Сучасний урок Психологія Інклюзія

«Риба на дереві» або Як зробити, аби діти не боялися ходити до школи. Мої педагогічні знахідки

05.10.2019 109 0

Джерело: https://www.yakaboo.ua/ua/riba-na-derevi.html

Хто зараз не говорить про інклюзію, про те, що особливі діти потребують особливої уваги?! Але ж увага потрібна й іншим дітям у класі та самому вчителеві також. Тож у мене виникло бажання поділитись своїми думками і закликати інших педагогів до діалогу. Як учитися розуміти дитину й приділяти увагу одночасно всім учням у класі? На ці питання я шукала відповіді в книзі Лінди Муллалі Гант «Риба на дереві», що розповідає про особливу дівчинку. У неї дислексія, вона не може читати й писати, тому це впливає на її самооцінку, стосунки із однокласниками, навчання, життя. Ця книга для дорослих, які почуваються дітьми; учителів, які розуміють, що всі дуже різні, тому й шляхи до сердець та розуму дітей мають бути різними.

Читаючи книгу, вкотре зрозуміла, що світ дитини значно більший, ніж вона демонструє дорослим, що за мовчанням дуже часто прихований просто страх перед школою. Жахливо, коли ти не хочеш нікого веселити, а з тебе глузують. Ти теж починаєш сміятись, аби сміх сховав тебе від усіх.

Коли найбільше прагнеш почуватися такою, як інші, але виконання домашнього завдання перетворюється на випробування. Потрібна неабияка сміливість, аби щодня приходити до школи, коли ти намагаєшся зробити все так, аби тебе похвалили, а замість того вкотре потрапляєш до кабінету директорки.

Еллі Нікерсон, головна героїня книги, разом зі своїм учителем кидають виклик всім шаблонам і перетворюють навчання в школі на підготовку до дорослого життя, а не вивчення тільки правил. На мою думку, це саме те, що потребує від нас, учителів, нова українська школа і саме діти, які розуміють свої проблеми й шукають своє місце у світі.

Гадаю, найважливіше завдання вчителя на уроці — щоб учні зрозуміли важливість кожної теми, змогли визначати для себе мету та завдання на урок, тобто мотивувати їх на навчання. Більшість людей знає про чорний квадрат Малевича. А яке значення він насправді мав для самого художника? Дівчинка Еллі на прохання учителя написати щось важливе для себе намалювала чорний куб.

«…Тобі просто подобається чорний колір? Чи це має якесь значення? Обидва варіанти абсолютно нормальні….

— Ви ж хотіли, щоб ми написали щось таке, що розповідало б про нас.

— А як стосується тебе темна кімната, Еллі? — питає учитель лагідно. Дуже лагідно.

Важко ковтаю.

— У темній кімнаті мене ніхто не побачить…Я гадаю, невидимцем бути легше.

— Я радий, що ти не невидимець, Еллі! Без тебе цей клас був би геть іншим.

— Я йому не вірю, але чути це приємно».

Мені варто було прочитати цю книгу, аби дізнатись, що падіння Аліси в кролячу нору схоже на справжнє життя. Зараз я згодна, що діти завжди потрапляють у саме таку кролячу нору в школі й байдуже, як школа виглядає. Учителі мають докласти всіх зусиль, аби учні побачили, що світ дивовижний!

Дуже важко мені було відходити від звичної форми уроку, але щойно починаються спілкування, розмова з учнями, тоді розкриваються їхній внутрішній світ й уподобання, настають миті задоволення, взаєморозуміння.

У книзі «Риба на дереві» позичила для себе нові прийоми роботи з учнями. Діти знають, що п’ятниці у них неймовірні, бо вчитель завжди пропонує якийсь незвичайні завдання. Наприклад, учні об’єднуються у групи, які мають дізнатися: «Що в коробці?». У коробках міститься один й той самий предмет, але учні цього не знатимуть. Коробки під номерами переходять від однієї групи до іншої. На роботу з кожною група має по десять хвилин, тому всі свої здогадки діти повинні записувати. Вони стежать за тим, аби коробку потримали в руках усі учасники групи. Єдине, чого не можна робити, — відкривати її. Зазвичай, коли я обираю методи роботи в групі, даю складніші завдання, які не кожен учень здатний виконати, а на прикладі цієї задачі, зрозуміла, що таким чином кожен учень легше розкривається, тобто вчитись грати в команді потрібно саме з таких завдань.

«— Олівере, усі мусять встигнути, тому треба розпланувати час. У нас 10 хвилин. Нас п’ятеро. Отже, по дві хвилини на кожного».

Цьогоріч очікую на знайомство з учнями 5-го класу, тож дуже сподобався приклад, як це можна зробити. Зазвичай я пропонувала учням розповісти про себе, а у книзі прочитала про креативніші можливості для знайомства. Кожна дитина має принести на урок предмет, що саме з нею б асоціювався і розказати про нього перед усім класом.

Сумно, коли Еллі говорить: «…у мене на думці було два варіанти: бляшанка з брудом або торба з порожнечею». Але був й такий приклад:

«Олівер вистрибує до дошки. Його ноги ніколи не торкаються підлоги одночасно. Він витягає лампочку.

— Я! Той! Що! Несе! Світло!

— Та невже? — питає містер Деніелс.

— Ну, тобто, не я, а мій тато. Він продає лампи. А я коли виросту, теж буду продавцем. Продаватиму вішаки для одягу».

Так, кожен учень несе світло, але кожен з нас чекає на того учня, який «запалить світ!». Як Альберт, який приніс суміш молекул водню й кисню у пропорції два до одного.

«— Воно вибухне?! – волає Олівер.

Альберт не відповідає. Натомість він відкручує металеву кришку й випиває вміст пляшки…

— Це вода з гігантського підземного озера, що простяглося на багато миль, — оголошує Альберт. — Це та сам вода, якою тупцяли динозаври мільйони років тому й та, яку пили печерні люди. Це та сама вода, в якій торік купались білі ведмеді та яку середньовічні лицарі жадібно пили після битви.

— Де ти її взяв?

— З крану на кухні.

— Га?

— Відколи з’явилась Земля, на ній використовується наново та сам вода. Для мене це важливо, бо, як учений та історик, я знаю, що ми — лише крапки в історії планети, піщинки на узбережжі часу».

Як на мене, це й приклад гарного початку уроку під час вивчення певних тем із географії.

У всіх нас є таланти й можливості, які слід ретельніше розвивати. Щоб навчитися вигравати, потрібно навчитися спочатку програвати. Поразки ніколи не перетворюють людину на невдаху. Можливість і бажання починати заново — це неймовірна сила! Саме цією силою маємо володіти ми, вчителі. Сподіваюся, що вам сподобалося моє есе, ви знайшли сили «рухатись далі», долаючи перешкоди, запалюючи дитячі серця.

Автор: О. А. Шевельова, учитель географії ОЗОШ № 48, м. Одеса

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

 
 

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук