Психологія Досвід виховання

Сором’язливість чи замкнутість? Як допомогти? Вправи для корекції поведінки.

16.11.2019 229 0

Ой, скільки ж клопоту завдають галасливі, активні діти! Та зізнаємося, що більше занепокоєння спричиняють відстороненні, відлюдкуваті учні, немов настовбурчені горобці. Частіше ми сподіваємося, що це природна сором’язливість, але може статися так, що у дитини більш складний випадок — вона замкнена. У чому ж різниця таких особливостей? Як ставитися до цього? Чим зарадити таким дітям?

Джерело: https://i.work.ua/article/1072b.jpg

У чому ж полягає різниця між сором’язливістю та замкнутістю?

Щоб відповісти на це запитання, необхідно пригадати, що таке комунікативні здібності дитини.

Це певні індивідуально-психологічні особливості, що передбачають три умови.

  •  Я хочу спілкуватися з іншими (мотивація спілкування).
  •  Я знаю, як спілкуватися з іншими (ознайомлення з комунікативними навичками).
  • Я вмію спілкуватися з іншими (рівень опанування комунікативних навичок).

Сором’язлива дитина хоче і знає, як спілкуватися з іншими, але не вміє, не може реалізувати ці знання.

Замкнута дитина не хоче і не знає, як спілкуватися.

Замкнутість — це порушення особистісного розвитку, що виявляється у відстороненні від товариства інших людей унаслідок послаблення емоційного зв’язку з оточенням.

Ознаки замкнутості:

  • уникання товариства інших людей;
  • сором’язливість;
  • емоційна холодність;
  • пригнічений настрій;
  •  підозріливість;
  • недовіра до людей.

Насамперед необхідно з’ясувати можливі причини замкненості (або запідозрити таке порушення):

  • тривалий стрес (наприклад, розлучення батьків);
  • емоційні втрати внаслідок тривалого перебування в лікарні без батьків чи інших близьких людей, «небажаності» дитини, холодного чи байдужого ставлення до неї тощо;
  • індивідуальні патологічні особливості емоційної сфери (надмірна збудливість, інертність психічних процесів тощо);
  • важкий психічний розлад — аутизм;
  • несформованість психічних механізмів сприймання, розуміння й оцінювання людьми один одного;
  • невдачі у значущій діяльності впродовж тривалого часу;
  • несформованість комунікативних умінь, соціальна некомпетентність — невміння поводитися в колективі.

Як ставитися до сором’язливості та замкненості?

Зрозуміти, із чим саме ви маєте справу, і діяти відповідно. У різниці психологічних особливостей спілкування замкнутих і сором’язливих дітей полягає секрет корекції цих якостей.

У роботі із сором’язливою дитиною слід сформувати в неї комунікативні вміння. Але якщо дитина замкнута, то роботу зосереджують на формуванні бажання спілкуватися й розвитку комунікативних навичок.

Замкнутість виявляється в поведінці дитини досить рано зазвичай через занепокоєння, емоційну неврівноваженість, плаксивість, погіршення апетиту, порушення сну. Спостереження свідчать, що цим дітям притаманний також страх перед чужими людьми, занепокоєність і скутість у новій ситуації. Зазвичай такі діти дуже прихильні до матері й важко переносять її відсутність.

  

Джерело: https://i2.wp.com/droplak.ru/wp-content/uploads/2016/09/2-2.jpg

Як поводитися дорослим із дитиною з проблемами комунікації?

У спілкуванні із замкнутою дитиною постійно розширюйте коло її пасивного спілкування, наприклад, розмовляйте у присутності дитини з незнайомою або малознайомою людиною. При цьому слід забезпечуйте такі умови, за яких дитина почувається спокійно й безпечно, наприклад, під час розмови тримайте її за руку або погладжуйте по головці, спині, обіймайте.

Приводьте дитину в нові місця та знайомте з новими людьми.

Залучаючи дитину до товариства інших людей, поступово формуйте в неї спокійне й адекватне ставлення до спілкування, розвивайте навички спілкування, удосконалюйте мовлення.

Наголошуйте на перевагах і користі спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви дізналися, а також, яке задоволення мали, спілкуючись із іншою людиною.

Прагніть самі стати для дитини за взірець людини, яка ефективно спілкується.

Які вправи можна використати для корекції замкнутості та розвитку комунікативних здібностей дитини?

►Вправа «Незнайко»

Мета: використовувати немовленнєві форми спілкування для того, аби дитина легше йшла на контакт.

Хід гри

Кожна дитина — «Незнайко». Ведучий (дорослий) ставить дітям різні запитання. А вони лише знизують плечами й розводять руками.

Виразні рухи: припідняті брови, опущені кутики рота, припідняті плечі, руки злегка розведені в сторони, долоні розкриті.

Після гри визначають найкращого «Незнайка».

►Вправа «Зобрази приказку»

Мета: сприяти розвитку вміння використовувати не тільки мовленнєві засоби спілкування.

Хід вправи

Діти об’єднуються у підгрупи. Кожна підгрупа задумує якусь приказку і зображує її за допомогою міміки та жестів. Вибирають дуже прості та знайомі всім дітям приказки. Інша група відгадує, яку приказку зображують.

►Вправа «Близнюки»

Мета: допомогти усвідомити й прийняти свої індивідуальні особливості та особливості інших людей.

Хід вправи

Обігрують сюжет, коли всі навколо стали абсолютно однаковими, однаково мислять, одягаються тощо. Після гри обговорюють, чи всім сподобалося бути однаковими, у чому полягали труднощі.

►Вправа «Закінчити речення»

Мета: сприяти підвищенню впевненості в собі, у своїх силах.

Хід вправи

Діти по черзі закінчують кожне з речень.

Я хочу...

Я вмію...

Я зможу...

Я досягну...

►Вправа «Я в майбутньому»

Мета: усвідомити можливість подолання замкнутості; дати дитині перспективу на майбутнє і впевненість у власних силах.

Хід вправи

Дитині дають завдання намалювати себе такою, якою вона уявляє себе в майбутньому. Обговорюючи з нею малюнок, запитайте, як вона почуватиметься, якими будуть її взаємини з батьками, братом або сестрою, однокласниками, друзями.

►Вправа «Дзеркало»

Мета: розвивати здатність до симпатії, увагу до іншої людини і вміння відчути внутрішній ритм іншої людини, якомога точніше відобразити його.

Хід вправи

Двоє дітей стають обличчям одне до одного й домовляються про свої ролі: один — ведучий, інший — «дзеркало». Руки учасників підняті на рівень грудей і повернені долонями назустріч одне одному. Ведучий починає виконувати довільні рухи руками, а той, хто виконує роль дзеркала, прагне відобразити їх у тому самому ритмі. Ролі кілька разів змінюють.

►Вправа «Клубочок»

Мета: подолати психологічні бар’єри спілкування; створити атмосферу відкритості й безпеки.

Хід вправи

Діти утворюють коло. Ведучий, тримаючи в руках клубочок, обмотує нитку навколо пальця, ставить довільне запитання, яке його цікавить (наприклад: «Як тебе звуть?»; «Чи хочеш ти зі мною товаришувати?»; «Що ти любиш?»; «Чого ти боїшся?» тощо). Гравець ловить клубочок, обмотує нитку навколо пальця, відповідає на запитання, а потім ставить своє запитання наступному гравцеві.

Отже, у кінці гри клубок повертається до ведучого. Усі бачать нитки, що пов’язують учасників гри в одне ціле, визначають, на що схожа фігура, багато дізнаються одне про одного, згуртовуються.

►Вправа «Тільки разом»

Мета: відчути те саме, що й їхній партнер. Дітям необхідно звикнути одне до одного. Дуже добре, якщо вони мають змогу пограти в цю гру з різними партнерами.

Хід вправи

Запропонувати дітям об’єднатися у пари і стати спиною до спини. Вони мають повільно, не відриваючи своєї спини від спини партнера, сісти, а потім так само підвестися. Гравці мають визначити, з якою силою необхідно спиратися на спину свого партнера, щоб обом було зручно рухатися.

Доцільно проаналізувати вправу, поставивши дітям такі запитання.

  • З ким тобі було найлегше сідати й підводитися?
  • Що було найважчим у цій вправі?

Автор О. В. Суходольська, гімназія «Ерудит», м. Київ

За материалами: ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ. № 3 (87) березень 2016 р.

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:


Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

 

Поділитися в Viber Залишити свій відгук