Психологія ЗДО

Медитація та емоційний відпочинок дитини, або Не втрачаємо себе. Мої педагогічні знахідки

09.11.2019 344 0

«Ми стежимо за гігієною тіла, щоб бути здоровими.

Розум теж потрібно очищати від інформаційних «забруднень».

У своїй психологічній діяльності я приділяю значну увагу роботі з дитячими емоціями. Адже емоції — це те, що є основою особистості, те, що допомагає дитині усвідомлювати, розуміти себе та оточуючих, те, без чого неможливе повноцінне життя.

Вивчення емоцій саме по собі має дуже важливе психолого-педагогічне значення, адже виховання передбачає не тільки навчання дітей певної системи  знань, умінь і навичок, але й формування емоційного ставлення до дійсності та людей. Успіх навчання, у свою чергу, залежить, зокрема, й від того, до яких почуттів спонукають дитину певна ситуація, сама особистість педагога, як дитина переживає свої успіхи і невдачі.

У процесі роботи, спостерігаючи за дошкільнятами, я звернула увагу на те, як емоції впливають на сприйняття навколишнього світу: для дитини, яка прийшла в садочок у гарному настрої, все навколо приємно і радісно, посмішка не сходить з її обличчя весь день. Сумна, розсерджена чи роздратована дитина у всьому шукає погане і засмучується за будь-якого приводу, відмовляється навчатися, гратися, погано засвоює інформацію. Настрій «диктує» маленькій людині, як учинити в певній ситуації. Діти, зважаючи на недосвідченість і часту відсутності усвідомленого самоконтролю, втрачають самовладання, у них порушується пізнавальний процес, проявляються агресія, підвищена жвавість чи навпаки апатія і тривога.

Слід пам’ятати, що сучасні діти засвоюють стільки інформації, скільки нам у їхньому віці навіть не снилося. Нервовій системі малечі досить важко впоратися з цими навантаженнями. Перевантаження настає непомітно, але неминуче. Поведінкові проблеми у дітей, труднощі з концентрацією — це, швидше, варіант норми, ніж виняток.

В умовах хронічної інформаційного перевантаження вже недостатньо просто давати дітям знання. Моя мета: навчити їх утримувати увагу, концентруватися на важливому, продуктивно використовувати свою пам’ять, долати емоції, залишатися ефективним в умовах високого навантаження.

Тому в своїй роботі я акцентую увагу на розвитку емоційної грамотності дітей, умінні розуміти свій емоційний стан, розпізнавати почуття інших, бути усвідомленими і психологічно здоровими. Дитячий мозок «жадібний» до нових вражень. Але він не вміє дозувати інформацію, йому важко зупинитися. Це не означає, що потрібно обмежувати кількість активностей і вражень, просто дитині потрібно забезпечити умови для розумового і емоційного відпочинку.

  

Цим я і пропоную зайнятися дітям на своїх заняттях, одним з елементів яких є медитація. Медитація — це той інструмент, що допомагає дитині (як і дорослому)  зосередитися на чомусь конкретному, розслабити свої м’язи, розслабити тіло і просто насолоджуватися спокійною музикою, диханням, рухом м’язів живота або співом птахів.

Діти за своєю природою схильні до медитативних станів. Вони медитують під час гри, творчості, коли мріють. Виростаючи, вони втрачають цю здатність. Частково тому, що ми, дорослі, постійно висмикуємо їх із медитативного стану: «Годі лічити гав! Годі літати в хмарах! Займися справами!».

У чомусь ми маємо рацію. Відірвавшись від реальності, дитина втрачає контроль і стає незахищеною, зокрема, переходитиме через дорогу, не помітивши, що на світлофорі червоний. Тому так важливо навчитися управляти природною здатністю до медитації.

Для початку нам потрібно навчити дитину управляти своєю увагою, усвідомлювати свої почуття, відчуття, думки. Потім ми вчимося знаходити опору у внутрішній тиші, зберігати спокій в емоційних ситуаціях, спокійно ставитися до всього, що нас оточує.

Медитативні вправи допомагають дитині сконцентруватися на якійсь частині свого тіла або диханні, навчитися відчувати, чи є в тілі напруження, уміти розслабляти своє тіло.

У сучасному швидкісному інформаційному світі зростає кількість дітей з гіперактивністю і дефіцитом уваги. Я помічаю, як діти втрачають «себе». Вони дедалі менше зайняті усвідомленою грою, що допомагає концентруватися і програвати емоції. Вони стають заручниками «готової», часом примітивної інформаційної та ігрової продукції, позбавленої смислового, емоційного навантаження. Завдяки медитації діти вчаться перебувати «тут і зараз», вчаться проявляти свої емоції, відчувати їх, описувати своїми словами ті процеси, що з ними відбуваються.

Емоційну дитину медитація вчить не втягуватися в сильні емоції, а стриману і закриту — усвідомлювати і не боятися висловлювати їх.

У дошкільному віці немає сенсу пояснювати дитині, чим корисна медитація. Ми просто робимо її природною і приємною складовою наших занять.

  

Кращий спосіб розпочати медитацію — це залучити уяву дитини. Малюкам дуже подобається уявляти себе різними казковими героями, пташками, тваринками або м’якою пір’їнкою, легким листочком. «Уявімо, що ви легенька пір’їночка, що впала на травичку і лежить нерухомо. Пір’їночці затишно, м’яко. Вона щаслива. Коли пір’їночка вдихає, то піднімається вгору, а коли видихає — опускається вниз, як і ваші животики на вдиху та видиху». Концентрація на диханні допомагає позбавити емоційного та фізичного напруження, нормалізувати настрій.

Я застосовую медитацію на заняттях як метод, що дасть змогу дитині розслабитися фізично, морально. Ба більше, допоможе зрозуміти й усвідомити своє тіло, аби бути психологічно здоровою і позитивною людиною.

Автор: КосянчукД. П., психолог-практик КЗ «Лисичанський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 4 «Росинка», м. Лисичанськ, Луганська область

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук