Творчість, ідеї Self-менеджмент

Про відносність(,) кола і математику

12.03.2020 598 0

Джерело: https://jyvopys.com/stalist-pam-yati-salvador-dali/

Хай що б казали, ми від самого народження перебуваємо під впливом математичних законів, хоч і заломлених крізь призму особистісного світосприйняття. Любовні трикутники (і навіть чотирикутники), фінансові піраміди, вміння обрати правильний фокус (пригадую, як у школі малювала конуси, коли вивчала оптику) і навіть коло друзів… Якщо ж пригадати, що й планета наша кулястої форми, а історія розвивається по спіралі, яка у проєкції, до речі, дає коло, категорія відносності стає до математики не менш ближчою, ніж до Ейнштейна. А ще до мовознавства, адже скальковане з російської слово «відносно», яке в загальному вжитку варто замінювати на «стосовно» або «щодо», цілком нормативне в роботах із математики, коли йдеться про систему відліку, наприклад, руху (будинок у спокої відносно землі, але Земля рухається відносно Сонця).

Щось подібне відбувається і з кожним із нас, адже від самого народження ми одразу потрапляємо у свою систему відліку — коло рідних, друзів, учителів… Згодом чимало кіл — стереотипів, моди, викликів, вимог — створюємо самі. Ми намагаємося за купюри придбати красу, відносність якої вже стала аксіомою. (Якщо раніше в моді були пласкі груди, блідий колір обличчя й S-подібний силует, то тепер — «попа, як у Кім» і «губи, як у Джолі».) Або талант. Або сенс життя. Переймаємося тим, що не народились Цукербергом, або Девідом Бекхемом, або Кайлі Дженнер. Хоча важливими цінностями досі так і залишаються ті, що за гроші не купити, — здоров’я й особистісна унікальність.

Адже в кожного з нас — свій час (і календарний, і біологічний) та своя історія. Як у знаного в дитячій літературі Кристіана Андерсена, що насправді писав казки для дорослих. (Можливо, не кожний знає, але у «Бридкому каченяті» йшлося зовсім не про внутрішню красу, що цінніша за зовнішню, а про лебедя-аристократа, прообразом якого став сам казкар, бо вважав себе позашлюбним сином Кристіана VIII). Або у 98-річної моделі Айріс Апфель, яка себе називає «найстарішим у світі підлітком».

Гадаю, невипадково ще у фольклорі з’явилося зачароване коло, з якого так боїться вийти гоголівський Хома Брут. Бо він не вмів сприймати життя під різними кутами зору. На відміну від Чеширського Кота, на думку якого «дехто не бачить виходу, навіть якщо знайде. Інші ж просто не шукають».
Іноді мені здається, що саме цей витвір Люїса Керролла став праобразом славнозвісного кота Шрьодінгера, який, за теорією ймовірності, міг одночасно бути і живим, і мертвим. Пересічній людині, звісно, складно таке уявити. Проте кіт із Дивокраю, голова якого, подейкують, схожа на сирні головки із графства Чешир, легко дає і цьому раду. Пригадуєте? «Я не божевільний, просто моя реальність відрізняється від твоєї».

І не забуваймо: Люїс Керролл, автор цього чарівного муркотливого філософа, був математиком.

А для ілюстрування — репродукція найвідомішої картини С. Далі «Сталість пам’яті» (або «М’які годинники»). Митець сам зізнався, що на її написання його надихнула не теорія відносності, а «сюрреалістичне відчуття сиру камамбер, що тане на сонці», яке поєдналося з ученням Геракліта про час, який можна виміряти перебігом думки.

Автор: О. М. Журенко, літературний редактор ВГ «Основа», кандидат філологічних наук

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 

 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук