Аби бути хорошим вчителем, потрібно любити те, що викладаєш, і любити тих, кому викладаєш. Тому я намагаюся у своїй роботі дотримувати принципу зробити навчання не тільки успішним, але й цікавим, щоб кожна дитина відчула успіх у власних силах. У цьому мені допомагає «Кубик Блума».  

«Кубик Блума» — це такий прийом навчання, який полегшує розглядання різних сторін теми і водночас допомагає охарактеризувати поняття різнобічно й повністю, використовуючи для цього глибині знання. Цей прийом було запропоновано американським психологом і педагогом Бенджаміном Блумом, автором теорії таксономії, яка передбачає поділ цілей навчання на блоки: «знаю» — «творю» — «умію».  Цей прийом допомагає залучити до роботи всіх без винятку учнів.

Кубик необхідно виготовити попередньо таким чином, аби він був достатнього розміру, щоб усім учням було видно, що написано на його гранях. Саме на них пишуть запитальні слова, зважаючи на які, учні формулюють запитання до теми або готові запитання. Він може бути з паперу (найчастіше користуюся паперовою версією, оскільки його простіше виготовити) або пластику.

Роботу з кубиком можна застосовувати на початку уроку у вступній частині, під час переходу до основної частини або наприкінці її для остаточного осмислення матеріалу учнями.

На початку уроку, коли формулюють тему. Вона «визначає» коло питань, на які учням слід відповідати, досліджуючи її. Це можуть бути запитання на актуалізацію знань і досвіду учнів (аби підготуватись до сприйняття) або на дослідження нового. Вони і будуть поставлені перед учнями за допомогою кубика.

В основній частині уроку  кубик використовують після першого ознайомлення з темою за підручником.

Як використовувати? Можливі два варіанти використання «Кубика»:

  1. Питання формулює сам учитель.Це більш легкий спосіб, який використовують на початковій стадії, коли необхідно показати учням приклади, способи роботи з кубиком. Очевидно, що вчитель має вислухати як мінімум 5–6 варіантів запитання одного рівня.
  2. Питання формулюють самі учні.Цей варіант вимагає певної підготовки від дітей, оскільки придумати питання репродуктивного характеру легко, а ось питання-завдання вимагають певного досвіду.

Питання на гранях кубика можна варіювати за своїм бажанням. Важливо тільки, аби вони стосувалися різних аспектів заданої теми.

Ба більше, замість стандартних запитань можна використовувати пізнавальні завдання, що починаються з дієслів:

  • назви (предмет, колір, явище, форму, розмір, героя...) — перевірка базових знань;
  • скажи, чому (опиши процес, що відбувається з предметом, явищем, героєм...) — визначення причинно-наслідкових зв’язків теми;
  • поясни (ти справді вважаєш, що...; ти впевнений, що...) — різнобічний підхід до поставленого питання;
  • поділись (поділись, що ти відчуваєш, коли...; чому ти вибрав...) — розкриває емоційний стан учня, учить висловлювати власні емоції;
  • придумай (що буде, якщо...; придумай, як...) — розвиток стратегії мислення;
  • запропонуй (запропонуй, де...; запропонуй, як...; що, якщо...) — окреслення учнем власних ідей стосовно поставленого питання.

Такий прийом роботи дуже подобається учням, особливо, коли вони самостійно підкидають кубик і з ключового слова, що випало на грані, формулюють запитання.

Пропоную зразок кубика, який я використовую на уроці з інформатики у 2-му класі за темою «Комп’ютер та інші пристрої для роботи з інформацією. Складові комп’ютера», з метою узагальнення і перевірки знань.

Автор: Оксана Василівна Князевич, вчитель Жураківської ЗОШ І-ІІ ступенів, Богородчанського р-н, Івано-Франківської обл.