«Людина створена для щастя, як птах для польоту», — зазначав видатний письменник-гуманіст Володимир Короленко.

…Ці пташки пілотували ціле літо — і були тим щасливі. Та почався Першовересень. Їхні крильця якось самі по собі опустилися й волочилися по землі… Чиїсь лапки повагом чвалали до школи, чиїсь же — мчали не відчуваючи землі.

Хочеш не хочеш, а потрібно сідати за парти. Безкрилі й крилаті сіли в очікуванні.

Двері класної кімнати відчинилися — і ввійшла … вона… Сполохані пташенята піднялися і спрямували свій гострий зір на нову дорослу птаху, яка збиралася повести їх за собою в світ української мови і подарувати оте незбагненне щастя високого польоту. Щастя від того, що ти — Особистість!

Після привітання вона відразу взялася до справи і запросила шестикласних пташенят до кола єднання.

— Будьмо знайомі, любі діти. Я — Дюссель. А як звати кожного з вас? Відрекомендовуємося, будь ласка, іменами улюблених літературних героїв…

Знайомство відбулося — і за ним потяглися сірі будні. Сірі, тому що незабаром з’ясувалося, що чимало жовторотиків узагалі не любили навчатися, на уроках не писали, не читали, не відповідали, не…

Цей лонг-лист можна було б продовжувати не зупиняючись.

Дюссель, іронія долі, була птахом високого польоту. Та під час оптимізації мережі навчальних закладів їй крила зламали і добряче гепнули об землю… (Достоту як в історії про Чайку Джонатана Лівінґстона за Річардом Бахом). І зірки засвітилися… Ні-ні, не в її очах, як ви подумали. Дюссель, попри все, сама запалила зірочки як у здобувачів з особливими потребами, так і в шестикласників.

Здавалося, лід почав танути. Дякуючи біоадеватній методиці, й «німі» в неї заговорили.

Та як поглибити інтерес до предмета, утихомирити непосидючих і гамірних малих?.. Дюссель замислилася.

Згадалося, ще Екклезіаст філософськи зазначав: «Немає нічого нового під сонцем». І дійсно, хіба можна чимось здивувати Z-покоління? Та Дюссель і не збиралася дивувати і на голові стояти. Вона збиралася готувати шестикласників до майбутнього, до успішної соціалізації в суспільстві.

І тут їй на допомогу прийшла притча, яка з перших уроків мобілізувала увагу школярів, зацікавила широким спектром порушених проблем, давала можливість формувати ключові компетентності. Пташенята в мить перетворювалися на пташат, які сприймали — аналізували — робили висновки — творили. При цьому малювали, відповідали, створювали власні тексти, сперечалися, здіймали руки і крила догори! Виходили маленькі дитячі шедеври!

Дюссель переконливо підтримувала своїх нових пташенят, адже кожен із них — особистість. У це повинен вірити кожен. І саме притча, на думку Дюссель, по-філософськи просто і дохідливо сприяє формуванню справжньої особистості та успішній соціалізації здобувача освіти.

«Бути впевненим у собі  означає бути впевненим у своєму майбутньому»,  — вивела чергове життєве кредо досвідчена птаха і з любов’ю прощебетала його своїм веселковим діткам.

А Дюсель вірила в їхнє щасливе майбутнє. І в своє майбутнє … повірила теж.

На серці стало тепло і радісно. Лід скрес.

Де працею розтоплюють крижини, там виростають квіти.

КВІТИ НА ЛЬОДУ

Рондель

посію квіти на льоду

харизматичні і неждані

там на землі обітованій

подяку Господу складу

до серця рай той пригорну

вдивляючись у панораму

посію квіти на льоду

харизматичні і неждані

любов у серці понесу

на річці досягну нірвани

будуючи химерні плани

здіймусь якщо коли впаду

посію квіти на льоду

Автор: Кашуба Є. І., учитель української мови і літератури вищої категорії, учитель-методист Котелевської гімназії № 1 імені С. А. Ковпака Котелевського району Полтавської області

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/