Досвід виховання ЗДО Творчість, ідеї

Рідна мова у малих фольклорних жанрах. Заняття з мовленнєвого розвитку у старшій групі

09.02.2020 423 0

Джерело:http://ivona.bigmir.net/deti/417539-Privet-iz-detstva--TOP-20-schitalok

Мета: формувати у дітей розуміння та відчуття рідної мови через малі фольклорні жанри (загадки, народні прикмети, забавлянки, колискові пісні, лічилки); збагачувати словник дітей пестливими словами; учити граматично правильно будувати речення; узгоджувати іменники з прикметниками та дієсловами, визначати місце звука у слові; розвивати логічне мислення, діалогічне та монологічне мовлення, пам’ять, спостережливість; виховувати інтерес до усної народної творчості; прищеплювати любов до рідної мови.

Матеріал: збірка «Народні перлини для маленької дитини»; вірш С. Воробкевича «Рідна мова»; предметні картинки; лялька; дитяча колисочка; аудіозапис колискової пісні «Котику сіренький»; ілюстрації за темою «Рідна мова»; атрибути для гри «Мишоловка».

Хід заняття

1. Вступна частина. Мотивація діяльності

Вихователь. Діти, послухайте уривок із вірша і поміркуйте, про що ми сьогодні будемо говорити на занятті.

 Вихователь починає заняття, читаючи уривок вірша С. Воробкевича.

РІДНА МОВА

Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрую учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила...

2. Повідомлення теми заняття

— Малята, чи здогадалися ви, про що ми сьогодні будемо говорити?

— Так, про рідну мову, а саме про нашу українську мову.

 — Чому саме українська мова нам рідна?

 — Що означає «багата» мова? Чим вона може бути «багатою»?

— Отже, щоб зрозуміти, яка «багата» наша мова, сьогодні ми слухатимемо і розрізнятимемо на слух загадки, народні прикмети, лічилки, забавлянки та колискові пісні.

3. Робота над загадками

— Малята, а ви любите загадки?

— А чому ви їх любите? Чим саме вам подобаються загадки?

— Загадка — це текст (часто — віршований), у якому щось або когось описують, але не називають цей предмет чи живу істоту. Наприклад:

  • Круглий, гарний і легенький, високо літає,

Йому діти дуже раді, бо ним кожен грає.

— Що це?

— Так, правильно, це м’яч. (Демонструє картинку.)

— А як ви здогадалися, що це м’яч? Опишімо його.

Мовленнєва гра

М’яч (який?) ... (круглий, гарний, легенький, веселий, синій, червоний тощо).

М’яч (що робить?) ... (літає, стрибає, котиться, перестрибує, крутиться тощо).

— Ось яка «багата» наша мова! Скільки всього можна сказати про один предмет (який він? що з ним роблять? хто його любить?).

— Діти, а про що ще можуть бути загадки?

— Так, про пори року, про тварин, птахів, рослин, транспорт...

— Послухайте ще декілька загадок, але будьте уважними!

Вихователь читає загадки, діти відгадують.

Дидактична гра «Склади загадку»

За допомогою предметних картинок вихователь пропонує дітям скласти опис предмета, не називаючи його, тобто самостійно скласти загадку.

3. Робота над прикметами

Діти, як ви вважаєте, що таке прикмети і хто їх створив?

— Так, наші прабабусі та прадіди були уважними, спостережливими до природи, птахів, тварин, що відбилося у прикметах. Це мудрість народу, його досвід. Наприклад, осінні прикмети.

  • Вересень красне літо проводжає, золоту осінь зустрічає.
  • Як листя жовтіє, то поле смутніє.
  • Листопад — ворота зими.

— Що ви зрозуміли із цих народних прикмет про пору року осінь?

— Які зимові прикмети знаєте ви?

Вихователь пропонує дітям пригадати попередньо вивчені прикмети.

4. Робота над лічилкою

Вихователь читає декілька лічилок (за вибором).

Наприклад:

1)  Котилася торба
З високого горба,
А в тій торбі — хліб,
Паляниця.
Кому доведеться.
Той буде жмуриться!

2) Бджілка летіла,
На квіточку сіла.
Песик примчав —
Бджілку злякав.
Раз, два, три —
Песик будеш ти!

— Чи здогадалися, ви малята, що я вам прочитала?

— Так, лічилочки. Навіщо вони потрібні?

— Коли ми ними користуємося?

— Лічилки — це веселі віршики, що допоможуть вам бути дружніми, не сваритися під час ігор, чесно обирати ведучого у грі. Ваші дідусі та бабусі також, коли були маленькими, використовували лічилки у своїх іграх.

Вихователь пропонує зіграти у гру «Мишоловки», а героїв — «котика» та «мишку» — обрати за допомогою лічилки.

— Молодці, діти, гарно ми погралися у гру. Лічилочка нікого не образила.

5. Робота над забавлянками

— А зараз я вам пропоную зіграти у цікаву гру на увагу. Я читатиму віршик, а ви «ловитимете» звук [л]. Коли почуєте цей звук у слові, голосно плескайте.

Гра «Упіймай звук»

Вихователь повільно читає вірш, діти плескають.

— Ладки, ладоньки, ладусі,

 Ой, ладусі, ладки! Де були ви?

— У бабусі!

— А що їли?

— Оладки!

— З чим оладки?

— Із медком та солодким молочком.

— Молодці, малята, всі були уважними і намагалися безпомилково «впіймати» звук [л].

— Віршик, що я читала, називається забавлянкою. Забавлянки придумали матусі, у яких були маленькі дітки. Адже забавлянка — від слова «забавляти», «гратися». Зовсім маленькі дітки ще не вміють говорити, але бавитися дуже полюбляють. Щоб маля не плакало, мами та бабусі вигадували веселі віршики для пальчиків, ручок та ніжок дитинки. Малятко уважно слухало, повторювало рухи за матусею, училося розуміти рідну мову. А якщо у сім’ї були старші братики чи сестрички, вони також такими віршиками-забавлянками потішали дитинку.

— Діти, чи ви пам’ятаєте такі віршики?

— Чи забавляли вас так, коли ви були ще зовсім маленькими?

— Ось, наприклад, забавлянка для пальчиків: «Сорока-ворона їсти варила...», забавлянка для ніжок: «Кую, кую чобіток, подай, бабо, молоток...», забавлянка для ручок: «Тосі, тосі, свині у горосі...» і ще багато інших.

Діти пригадують забавлянки, адже більшість із них вони вивчали у молодшій групі.

6. Робота над колисковими піснями

Вихователь умикає аудіозапис колискової пісні «Котику сіренький».

КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ
Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а, а-а, а-а, я!

— Яку пісеньку ви прослухали?

— Так, це колискова пісня. А як ви здогадалися?

— Звісно, музика повільна, мелодійна, хочеться заплющити оченята під цю пісню і заснути. Вона ніби нас заколисує, як котик своїм муркотінням. Таких колискових пісень співали вам ваші матусі та бабусі. Придумав ці пісні народ. Щоб мале дитятко міцно спало, матуся співала колискову і своїм ніжним, лагідним голосом присипляла його. Малятко слухало і вчилося розуміти рідну мамину мову.

— Діти, кому матуся чи бабуся співала колискову?

— Хто може пригадати? А може, ви чуєте, як мама співає для молодших братиків чи сестричок?

 Діти пригадують, називаючи колискові пісні, вихователь просить трішки заспівати.

Гра «Заколиши лялю»

 Роздягнути і покласти ляльку у колисочку, заспівати їй колискову пісеньку, водночас погойдуючи ліжечко.

Діти співають колискові «Ходить сон коло вікон...», «Люлі, люлі, налетіли гулі...», «Баю, батюшки, баю, не лягай, ти, на краю...» та ін.

7. Підсумок заняття

— Чи сподобалося вам наше заняття?

— Про що ми сьогодні говорили?

— Яку народну мудрість створював народ упродовж років?

— У чому вона відображалася?

— Молодці, малята, дякую за увагу!

Автор: Н. С. Нестер, вихователь, спеціаліст ІІ категорії, ДНЗ № 133, м. Львів. За матеріалами журналу «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД», 2016 рік, № 1 (109)

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук