НУШ Досвід виховання Творчість, ідеї

Шкільний театр засвічує вогні. Мої педагогічні знахідки

01.10.2019 1204 0

Час рікою лине… У юності я не дуже замислювалася над цими словами. Їхній зміст і значення починаю розуміти лише зараз, коли за плечима маю вже 33 роки педагогічного стажу роботи в початковій школі. Наче тільки вчора мене вперше приймали в шкільну родину в селі Хацьки Черкаської області. Пам’ятаю, був прохолодний похмурий день, навіть пам’ятаю сукню, в яку була одягнена. А вже минуло 33 роки… За ці роки було всього — і щастя, і журба, і радіст, і розпач...

До сьогодні не втрачаю зв’язку зі своїми першими вихованцями. А їм уже… Саме з ними, своїми першими учнями, почала впроваджувати театралізацію на уроках і в позаурочний час, причому використовували ми звичайні ляльки. Разом із батьками моїх перших учнів я і сама відвідувала сільський драмгурток, співала в жіночому ансамблі. Навіть їздили на гастролі до інших сіл. Можливо, саме така співпраця проклала моїм випускникам шлях до журналістики, мистецтвознавства, а дехто з них став учителями, музикантами.

Так і народилася в мене мрія: створити ляльковий театр. Але то були важкі часи — кінець 80-х. Ляльки-рукавички складно було дістати, а ляльки, виготовлені з паперу, швидко рвалися у дитячих руках. Тому грали тоді звичайними ляльками.

1991 року я приїхала працювати до рідного місто Карлівка Полтавської області. Але мрію свою не полишила, навпроти вона ставала дедалі ближчою. Уже можна було дістати ляльки-рукавички, деякі я шила, деякі купляла, деякі приносили з дому діти. Ми їх реставрували, перешивали. До створення театру залучила батьків. Вони виготовили нам ширму, мами пошили штори.

Разом із дітьми ми виготовляли декорації. Робота кипіла, репетирували, дітям надзвичайно подобалося. Вони гралися ляльками навіть на перервах — брали ляльки, йшли за ширму і складали невеличкі сценки-діалоги. А потім з’явилися у нас казочки, написані учнями. Допомогли нам казки О. В. Сухомлинського, які діти дуже любили слухати, а потім інсценізувати. А ще дітям (вони ж фантазери!) дуже подобалося ілюструвати свої казки.

Казки моїх вихованців друкували у газеті «Скарбничка», яку передплачував увесь клас. Разом з учнями ми створили збірочку «Кажу, кажу казку…».  

А ляльок ставало дедалі більше. Їх приносили вже учні з інших класів. Своїм колегам висловлюю щиру подяку за підтримку і розуміння.

Щоліта під час зміни пришкільного табору ми з учнями влаштовуємо лялькові вистави.

  

А восени приходять до нас на екскурсію майбутні першокласники, із захопленням тримають у своїх маленьких рученятах ляльки-рукавички.  

  

Справжнє свято для дітей, коли приїжджає до нас на гастролі Полтавський ляльковий театр. А побувати на виставі в самому театрі, побачити його закулісне життя — це взагалі казка! Я зі своїми вихованцями присвятили тему дослідницького проєкту 80 річчю Полтавського лялькового театру . Назвали ми його — «Чарівний світ лялькового театру».

  

Сьогодні, з появою комп’ютерів, інтернету, стало значно легше знаходити матеріали, тексти казок. Можна запозичити щось цікаве і корисне у роботах інших учителів, яких також захопив світ ляльки-рукавички. Продовжуємо писати і власні казки. Але головне — що дітям подобається ця робота!

Приділяючи час улюбленій роботі, завжди намагалася знайти час для спілкування зі своїм сином. Він разом із моїми вихованцями опановував секрети володіння лялькою. Зараз йому вже 22 роки. Він є студентом Сумського педагогічного університету. Навчається на вчителя фізкультури, бо дуже любить спорт, займається бігом. Подобається йому і тренерська робота. Можливо, саме ляльковий театр розвинув  у мого сина здібність до написання «білих» віршів із глибоким філософським змістом.

Я пишаюся своєю дитиною. Він — моя радість і гордість.

Вітчизняні та зарубіжні дослідники, митці, учителі-новатори формування акторської майстерності розглядають у тісному зв’язку з розвитком особистості. У молодшому шкільному віці стимулом до навчання і творчості є застосування елементів театральної педагогіки, організація уроку за типом побудови режисером театрального дійства. Головне завдання, що стоїть перед педагогом, — позитивними стимулами підтримати пошукову діяльність учнів, аби навчальний процес супроводжувала радість відкриття.

Коли театр засвічує вогні, очі маленьких акторів спалахують захопленням, очікуванням незвичайного, дивовижного, передчуттям успіху. А це і є щасливе шкільне життя!

За театралізованою діяльністю — майбутнє школи!

Автор: Федорусь М. Б., учитель початкових класів вищої кваліфікаційної категорії, старший учитель, Карлівської гімназії ім. Ніни Герасименко Карлівської районної ради Полтавської області

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:

Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук