Актуально

Освітні реформи, які ми проґавили, або «Коли система дала збій?»

19.05.2020 14573 0

За останні десятиліття в Україні відбулося кілька освітніх реформ, які на той момент видавались позитивними і необхідними, але насправді дуже розхитали нашу систему освіти.

Я усвідомлюю, що висловлені нижче думки викличуть чимало заперечень. У кожного читача знайдуться свої аргументи проти. Але… Система працює погано. Її реформують, і все одно однаково погано. Я спробувала проаналізувати, чому так.

Джерело: https://drogmedia.net.ua/2019/02/08/shhe-ty-zhden-kanikul-karanty-n-u-shkolah-drogoby-cha-stebny-ka-prodovzheno/

Сучасний стан української освіти не обговорює лише лінивий. Батьки звинувачують в усьому вчителів, які, буцімто, докладають мало зусиль і не хочуть розуміти дітей. Учителі скаржаться на небажання вчитись і погану поведінку учнів, на неврівноважених батьків, неповагу суспільства до вчительської праці та чималу кількість паперової роботи. Шкільні очільники і чиновники найчастіше сварять попередників.

Знаєте, я вірю, що насправді всі учасники освітнього процесу щиро хочуть змінити ситуацію. Міністерство освіти із завзяттям реформує. Учителі не менш завзято ці реформи обговорюють у школах, вивчають на семінарах, активно переглядають вебінари і купують сертифікати.

Я також вірю, що батьки щиро бажають щастя своїм дітям. Намагаються в міру своїх можливостей учити з ними уроки, оплачувати додаткові освітні послуги та репетиторів і висувати колективні претензії до школи.

Але чомусь ця навколореформна метушня не досягає тієї єдиної мети, задля якої все й робиться: високоосвіченого випускника школи.

Напевно щось пішло не так…

Реформа № 1. Навчальні заклади нового типу.

Здавалося б, гарна ідея. Створити можливість диференційованого навчання. Якщо в класі всі учні з однаковим рівнем знань, вони ефективніше вчаться, адже всі встигають засвоїти навчальний матеріал, ніхто не відстає і ніхто не чекає невстигаючих.

Більшість умотивованих дітей навчаються сьогодні у закладах нового типу. Але...

Згадайте навчання до 2000 року у звичайному класі: 4–5 відмінників, ще стільки ж «потенційних» відмінників (у яких 1–2 оцінки «4» за 5-бальною системою). Ще з десяток «хорошистів». Тобто, більшість учнів класу становили відповідальні та вмотивовані діти, які вчились і робили «погоду» в класі. На сьогодні, в результаті реформи, навчальні заклади нового типу просто «вимивають» з класів таких дітей. Залишається небагато. Потужні відбори відбуваються в 1-й, 5-й і 8-й класи. Якщо в 1-й клас звичайної школи деякі діти просто «не доходять», то у 5-й і 8-й класах «зрізується верхівка». Працюючи в загальноосвітній школі, я спостерігаю, як щороку по 4–5 учнів з кожного 4-го і 7-го класів переходять у заклади нового типу. Говорячи мовою футболу, залишається клас, у якому «слабкий внутрішній чемпіонат». Ви кажете, що вчитися не модно? У такому класі вчитися дійсно не модно.

На скарги вчителів про переповнені класи, багато хто апелює «А колись же вчили…». Так. Але колись були класи, в яких 80 % учнів просто потрібно було навчати, інших 20 % — намагатися зацікавити і стимулювати. А зараз — навпаки. Різницю відчуваєте? Я в жодному разі не стверджую, що у звичайних класах залишаються одні неуки. Ні. У більшості класів є по кілька учнів, які дійсно молодці. Але ж як їм важко!

Можна зрозуміти тих учнів і батьків, які сьогодні надають перевагу ліцеям і гімназіям. Там дійсно дають кращу освіту. Діти навчені працювати, самостійно здобувати знання. Майже всі учні беруть участь в олімпіадах і конкурсах. Зрештою, у таких дітей значно більше шансів вступити до престижного вишу. Але якщо абстрагуватися від окремої дитини і подивитися з точки зору держави і суспільства. Що для нас краще? 20 % інтелектуалів на фоні 80 % неуків, чи 70–80 % «хорошистів» і 20–30 % тих, кому нічого не цікаво? Я обираю другий варіант. А такий розклад у суспільстві буде лише тоді, коли усі школи стануть однакового типу, припиняться відбори і переманювання кращих дітей.

І ще одне питання. Реформі уже двадцять років. За ці роки ми відчули значний економічний прорив? У нас з’явилась своя Силіконова долина? Ми маємо значні наукові відкриття чи потужно зростаючу економіку? Роззирніться навкруги. Ми маємо суспільство, яке не вміє критично мислити, фільтрувати інформацію і передвиборчі обіцянки. Ми маємо суспільство, у якому на першому місці не підприємливість, а прагнення «халяви». І головна причина такого стану — 75 % людей, які в школі вчились абияк.

Реформа № 2 Оцінювання результатів навчання.

Джерело: http://www.fayno.net.ua/v-ukrayini-mozhe-znyknuty-shkilna-12-balna-systema-oczinyuvannya/

Теж, на перший погляд, правильна реформа. Згадаймо основні тези:

  • усі оцінки позитивні;
  • «Молодець, ти сьогодні постарався і отримав аж 2 бали, наступного разу старайся більше»;
  • дитина має право щось не знати;
  • оцінка не покарання, а заохочення;
  • навіть один бал — це вже досягнення і з ним учень може бути переведений до наступного класу.

Що ж відбулося насправді?

Насправді дітям дозволили не вчитися.

Будь який соціум завжди існує на системі заохочень і покарань. Усе просто: за сумлінну працю людина отримує зарплату, за особливу старанність та ініціативність — премію, за позитивні вчинки — повагу і подяку від суспільства. Але якщо людина погано працює — її звільняють із роботи, за «халтуру» на неї накладають штраф. За негативні вчинки і порушення вона несе адміністративну або кримінальну відповідальність.

А школа чомусь живе за окремими правилами: учишся — молодець, не вчишся — також молодець. Гарна поведінка — молодець. Поведінка на межі хамства і хуліганства — ніби і не молодець, але мислимо позитивно, дитина має право, її слід зрозуміти і т. ін.

Безкарність породжує хаос. Проведіть у класі експеримент: залиште на підлозі та на партах кілька папірців і фантиків від цукерок. Побачите, що до закінчення уроку їх кількість подвоїться, а наприкінці дня весь клас нагадуватиме смітник. І не тому, що учні погано виховані, просто це так працює. Називається — «Теорія розбитих вікон», з цього приводу проводилися серйозні наукові дослідження. Людина усвідомлює, що смітити негарно, але якщо так робить більшість — внутрішній бар’єр не спрацьовує.

Мій досвід говорить, що ця теорія стосується не лише з фантиків і сміття. Якщо вчитель припиняє контролювати виконання домашнього завдання, певна частина учнів його не виконуватиє. Якщо вчитель не запише в щоденник зауваження про відсутність циркуля або лінійки на уроці, а дозволить малювати «від руки» (а це ніби в тренді, адже на ЗНО так малюють), можете забути взагалі про наявність в учня такого інструменту, заодно і олівця. Зошит перетворюється на чернетку.

Передбачаю, що певна частина читачів розкаже мені, що можна закупити олівці та циркулі на весь клас і роздавати на урок. Нагадую, що в мене великий досвід. Я в молодості таке проходила. Результат: через кілька уроків циркулі починають ламатися і пропадати, потім починаються сварки, бо комусь бракувало. А потім у ситуацію втручаються батьки з питанням «Чому вчителька не забезпечила?»

Але повернімося до оцінок. Дозвольте людині (будь-якого віку) не вчитися, тод 75 % дійсно вчитися не будуть. Це не лінощі — це колективна свідомість.

Які важелі впливу має вчитель? Насварити? Заборонено, адже це принижує дитину.

Зробити запис у щоденнику? Спрацьовує лише в поодиноких випадках.

Поставити негативну оцінку? Звинуватять учителя, що погано зацікавив.

Насправді я знаю один впливовий важіль. Хоча вже давно усіх дітей, незалежно від рівня знань, переводять до наступного класу, однаково деякі стурбовані, чи їх не залишать на повторний курс. Я переконана, якщо ввести норму про непереведення до наступного класу учнів із низьким рівнем знань, одразу значна частина проблем щезне. Переводьмо їх умовно, пропонуймо домашнє навчання, улаштовуймо перездачі. Але умова має бути одна: учні з низьким рівнем знань учаться в наступному класі лише умовно і до ЗНО не допускаються.

Реформа № 3 Технарі чи гуманітарії?

Джерело: https://uainfo.org/blognews/1534940880-osvitnya-reforma-yak-zminitsya-navchannya.html

Я пам’ятаю, як на початку нульових корабель під назвою «Українська освіта» гордо розвернувся майже на 180градусів. У спадок із радянських часів нам дісталися навчальні програми, з перевагою предметів природничо-математичного напряму: математики, фізики, хімії. А потім переміг гуманітарний блок. У школах раптом стало математики не шість годин на тиждень, а лише чотири (зменшилась у півтора рази). Значно скоротили і години фізики. Екзамен із математики став необов’язковим.

Що ж додалося? Правильно: години історії, громадянська освіта, етика. Факультативи «Християнська етика» і «Українознавство». Новий курс освіти трактувався однозначно: ми відмовляємось від науково-технічного прогресу і економічних проривів, а будуємо гуманістичне суспільство. У нашій державі буде передусім верховенство права. Наші громадяни глибоко розумітимуть історичні процеси, будуть національно свідомі. І, головне, — це буде суспільство надзвичайно гуманних, духовних і толерантних громадян.

Минуло 20 років. Ті, з кого починалась ця реформа, зараз становлять основу суспільства: 30–40 річні люди.

А що ж у державі?

Верховенство права? Просто промовчу.

Про національну свідомість говорять результати виборів і фраза «Какая разніца?».

Про духовність і культуру — розважальні шоу, які мають найбільші рейтинги, і шансон у наших маршрутках.

А особлива гуманність була нещодавно продемонстрована у Нових Санжарах.

До чого ще призвело легковажне ставлення до точних наук? До абсолютного нерозуміння більшістю населення елементарних економічних процесів, а в результаті — процвітання популізму. Коли у наших громадян уявлення про бізнес — «це купи дешевше, а продай дорожче, і спробуй уникнути податків». Коли рейтинг спеціальностей за кількістю поданих заяв на вступ очолюють управління, адміністрування та гуманітарні науки. А виробництво та технології — на 17-му місці. Чи реально в такій ситуації очікувати економічного зростання країни?

Потрібно визнати, що в останні кілька років шкільні очільники робили певні несміливі кроки для подолання вище згаданих проблем. Насправді реформували і зробили набір у перший клас за територією обслуговування. У новому (червневому 2019 р.) порядку переведення учнів є можливість (з дозволу батьків) залишати дітей на повторний курс. Цьогоріч, після оприлюднення результатів PISA, пообіцяли взятися за математику. Але, на жаль, це не система, а якісь несміливі кроки, які всі намагаються обминути. Тому ці кроки навряд чи щось зрушать у нашій освіті.

Автор Марʼяна Косинець

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Також завантажуйте електронні посібники:

Поділитися в Viber Залишити свій відгук