Досвід виховання Інклюзія ЗДО

Ми просто інші. Виховне заняття з дітьми старшого дошкільного віку

07.05.2020 273 0

Джерело: https://comments.ua/news/money/economy/637918-nardepy-uvelichili-razmer-vyplat-po-uhodu-za-det-mi-invalidami.html

Мета: учити поводитися відповідно до норм моралі, оцінювати негативні вчинки; формувати негативне ставлення до них; спонукати дітей співпереживати; навчити думати про наслідки знущання, нехтування та інші види неприхильного ставлення до людей з вадами розвитку; закріпити вияви небайдужого ставлення до них; продовжувати вчити розпізнавати свої та інші почуття і налагодити зв’язок між ними; виховувати людяність, доброзичливе ставлення одне до одного, милосердя, повагу, співчуття, доброту; сприяти засвоєнню споконвічних правил (не можна глузувати з людей з особливими потребами, бути байдужим до чужого горя).

Матеріали та обладнання: м’яч; ілюстрації до казки Олега Романчука «Соловейко з одним крилом»; лялька; дитячий візок; чисті аркуші паперу; фломастери; сигнальні картки; відеофільми «Не смійся з мене», «Любов і доброта».

Вік: діти шостого року життя.

 Хід заняття

І. Організаційна частина

Учитель-логопед. Діти, разом утворімо коло! Потрібно по черзі продовжити фразу «Мені сумно, коли...» (Мені весело, коли...», «Я відчуваю, що про мене дбають, коли...) і кинути м’ячик (іграшку) наступному учасникові. Дитина, яка ловить м’ячик, повторює те, що сказано до неї, і так само продовжує речення: «Мені сумно, коли бачу на вулиці тваринку-безхатька. Мені сумно, коли...» — і кидає м’ячик іншій дитині в колі.

 Криниця без джерела — це не криниця.
І колос — це не колос без зерна.
Без доброти душа — то є безкрила птиця,
Не заспіває жайвором вона.

— На нашому занятті ми будемо вчитися співчувати чужій біді, не бути байдужими до тих, хто потребує допомоги.

ІІ. Основна частина

Слухання казки Олега Романчука «Соловейко з одним крилом»

 Бесіда за прослуханим

— Які моменти з казки вас засмутили?

— Які — потішили?

— Коли ви відчували водночас і радість, і сум? Чому?

— Яке добре діло зробили птахи для соловейка? Як це йому допомогло?

— Що відчували батьки соловейка на початку, що — в кінці?

— Чому соловейка з одним крилом спочатку не прийняли до зграї пташок? Чому потім прийняли?

— Як би ви вчинили на місці цих птахів?

— Як би ви змогли допомогти комусь почуватися краще, якщо б його дражнили, не приймали до гри?

— Чи заступилися б ви за нього зараз, якщо не зробили цього в минулому? Чому?

Бесіда «Ближче одне до одного»

— Хтось народжується здоровим, а у когось щось болить. В одних діток ніжки та ручки здорові,  а в інших — хворі. Одні діти ходять самі, коли їм виповнюється один рік, а інші не можуть цього робити навіть у п’ять чи десять. Як можна допомогти таким дітям?

— Ось так, бажаючи допомогти діткам, у яких не зцілилися ніжки, люди вигадали ходунки як на малюнку, або ж вони можуть бути ще на коліщатках. Діти повинні мати силу в руках, щоб ними користуватися. Аналогічно і дітям стають у пригоді милиці. Вони допомагають тримати рівновагу або дають змогу не наступати на ніжку, що болить.

— Ось такий візок для дитини — ніби той плетений кошичок з лози для солов’ятка з нашої казки. У візок поміщають дитину, допоки вона лікується, набирається сил. Іноді сили дитині додаються поступово, повільно. Тому у візку вона може перебувати довго. (Лялька у візочку.)

— Іноді дитячі рученята не можуть самі без допомоги тримати ложку чи олівець. Вони — ніби надламані тоненькі гілочки з деревця, що потрібно лікувати, масажувати, аби вони оживлялися та зцілювалися.

— Спробуймо щось намалювати без допомоги рук: зубами тримаючи олівець, фломастер. (Діти виконують запропоноване.)

— Чи важко вам було малювати? Чому?

— Тепер ви розумієте, як важко жити, коли рученята не можуть самі нічого робити.

— Боліти може не лише тіло, але й душа. Це тоді, коли болить сердечко, що тебе не чують чи не зважають на тебе. Тому всі ті, хто є навколо, повинні допомагати одне одному, співчувати хворій дитинці, просити у Бога здоров’ячка найперше для неї, а вже потім — для себе.

Психогімнастика  «Посмішка»

Я всміхнуся сонечку: 
«Здрастуй, золоте!»
Я всміхнуся квіточці,
Хай вона росте.
Я всміхнуся дощику:
«Лийся, мов з відра!»
Я всміхнуся друзям,
Зичу їм добра.

Перегляд відеофільму  «Не смійся з мене!»

 — Перегляньте відеофільм «Не смійся з мене!». (Протягом перегляду діти повинні піднести праву руку, якщо показане їх тішить, або ліву руку, якщо пригнічує, чи обидві руки, коли вони відчувають водночас і радість, і сум. Потрібно зосередитися на власних переживаннях і не зважати на те, як реагують інші діти.)

— Які моменти відео вас засмутили? Які — потішили?

— Коли ви відчували водночас і радість, і сум? Чому?

— Добра має бути багато. Додай свою краплинку і ти!

Гра «Як би ви почувалися, коли...»

— Діти, у вас на столах лежать дві сигнальні картки. Якого вони кольору? (Червона і зелена.)

— Відповідно до різних ситуацій потрібно підняти власну картку почуттів: зелена — почуття радості, а червона — засмучення. Зверніть увагу, що одна й та сама подія може cпонукати відчувати різні емоції, тому кожен з дітей сприймає ситуацію по-своєму.

 Як би ти почувався, якби...

  • хтось кепкував із твоєї зовнішності?
  • тебе похвалили за успіхи?
  • ти образив когось?
  • діти не звертають на тебе уваги?
  • з тебе посміявся твій друг?
  • хтось образливо назвав тебе?
  •  хтось допоміг тобі розв’язати проблему?
  •  друзі не захотіли із тобою гратися?
  • хтось запросив тебе до гри?
  •  тебе хтось штовхнув?

ІІІ. Підсумок заняття

 «Веселка почуттів»

 — Що ви відчули на нашому занятті? Оберіть колір відповідно до ваших відчуттів. Утворіть веселку почуттів нашої групи. (Діти виконують запропоноване.) Ця яскрава палітра почуттів прикрашає кожен день нашого життя. Вона така велика, бо кожен переживає почуття по-своєму.

— Про яких особливих дітей ми сьогодні розмовляли?

— Чим вони відрізняються від нас?

 — Як можемо ми їм допомогти, підтримати?

 — Як ви вчините, якщо побачите, коли хтось глузує з них?

Перегляд відеофільму «Любов і доброта»

Обговорення переглянутого

— Про що йдеться у пісні?

— Що ви відчули, переглядаючи відео?

— Ви помітили, що протягом усього часу, зафіксованого на відео, діти намагалися допомагати особливим дітям, а зрештою діти потоваришували і подарували одне одному серце — свою любов.

— У вас в усіх є сердечка — подаруйте їх своїм друзям. А це велике серце, нашу любов, ми подаруємо дітям з інших груп.

Автор: Д. Б. Багач, учитель-логопед, спеціаліст ІІ категорії, ДНЗ (ясла-садок) № 19 «Світлячок», м. Сміла, Черкаська обл.

Сподобалась тема?

Тоді замовляйте:

   
   


Також завантажуйте електронні посібники:


 

Поділитися в Viber Залишити свій відгук