Психологія

Ще одна «велика програма», або На порозі емоційного вигоряння

14.02.2020 1071 0

В одного купця було 150 верблюдів, вони йшли пустелею, нав’ючені товарами, а з ними ще 40 слухняних рабів і слуг. Одного вечора купець запросив у гості свого друга. Це був Сааді. Усю ніч він без утоми розповідав гостеві про свої справи і турботи, про те, яка складна його професія. «О Сааді, — зітхав купець, — я здійсню ще одну подорож. А вже після цього я дозволю собі заслужений відпочинок, про який мрію так, як ні про що на світі. Я хочу відвезти перську сірку в Китай, я чув, що за неї там правлять добру ціну. Звідти я повезу китайські вази до Рима. Потім мій корабель повезе римські тканини в Індію, а звідти я повезу індійський метал до Халаба. Із Халаба я буду експортувати дзеркала і вироби зі скла в Ємен, а з Ємену вивезу оксамит у Персію». З мрійливим виразом на обличчі він розказував все це скептичному Сааді. «А вже після всього цього моє життя буде присвячене відпочинку та роздумам — найвищій меті моїх мрій!»

Джерело: https://bambinostory.com/wp-content/uploads/2014/06/emotsionalnoe-vygoranie_1.jpg

Чи не нагадує вам ця притча вчителя?

Після декількох років роботи у школі багато вчителів відчувають своєрідне психологічне явище — емоційне вигоряння.

Емоційне вигоряння — це синдром, що розвивається на тлі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної й фізичної перевтоми та виснаження. Можна сказати, що це захисна реакція організму на постійну дію стресу. Емоційне вигоряння виникає через утому внаслідок надмірних навантажень, внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них.

Досягнувши певного рівня напруження, «вигорілий» починає шукати способи «економії емоцій». Це проявляється в неусвідомленому або усвідомленому бажанні зменшити або нормалізувати взаємодію з оточенням. Якщо ж це йому не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися в байдужості до людей, ігноруванні їхніх звернень, цинізмі й навіть агресії.

Варто сказати, що люди намагаються боротися з вигорянням, але найчастіше «варварськими» методами. Наприклад, через професійний цинізм. Пригадайте як інколи учителі називають учнів? Цю галасливу ватагу, яка вже забігає в кабінет і намагається перевернути усе догори дриґом, коли ви ще не встигли оговтатись після чергового уроку?

Або інший негативний метод — фізичне й емоційне відчуження, прагнення тримати дітей на відстані, не допускати доторків, не помічати їхньої фізичної оболонки, життєвих проблем, душевних станів. А хіба можна працювати з учнями, не відчуваючи до них жодної емоційної прихильності?

Ще один спосіб уникнути «витрачання себе» — ритуалізація. У спілкуванні з учнями завжди дотримуються певний ритуал, заведений порядок, вимагання беззаперечного виконання вказівок. Тоді робота йде як по рейках: зустрілися, попрацювали — і розбіглися.

  

Джерело: https://neopsy.com.ua/images/psychology/burn.jpeg

Окремим працівникам допомагає також енергетичний «вампіризм». Тут немає жодної містики, просто людина використовує момент чужої зніяковілості, страждання, приниження, невдачі, щоб підвищитися, самоствердитися. Тоді придушення навколишніх стає сильною і продуктивною мотивацією.

Трапляється, що людина ладна впоратися з вигорянням, підкреслюючи власну цінність, необхідність, незамінність своєї персони і роботи. У багатьох колективах є такий працівник, без бажання якого зробити нічого неможливо. Він абсолютно «незамінний». Однак настає день, і його змінює інший працівник, після чого все йде, як завжди, ніщо не розсипається в порох.

Педагогічна діяльність насичена різноманітними напруженими ситуаціями. В окремих випадках емоційне напруження сягає критичного рівня, тоді педагог втрачає самовладання. Це проявляється або в пасивно-захисній (сльози), або в агресивній формі (крик, нервове ходіння класом, різкий стук по столу тощо). Подібні емоційні реакції роблять педагогів практично профнепридатними.

Але і зовнішнє стримування «киплячих» емоцій не сприяє заспокоєнню, а лише, навпаки, підвищує емоційне напруження і негативно позначається на здоров’ї. Вчителі, як професійна група, вирізняються надзвичайно низькими показниками фізичного і психічного здоров’я. Однак вчителю здебільшого потрібна не медична, а соціально-психологічна допомога з вироблення необхідних якостей і навичок, спрямованих на збереження та поповнення емоційних резервів в організмі. А почати ми пропонуємо з найпростішого — за допомогою нескладних вправ визначити, яке місце у вашому житті посідає професійна та особиста складова, чи не стали ви вже на поріг емоційного вигоряння?

►Вправа «Баланс реальний і бажаний»

Намалювати коло, де, орієнтуючись на внутрішні відчуття, секторами слід відмітити, у якому співвідношенні на цей час знаходяться робота, хатня робота, особисте життя (подорожі, відпочинок, захоплення). В іншому колі зобразити їхнє ідеальне співвідношення.

Поміркуйте: чи є відмінності, у чому вони полягають, чому так сталось, що можна зробити, щоб наблизити одне до одного, за рахунок чого, від кого або від чого це залежить?

►Вправа «Я — вдома, я — на роботі»

Розділити аркуш навпіл. Скласти два списки визначень (якомога більше) «Я — вдома», «Я — на роботі». Як варіант можна запропонувати скласти списки визначень «Вдома я ніколи», «На роботі я ніколи». Це дасть змогу вийти на наявні стереотипи поведінки, мислення.

Проаналізувати: схожі риси; протилежні риси; однакові якості, що проявляються в різних модальностях; відсутність спільних рис; який список було легше складати, який вийшов об’ємнішим.

Коментар. Завдяки цим вправам можна подивитись на власні взаємини з професією ніби збоку, відмітити наявні проблеми та «перекоси» в розподілі психічної енергії.

►Вправа «Оцінка задоволення роботою»

Важливий професійний фактор, тісно пов’язаний з вигорянням, — задоволеність працею. Цей параметр має позитивні кореляції з усіма компонентами вигоряння: емоційним виснаженням, деперсоналізацією і редукцією (зменшенням, послабленням) професійних досягнень.

Скласти перелік бар’єрів, що перешкоджають мати задоволення від професійної діяльності.

Коментар. Вправу краще виконувати з колегами. Кожен складає власний список, а потім психолог формує на дошці дві графи: «Індивідуальні фактори» та «Організаційні фактори». Роблячи записи на дошці, психолог пропонує аналізувати, до якої графи належить та чи інша причина незадоволення. Зазвичай у результаті обговорення на дошці з’являється досить об’ємний перелік організаційних причин і невеликий, приблизно з 1–3 пунктів, перелік індивідуальних причин. До речі, можна звернути увагу на той факт, що індивідуальні причини називають зазвичай спеціалісти, які мають мінімальний стаж роботи. Люди, які працюють у професії давно, говорять про зовнішні причини незадоволення. Однак, за результатами досліджень, саме індивідуальні фактори є основними причинами виникнення й розвитку вигоряння.

  

Джерело: https://vybor.news/wp-content/uploads/2018/06/Rabota-letom.jpg

►Вправа «16 асоціацій»

Горизонтально покладений аркуш формату А4 розділити на 5 рівних вертикальних стовпчиків. У першому стовпчику записати 16 асоціацій на слова «моя робота». У другий стовпчик записати асоціації на слова з першого стовпчика, попарно їх об’єднуючи: асоціація на перше і друге слово, асоціація на третє і четверте слово, потім — на п’яте і шосте і т. ін. Таким чином, у другому стовпчику отримуємо вже вісім асоціацій. У третьому стовпчику процедура повторюється, і ми отримуємо 4 слова. Продовжуємо до тих пір, поки в останньому, п’ятому стопвпчику не залишиться тільки одна асоціація, її необхідно зобразити у вигляді схематичного малюнка.

Потім аналогічно записати асоціації на слова «перешкоди у роботі».

Тепер у кожного є два зображення — малюнок перешкоди до задоволення від роботи і образне асоціативне уявлення про власне роботу. Їх необхідно порівняти, виділити спільні елементи, проаналізувати з точки зору наявності сильних і слабких ознак та можливих напрямів для росту.

►Вправа «Мотиваційна складова в професійній діяльності»

Цю вправу можна проводити у двох варіантах.

Перший варіант. Невеликий аркуш поділити на три частини. Відповісти на запитання «Навіщо ви працюєте?» з позиції минулого, теперішнього, майбутнього: початок професійної діяльності; сьогодення; через 5 років.

Другий варіант. Створити три малюнки за темою «Я працюю вчителем»: початок професійної діяльності; сьогодення; через 5 років.

Коментар. У межах цієї вправи розв’язують завдання осмислити відмінності у меті професійної діяльності на початку кар’єри і в процесі накопичення професійного досвіду. Важливо, щоб ви самі змогли побачити можливі відмінності у змісті чи кольоровій гамі зображеного.

►Вправа «Карикатура»

Намалювати карикатуру на себе «Я на роботі» або «Я — вчитель». У гумористичній формі зобразити власні риси, що ми намагаємось в собі розвивати і які стали невід’ємною складовою професії (емпатія, вміння слухати без оцінок, спілкуватись, доброзичливість, гнучкість, креативність, компетентність і т. ін.).

Якщо у вас виникли бодай найменші підозри, що ви на порозі емоційного вигоряння, робіть наступний крок — здійснюйте профілактику цього підступного синдрому.

За матеріалами статті А. Е. Габрієлян (Феськівська ЗОШ, Золочівський р-н, Харківська обл.) «Профілактика та подолання емоційного вигоряння у педагогів».

Джерело: Шкільному психологу. Усе для роботи. № 4 (112) квітень 2018 р.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук