орієнтована не на зазубрювання й надання інформації, а на розвиток компетентностей.

Пам’ятаєте, шановні колеги, хвилю педрад, семінарів, вебінарів і конференцій? Усі розказували одне одному про компетентності та написали безліч методичних статей і звітів. І що? Як ми їх впроваджуємо у навчальний процес?

А там одна з найперших наскрізних ліній — уміння вчитися упродовж життя. Себто уміння здобувати знання самостійно.

І те, чим ми зараз так вихваляємося — як ми класно пояснюємо в різних відео на YouTube або проводимо уроки онлайн, щоб діти все зрозуміли — насправді ваше недопрацювання.

Під час карантину, в ідеалі, учитель має дати тему і посилання на ресурс. Далі — відповіді на певні важкі запитання у чаті. Все. Діти здобувають знання самостійно.

На жаль, сьогодні багато «народних учительок» просто перевантажують дітей інформацією і різними формами роботи. Діти дійсно не встигають у всьому розібратися і все виконати. Колеги, зрозумійте, що у часи, коли все навколо шкереберть, вищий пілотаж не у тому, щоб додати хаосу, а, навпаки, у тому, щоб продовжувати працювати системно, просто в інших умовах. Тому я прошу отих «народних» — відпустіть дітей. Не варто брати їх у заручники своїх професійних амбіцій. Повернемося до класів — усе відкоригуємо.

  

Джерело: https://zik.ua/ru/article/novoe_slovo_v_obrazovanii_kak_vseukrainskaya_shkola_onlayn_pomozhet_dognat_na_karantine_shkolnuyu_programmu_964500

І нарешті — відповідь

Щоб мене зараз не накрила лавина звинувачень типу «сама така», просто кілька слів про те, як навчити дітей працювати самостійно.

1. Найперше відучіть дітей від абстрактного «я нічого не зрозумів». Чекайте конкретних питань, а не пояснюйте все спочатку.

2. Далі відучіть дітей від питань типу «а що тут робити?» або «скільки клітинок відступати?».

3. Крута методика «Перевернутий клас» в умовах загальноосвітнього навчального закладу майже неможлива. Тому намагайтесь використати хоча б якісь її елементи на своїх уроках. Діти самостійно опрацьовують матеріал, а потім «проводять» частину уроку, пояснюючи цей матеріал однокласникам. Або заздалегідь задайте якусь вправу учневі, щоб він удома зрозумів і на наступний урок розказав біля дошки.

4. А ще пропонуйте дітям самостійно опрацювати навчальний матеріал і скласти кілька тестових завдань за темою.

5. Можна провести конкурс на краще запитання з теми.

6.  Запропонувати школярам переглянути відео на YouTube та влаштувати обговорення на кшталт «А я б про цю тему розказав так…», визначити найкращу пропозицію. Зазвичай, коли ми пояснюємо новий матеріал на уроці, така форма роботи недоцільна, адже вчительку трішечки лячно критикувати. А якщо школярі знають, що це відео з Інтернету, тобто зроблене не їхнім учителем, а кимось невідомим, то чому б не поміркувати над пропозиціями?

7. Не забуваймо про проєкти.

8. І практичні задачі за межами класної кімнати.

9. І самостійне вивчення у групах.

10. Я вірю, що до цього списку можна додати багато чого. Головне — досягти спільної мети — навчити вчитися.

Я сподіваюся, що коли закінчиться цей карантин, ми всі будемо іншими. Що у багаторічному протистоянні «яжемам» проти «народних учительок» переможе здоровий глузд. Що ми відпустимо наших дітей і навчимо їх самостійно здобувати знання, а головне — самостійно мислити та ухвалювати рішення.

Автор Т. В. Палій

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 

 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук