Психологія Досвід виховання Self-менеджмент

Лідер і лідерство. Яким має бути лідер?

04.03.2020 1330 0

Нещодавно ухвалений Закон України «Про повну загальну середню освіту» акцентує увагу на можливостях та значенні громадського самоврядування в закладі освіти. Функціонування органів самоврядування зазвичай неможливе без лідерів у цій справі. Якими будуть ці лідери? Які стилі лідерства їм можуть бути притаманні? Чим відрізняється лідерство від керівництва? Відповіді на ці та інші питання допоможуть створити дійсно продуктивний орган навчального закладу, а не формальне зібрання заради звітності.

Лідер — від англ. leader — той, хто веде, перший, що йде попереду.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛІДЕРСТВА

Лідерство необхідно розглядати як групове явище: лідер не може існувати наодинці, він завжди існує як елемент групової структури, а лідерство є системою відносин у цій структурі. Тому особливо цікавим є питання про природу лідерства, першопричини його походження. У сучасній науці існують три підходи до виявлення суті цієї проблеми, розроблені американською школою соціальної психології.

«Теорія рис» (або «харизматична теорія»)

Концентрує увагу на природних якостях лідера. Згідно з цією теорією, лідером може бути людина, якій певним чином притаманна система необхідних рис чи характеристик (наприклад: ініціативність, діловитість, комунікативність, упевненість, ентузіазм, популярність, красномовність і т. ін.). Слабкими сторонами цієї теорії слід уважати відсутність обґрунтованих критеріїв оцінювання найважливіших рис лідерства (наприклад: що важливіше — професіоналізм чи красномовність?). Чітких і однозначних відповідей ця теорія не дає.

«Ситуаційна теорія лідерства»

Прагне утвердити думку про те, що, здебільшого, лідерство — це продукт конкретної ситуації. На певних етапах розвитку групи, зазвичай в екстремальних ситуаціях, виникає гостра необхідність, актуальність авторитету чи соціального статусу окремих членів, коли на хвилі популярних ідей і палких промов з’являються потрібні саме в цей час люди, здатні повести за собою інших. Прибічники цієї теорії упевнено доводять, що лідерство рідко коли буває випадковим, це — закономірний процес, пов’язаний з особистими характеристиками індивіда, значущістю ролі, яку він відіграє в групі, та, що найголовніше, — свідомим прагненням перебувати в центрі, на вістрі розв’язання гострих проблем життєдіяльності групи.

Як це часто буває в історії науки, два такі крайні підходи породили третій, компромісний.

«Синтетична теорія лідерства»

Згідно з цією теорією, лідерство розглядають як процес організації міжособистісних стосунків у групі, а лідера — як суб’єкта управління цим процесом. Прийнятність цієї позиції пояснюється тим, що відмінність лідера від решти членів групи проявляється тут не через наявність у нього особливих рис, а в результаті вищого рівня впливу.

  

Джерело: https://emarketing.md/wp-content/uploads/2019/04/leadership.jpg

СТИЛІ ЛІДЕРІВ

За стилем лідерство можна класифікувати за кількома напрямами, але загальноприйнятою вважається практика визначення лідерства за змістом рішень, які пропонує лідер групи та за технікою їхнього виконання: авторитарний, демократичний та ліберальний стилі. Однак цим класифікація лідерства не обмежується. Визначені, для прикладу, такі типи лідерів: лідер-організатор, лідер-ініціатор, лідер-ерудит, лідер — генератор емоційного настрою, лідер-професіонал та ін.

Авторитарний (диктаторський) стиль

Лідер володіє достатньою владою, щоб нав’язувати свою волю іншим учасникам групи (особливо, якщо це підлеглі) та без вагань проводити в життя ухвалені рішення, використовуючи адміністративні методи. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках однієї особи, причому вона одноосібно розв’язує всі питання управління, не враховуючи думки інших, часто втручається в дії лідерів (керівників) нижчого ступеня, пригнічує їхню ініціативу. За цього стилю управління лідер користується в групі переважно формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль керівництва не можна вважати оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише за деяких обставин, які потребують швидких і категоричних рішень.

Демократичний стиль

Характеризується високим ступенем делегування повноважень. Усі беруть активну участь в ухваленні рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Зазвичай рішення ухвалюють тільки після з’ясування думки інших членів групи. Лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим (офіційним), але й особистим авторитетом, панує дух співробітництва, в інших розвиваються управлінські навички. У практичній діяльності демократичний лідер дотримує думки, що людей можна мотивувати не тільки потребами вигоди чи формальної користі, але й більш високими особистісними потребами, тому він намагається створити ситуацію, за якої вони певною мірою самі себе мотивують, оскільки їхня діяльність сама є винагородою. Значною мірою лідер прагне, щоб усі розуміли, що їм доведеться розв’язувати більшість проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. Водночас він докладає багато зусиль на створення атмосфери довіри й відкритості. Він прагне навчити всіх учасників групи бути обізнаними в проблемах та завданнях групи, надає для цього відповідну інформацію, допомагає ухвалювати рішення на різних етапах.

Ліберальний стиль

Усім учасникам групи надається велика самостійність у роботі, в ухваленні рішень, лідер дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців.

  

Джерело: https://i.work.ua/article/1219b.jpg

ПОШИРЕНІСТЬ ЛІДЕРСТВА В ГРУПІ

У лідера група перетворюється в команду, у якій її члени не відбувають повинність, а сповнені творчого поривання. Лідер є членом цієї команди, посідаючи водночас особливе місце в ній. Він генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах з іншими членами групи, сприймає задуми членів команди як власні та допомагає у реалізації їх. Його основне завдання: не ухвалювати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку проблем, що потрібно розв’язати, у формуванні мети і завдань колективної діяльності. Відповідно, і функція контролю замінюється на функцію її координації. Лідер концентрується на пошуку шляхів узгодження різноманітних, часто протилежних інтересів членів групи та необхідних ресурсів для розв’язання проблем. Звідси зростає роль знань, інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції, знаходити та ставити проблеми перед іншими членами команди.

  

Джерело: https://s1.studway.com.ua/wp-content/uploads/2014/07/liderstvo_4.jpg

ЛІДЕР ТА КЕРІВНИК

Лідерство в сучасному розумінні цієї проблеми є суто психологічною характеристикою поведінки окремих членів групи; керівництво ж переважно є соціальною характеристикою поведінки окремих членів групи, перш за все з позиції розподілу ролей управління та підпорядкування. Відмінності між статусом лідера і формального керівника випливають з особливостей ролі та функцій, які вони виконують. Якщо керівник формально протистоїть групі, виступає як зовнішня сила, то лідер перетворює колектив в єдину команду.

Існують такі відмінності між лідером та керівником:

  • керівника зазвичай призначають офіційно, а лідера висувають стихійно;
  • керівникові надано законом певні права та обов’язки, а лідер може їх не мати;
  • керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які, він може впливати на підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;
  • керівник представляє свою групу в зовнішній сфері відносин, а лідер у сфері своєї активності обмежений переважно внутрішньогруповими стосунками;
  • керівник, на відміну від лідера, відповідає перед законом за стан справ у групі.

КОДЕКС ПОВЕДІНКИ ЛІДЕРА

  • Діяти й доводити справу до кінця.
  • Пропонувати зміни, аргументуючи їх.
  • Зосереджуватися на результатах, не наголошувати на своїх заслугах.
  • Ніколи не пасувати перед складними завданнями.
  • Постійно спілкуватися надихаючи, за потреби критикуючи.
  • Вміти слухати інших.
  • Не ображати молодших і слабших.

За матеріалами статті О. В. Суходольської (гімназія «Ерудит», м. Київ) «Лідер і лідерство»
Джерело: Шкільному психологу. Усе для роботи. № 10 (106) жовтень 2017 р.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук