Психологія Досвід виховання

Як розпізнати суїцидальні наміри дитини?

29.12.2019 1462 0

Спеціалісти зазначають, що виявлення ризику суїциду серед дітей потребує регулярної уваги до них. Звісно, учитель не може щодня детально аналізувати кожного, тож починати слід із загальної оцінки ситуації. У разі найменших сумнівів аналіз слід поглиблювати. На першому етапі визначають усілякі несподівані або драматичні зміни в житті дитини, будь­які зміни в їхній поведінці, зокрема:

  • втрата інтересу до звичних видів діяльності, недостатня життєва активність;
  • будь­які раптові зміни в поведінці чи настрої (особливо ті, що віддаляють від звичного кола спілкування);
  • раптове зниження успішності навчання, втрата інтересу до захоплень, хобі, спорту, школи;
  • незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
  • погана поведінка в навчальному закладі, агресивна поведінка;
  • непритаманна непосидючість, неспокійність;
  • прагнення того, щоб інші дали спокій, присутність інших спричиняє роздратування;
  • незрозумілі (або такі, що часто повторюються) зникнення з дому і пропуски занять;
  • споживання тютюну, алкогольних, наркотичних речовин;
  • інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

Джерело: https://www.factroom.ru/wp-content/uploads/2019/04/10-rannih-simptomov-depressii-kogda-eyo-razvitie-eshchyo-mozhno-ostanovit-1250x835.jpg

У разі появи цих явищ слід уважніше придивитися до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки:

  • схильність до необміркованих учинків;
  • розлучення з дорогими речами або грошима;
  • придбання засобів для скоєння суїциду;
  • підбиття підсумків, раптове упорядкування справ, приготування до смерті;
  • нехтування зовнішнім виглядом;
  • багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;
  • повторне прослуховування сумної музики й пісень;
  • уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність, самоізоляція від родини та знайомих;
  • зміна добового ритму (активність уночі та сон удень);
  • збільшення або втрата апетиту;
  • млявість та апатія;
  • неможливість сконцентруватися й ухвалювати рішення, неуважність або розгубленість чи навпаки надмірна фіксація уваги на дрібницях.

Найпоширеніші словесні ознаки суїцидальної поведінки:

  • висловлювання впевненості у безпорадності й залежності від інших, самозвинувачення;
  • повільне, маловиразне мовлення;
  • розпач і плач;
  • прощання, розмови або жарти щодо бажання померти, безпосередні заяви на зразок: «Я розмірковую про самогубство», «Було б краще вмерти», «Я не хочу більше жити»; фрази на зразок: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», «Вони пошкодують, коли я піду»;
  • повідомлення про конкретний план суїциду;
  • подвійна оцінка значущих подій.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

  • подвійність емоцій і почуттів, надмірна емоційність;
  • почуття провини або відчуття невдачі, поразки, докори на свою адресу, низька самооцінка;
  • безпорадність, безнадійність, переживання горя;
  • ознаки депресії, почуття нудьги, втоми;
  • надмірні побоювання або страхи.

Чинники ризику появи суїцидальної поведінки:

  • висока конфліктність у спілкуванні, вербальна й фізична агресія;
  • прагнення домінування або орієнтація на залежність;
  • ізоляція підлітка в класі чи групі;
  • неблагополучне сімейне оточення, раннє дорослішання;
  • спадковий чинник, наявність в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних станів;
  • неадекватна самооцінка;
  • переживання конфлікту, психотравмувальної ситуації, втрата членів сім’ї;
  • імпульсивність, неадекватність реакцій;
  • егоцентризм;
  • алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

  

Джерело: https://tengrinews.kz/userdata/article/2018/article_833/photo_1076.jpeg

Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті молодої людини. Суїцидальний ризик підвищується, якщо кризовому стану й актуальному суїцидогенному конфлікту передували спроби самогубства.

Рекомендації батькам та близьким дитини уразі підозри суїцидальних ознак

Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації необхідно ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких проявляється бажання дитини накласти на себе руки. Підліток може висловлювати бажання померти, коли щось відбувається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому те, що він просить, або не відпускають кудись). Те саме бажання він може виявити, коли батьки карають або неповнолітній намагається спонукати батьків відчувати провину, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим зі своєю метою. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання або ж виявляє бажання померти в несподіваній ситуації (наприклад, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів), як часто висловлюється бажання померти й за яких обставин. Іноді думки про самогубство, по суті, є спробою маніпуляції. Підлітку необхідно дати можливість висловити свої почуття та обговорити їх.

Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними, чи надходять як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити значущі ознаки небезпеки. Якщо вони помічають одразу декілька ознак — то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише посилити в підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб підліток сам пропонував альтернативні розв’язання своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або нерозв’язані питання, то краще звернутися до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.

  

Джерело:http://v.img.com.ua/b/1100x999999/5/c5/9fe10d9608dc0a60572b6dd61d6b5c55.jpg

 

Рекомендації батькам, коли дитина виявляє суїцидальні тенденції або відчай

  • Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;
  • дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дасть змогу налагодити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми й труднощі;
  • важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину. Іноді найбільш дієвою є невербальна комунікація — жести, дотики тощо;
  • говоріть із дитиною на рівних, не варто діяти, як учитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, адже це може відштовхнути дитину;
  • зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;
  • не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте мовчання для того, аби краще подумати і вам, і дитині;
  • виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;
  • спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті проблеми;
  •  намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю;
  •  дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації;
  • обійміть дитину, для гарного самопочуття необхідно обійматися не менше восьми разів на день;
  • сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;
  • покажіть, що дитина вам не байдужа, дайте відчути, що вона бажана;
  • якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч;
  • якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття й любові тощо.

Якщо ви чуєте

Обов’язково скажіть

Не кажіть

Ненавиджу школу

Що відбувається в школі, що примушує тебе так почуватися?

Коли я був у твоєму віці…, ти просто ледар…, мені б твої проблеми…

Все здається таким безнадійним…

Іноді всі ми почуваємося пригніченими. Поміркуймо,  які в нас проблеми і яку з них слід розв’язати в першу чергу

Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі

Усім було б краще без мене!

Ти дуже багато означаєш для мене, тому мене непокоїть твій настрій. Скажи мені, що відбувається

Не верзи дурниць. Поговорімо про щось інше

Ви не розумієте мене!

Розкажи мені, як ти почуваєшся. Я дійсно хочу це знати

Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?

Я скоїв поганий вчинок

Сядьмо й поговорімо про це

Що посієш, те й пожнеш

А якщо у мене не виходить

Якщо не виходить, я  знатиму, що ти зробив усе можливе

Якщо не вийде, отже, ти недостатньо постарався

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також поліпшення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

За матеріалами статті В. В. Войтко (ОІППО ім. В. Сухомлинського, м. Кропивницький) «Виявлення та профілактика суїцидальних тенденцій неповнолітніх». Джерело: ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ. № 7 (115) липень 2018 р.

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук