Self-менеджмент

Як я едкемпив у Харкові. Мої педагогічні знахідки

20.10.2019 2176 0

Відвідуючи численні Всеукраїнські освітянські форуми, завжди відчував  неймовірне бажання потрапити і на Національну (не)конференцію EdCamp . Що цікавило? Усе: принцип відбору учасників, формати проведення заходу, формування груп, визначення спікерів учительських сесій…

З нетерпінням очікував на результат після заповнення анкети учасника. Єдине у чому сумнівався, чи впишеться у шкільний загал «дошкільник»? І що я для себе як фахівець зможу взяти від інноваційного вчительства?

І от отримую електронного листа від організаторів EdCamp, де має місце інтрига. «Ви зможете стати учасником, якщо забронюєте готель і придбаєте квитки на транспорт та пройдете відбір із 70 чоловік». Тримаю паузу, розмірковую: а якщо я забронюю і придбаю, а не пройду??? Хоча в потаємних куточках душі жевріє надія, що поїду.

Харків для мене місто знайоме, 24 роки потому рік навчався на факультеті перекваліфікації ХДПІ ім. Г. Сковороди. Та плата за проїзд у метро ввела мене в заціпеніння: кас немає, жетонів немає,  автомати приймають купюри різного номіналу… Уперше почувався інопланетянином. За 1–3 хвилини благального діалогу з харків’янамиякі зусібіч швидко пояснювали, що слід зробити, я впевнено доїхав до хостела, де мав зупинитися на два дні.

16:00 — екскурсія містом. До готелю «Мир» приїхав за півгодини до початку. Стою біля входу, споглядаю на автобусну стоянку неподалік, намагаюся вгадати, на якому автобусі оглядатиму першу радянську українську столицю.

Волонтерка хутко сформувала групу і відрекомендувала гідесу. Вона на розсуд екскурсантів винесла два варіанти, яким транспортом краще доїхати до місця початку екскурсії. Якщо метро, то доїдемо швидше, але не побачимо частину міста. Якщо маршруткою, то довше, проте вже в салоні пані екскурсоводка почне свою розповідь. Погодилися на маршрутку.

Близько 30 гостей Харкова (які не знають, куди їхати, намагаються не відстати від решти) почали посадку в досить наповнений транспортний засіб. Це нагадувало взяття автобуса «приступом». Із обіцяного «побачити красу міста» я бачив лише спину однієї колежанки і груди іншої, з яких стирчала паличка для селфі. Такого тісного знайомства з колегами ще не пам’ятаю. Врешті-решт, пролунала команда на вихід за кілька зупинок раніше.

Понад 4 години пані Олена водила нас харківськими вулицями і майданами, оповідала цікаві факти про визначних людей, які колись мешкали у Харкові. Враження неймовірні! Знане для мене місто я побачив по-новому. До речі, пані Олена замовила нам ланч у свого товариша. Вечеря була смачною, недорогою і промайнула у колі нових друзів на одному подиху.

І ось настав ранок. Я проходжу крізь погляди пильних охоронців на територію культурного центру. Праворуч від центрального входу невелике пожвавлення біля об’ємних літер EdCamp. І раптом, під час позування радісної пані перед фотокамерою, одна з літер, поблизу якої вона присіла, вмить розвалилася на дрібні часточки (тепер і ця пані знає, що таке заціпеніння).

Далі йду до реєстрації. Обмінюю запрошення на сумку з матеріалами,  вмощуюся на диванчику і розумію, що моя мрія стала реальністю!
А далі — екстрим…

Слід заповнити паспорт учасника і прикріпити його на стіну. Подивився на людські вже заповнені — ой, леле!!! Упевнено роблю висновок, що я тут повний неформат. Ще й маю продемонструвати свій «неперевершений» почерк. Мозок ухвалює рішення, рука виконує його повільно і впевнено. Бланк паспорта і моє фото опускаються на дно сумки.

Виявляється, що велика за розміром зала не може вмістити усіх учасників. Якщо ти затримався біля стійки з кавою, стовідсотків будеш споглядати відкриття (не)конференції стоячи. Я віднайшов вільне місце в останніх рядах і, втупивши очі в програму, старанно ознайомлювався з планом заходу (вперше у житті позичив очі у Сірка і не поступився місцем колежанкам).

Якщо не знаєш, як поводитися в новій ситуації, дивися на людей. В очікуванні «обіднього тайфуну» біля барменських стійок досвідчені едкемпівці ділилися досвідом отримання пакету з харчами. Але ж головне не пайок, а де його з’їсти. Подвір’я центру і лавочки біля під’їздів поблизу житлових будинків заполонило голодне вчительство. (Слід віддати належне молодим людям, які обслуговували гостей форуму. Стримані! Тактовні! Комунікабельні! До вечора помітно змучені!)

Черговий сюрприз! Виявляється, що спікерів сесій мають обирати у локальних групах. І попередньо ніхто не знає, кого саме оберуть. Кілька активних учительок доводили, що вони мають такий досвід роботи, якого ще не бачила світова педагогічна спільнота. Але двох пропозицій було замало, слід запропонувати чотири. Благаючі очі тренера шукали двох добровольців. Ще один колега дав згоду. Коли ж погляд тренера зупинився на мені, зрозумів, що четвертий доповідач — я.

На призначений час заходжу до аудиторії, де було чотири випадкові слухачки (певно, моя невдала реклама як єдиного «дошкільника» на цьогорічному форумі нікого не зацікавила). Ще й тема примітивна: «Проведення перших батьківських зборів у дитячому садку». Та з першої миті сесії  я увійшов у кураж. Це був крик душі завідувача з 20-річним стажем. Вже під час фуршету до мене підійшло кілька незнайомих людей, які  стримано констатували: «Подейкують, що у Вас був дуже незвичний виступ». О! Це вже визнання!

Непомітно для себе я постійно робив для себе незвичні відкриття: Закон «Про дві ноги»; закон «Довгого хвоста»; формат знайомства Speed Geeking; скрайбінг І. Заболотного; звертання до присутніх не у множині, а у чоловічому і жіночому родах… Ставлю собі запитання: «Почуте і побачене більше вплине на фаховість чи на інтелект?» Шальки терезів — на користь інтелекту.

Уже після повернення додому усвідомив, що EdCamp — це інший паралельний світ із високим інтелектом, безпосередністю і креативністю… Це інше бачення вчителя як особистості. Це відкриття внутрішнього потенціалу кожного.

За кілька тижнів потому у моїй поштовій скриньці — великий конверт. Відправник — «EdCamp». Дістаю аркуш і вчитуюся в текст: «Диплом за натхненне проведення сесії на ІІ Національній (не)конференції».

Автор: Дроб’язко О. В., завідувач ДНЗ № 2 «Теремок», м. Заводське, Полтавська обл.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук