НУШ Психологія Досвід виховання

Ось така я зірочка!

28.09.2019 471 0

Вступ дитини до школи — без перебільшення одна із небагатьох головних подій у житті людини. Зміна статусу, організації та форм життєвої поведінки, діяльності та завдань, велике доповнення звичних речей шкільними та багато іншого. Та чи не складнішою зміною є необхідність адаптації до нового колективу, який сформований без урахування власних уподобань дитини, до нових значущих дорослих. Саме від останніх залежить, наскільки новий класний колектив стане для дитини «своїм». Пропонуємо кілька вправ, використавши які, учитель, вихователь чи психолог зможуть у цікавій формі познайомити дітей одне з одним, формувати у них позитивний досвід спілкування з однолітками, згрупувати класний колектив.

Вправа «Подаруй частинку тепла свого серця іншому»

Ми завітали у цей час
Туди, де всі чекають нас.
Друзів щиро ми привітаєм,
Доброго дня всім побажаєм!

— Спочатку кожен долоньками торкнеться свого сердечка і дуже уважно в цілковитій тиші вслухається, як воно б’ється. Відчуйте, як ваші долоньки теплішають, подумайте, як багато у вашому серці любові. А тепер у ваших долоньках є частинка тепла і любові вашого сердечка. Тож подаруймо тепло і любов вашого сердечка сусідові, торкнувшись його долоньок.

Як візьму твої долоньки,
Посміхнусь тобі у вічі,
Враз тобі й мені, мій друже,
Стане веселіше вдвічі.
Та не тільки веселіші,
А й міцніші будем разом,
Перешкоди всі здолаєм,
Навчимось всього одразу.

  

Джерело: https://fimgs.net/himg/o.65559.jpg

Пісня-гра «Знайома»

Усі співають заспів (рефрен), плескаючи тричі після 1­го і 2­го рядків. Співаючи приспів, відтворюють його зміст у відповідних рухах. У 4-му куплеті зупиняються перед приспівом. Учитель запитує: «Які дії ще можна робити з друзями?». З-поміж варіантів відповідей керівник обирає потрібний (бажано, щоб відповіді­пропозиції містили 3 склади), і гра триває.

Можливі варіанти: посміхнись, налякай, привітай, потряси, поцілуй (користуються «повітряним поцілунком»), покружляй, дай руку, поштовхай, ущипни тощо.

В останньому 8-му куплеті бажано вжити дієслово «пожалій» (всі жаліють одне одного, поклавши руки на голови сусідів), завдяки якому позбавляються можливих негативних наслідків надто «щільних» контактів.

Увага! Щоб гра не перетворилася на штовханину, необхідно плескати у долоні на кожний голосний в останньому рядку приспіву (5 голосних — 5 ударів), перериваючи виконання активних контактних рухів.

Знайома

1. Наше коло, мов сім’я,
Друзі ми: і ти, і я!


Приспів (двічі)
Добрий день усім, хто справа,
Добрий день усім, хто зліва.
Ми — одна сім’я!

2. Наше коло, мов сім’я,
Друзі ми: і ти, і я!

Приспів (двічі)
Обійми того, хто справа,
Обійми того, хто зліва.

3. Наше коло, мов сім’я.
Друзі ми: і ти, і я!

Приспів (двічі)
Розсміши того, хто справа.
Розсміши того, хто зліва.
Ми — одна сім’я!

  

Джерело: http://www.fitball.ru/files/fitball/image/new_club_listovkaa4.jpg

Казка-гра «Чарівна зоря»

У давні часи небо ночами було дуже темне. Окрім однієї малюсінької зорі, на ньому не було більше зір. Вона жила високо в небі. Коли озиралася навколо, то помічала, що зовсім самотня. І від цього їй ставало дуже сумно, адже так хотілося бачити на небі інші зорі, ловити їхні промені й дарувати їм своє світло!

Якось зоря полетіла на землю до однієї мудрої людини, яка жила на високій горі. І коли знайшла її, то запитала: «Чи можеш ти мені допомогти? Мені так самотньо на небі. Ні з ким поговорити, нікому подарувати своє світло. Іноді я навіть плачу — настільки мені самотньо».

Стара людина знала, як це — почуватися самотньою. Вона знала, що тоді зникає бажання гратися.

Оскільки людина була дуже мудрою, то пообіцяла допомогти. Спочатку вона винесла з хатини блискучого чорного чарівного мішка і дістала звідти безліч зір. Один помах руки — і по всьому нічному небі засяяли тисячі яскравих зір. «Поглянь, — сказала людина. — Чудово, адже так? Тепер на небі багато зір — це твої брати і сестри. Ти можеш розмовляти з ними, дарувати їм своє світло і ловити їхнє проміння. Та оскільки ти так довго була самотньою, я хочу зробити для тебе ще дещо. Хочу, щоб пам’ять про тебе назавжди залишилася тут, на землі. Я закарбую твоє зображення на чомусь незвичайному».

Людина клацнула пальцями — і зображення маленької зорі раз і назавжди залишилося на землі. І тут ця історія закінчується.

— Хто здогадався, як мудра людина зберегла зображення зорі?

Ці маленькі зорі — це ж ви!

Зараз ми разом утворимо більшу зорю. Утворіть коло, станьте одне біля одного.

Тепер витягніть одну руку до центру кола та уявіть, що з ваших долоньок ллється зіркове світло, щоб потішити інших дітей-зір на Землі. Відчуйте рукою, спрямованою до центру кола, тепло нашої зорі, а витягнутою назад рукою — тепле світло інших зір. А тепер покажіть мені, як ваша зоря повільно рухається небом — переміщуйтеся маленькими кроками.

Вправа «Моя зірочка — ось така!»

Учитель роздає кожній дитині по зірочці.

— Усередині потрібно написати своє ім’я так, як тобі подобається, щоб тебе називали. Довкола слід намалювати стільки квіточок, скільки тобі років. Прикрасити зірочку можна на власний розсуд.

Зараз уявіть, що ви на сцені й вам потрібно відрекомендуватися так, щоб усі про вас дізналися. Для цього слід назвати написане на зірочці ім’я і прокоментувати, чому воно вам подобається. (Всі діти хором повинні повторити назване дитиною ім’я.)

  

Джерело: https://images.ua.prom.st/1077004008_konfetti-zvyozdochki-miks.jpg

Вправа «Зіркове небо»

— Візьміть до рук свої зірочки і підійдіть до нашого неба (намальоване небо на аркуші формату А1). Розмістіть їх там, де вам найбільше подобається.

Вправа «Сузір’я»

— Зорі на небі повсякчас рухаються. Вони можуть об’єднуватися в групи — сузір’я. Зараз ви — зорі. Рухайтеся цією кімнатою, а я час від часу називатиму якесь число, наприклад три. І тоді ви повинні об’єднатися у сузір’я по три зорі.

Гра «Дивись уважніше!»

— Пропоную вам уважно розглянути подані предмети. Протягом декількох хвилин я буду показувати деякі з них (наприклад, олівці, намисто, камінці, ручки та ін.). Потім ці предмети сховаю та запропоную вам детально описати кожний предмет, його величину, колір, структуру.

А тепер так само ми будемо уважними одне до одного. Ми будемо розглядати окремо когось з вас (якщо дитина не бажає бути об’єктом гри, не слід її примушувати; можна розглядати відразу двох-трьох дітей), потім я ховаю нашу «модель», а ви описуєте її (колір волосся, зачіску, колір очей, елементи одягу тощо).

Примітка. Цю гру можна проводити в інший спосіб. Спочатку діти уважно дивляться на «модель», потім учитель ховає її за ширму і додає якоїсь зміни (чіпляє квіточку у волосся, дає предмет до рук, якщо «моделей» відразу кілька — можна поміняти їх місцями тощо). Інші діти мають зазначити, які зміни відбулися.

  

Джерело: https://steemitimages.com/DQmWeELR9rnFmFUAV6aHVwdTUCzMQpHhZtwX5NBDDVfRwX6/the_little_prince_by_lavenderwitch-d9q3sqa.jpg

Вправа «Дотягнись до зір»

— Станьте зручно і заплющте очі. Зробіть три глибокі вдихи і видихи... Уявіть, що над вами нічне зоряне небо. Подивіться на яку-небудь особливо яскраву зорю, яка нагадує вам про вашу мрію, бажання (щось мати, кимось стати)... Тепер розплющте очі та простягніть руки до неба, стаючи навшпиньки так, щоб ви могли дістати свою зорю. Намагайтеся щосили! І ви обов’язково зможете дістати свою зорю. Зніміть її з неба та обережно покладіть перед собою в гарний просторий кошик... Заплющте очі та виберіть у себе над головою ще одну сяючу зорю, яка нагадує вам про іншу мрію... Розплющте очі, потягніться і дістаньте руками до неба. Зніміть цю зорю і покладіть її у кошик. (За бажанням дітки можуть розповісти про свої мрії.)

Вправа «Оплески»

— Хто з вас може уявити, що відчуває артист після закінчення концерту або вистави, стоячи перед публікою і слухаючи шквал оплесків? Може, він відчуває їх не тільки на слух. Можливо, він сприймає овації усім своїм тілом, усією своєю душею.

У нас чудова група — і кожний з вас заслуговує на оплески.

Утворімо коло. Один з вас починає виконувати такі дії: він підходить до якоїсь дитини, дивиться їй у вічі й дарує їй свої оплески. Потім двоє дітей обирають наступну дитину, підходять до неї та аплодують. Потім уже трійка обирає претендента на овації. Щоразу той, кому аплодували, має право обрати наступного. (Таким чином гра триває, а овації стають дедалі гучнішими. Гра сягає свого апогею, коли оплески всіх гравців пролунають на честь останньої дитини з групи.)

Вправа «Світлофор настрою»

Заняття наше добігло кінця.
Хай посмішка щира не сходить з лиця!
А тепер, мої миленькі,
Працювали ви старанно,
Завдання виконували гарно.
Усі старались, молодці!

Діти розповідають, що їм сподобалось під час заняття, і вибирають прищіпки того кольору, якого кольору у них настрій.

Пісня-прощання «Десь прощаються ось так»

Учитель прощається з дітьми і звертає увагу на те, що вітання — прощання є обов’язковим моментом спілкування людей. Причому представники різних народів світу здійснюють цей ритуал по­своєму, зважаючи на культурні традиції конкретного народу. Далі усі співають пісню і демонструють певні модулі прощань.

Грати можна лише із сусідами в ряду (стоячи на місці) або знаходити після кожного куплета нову пару за принципом «Снігова грудка» (додати один жест кожного кола).

Десь прощаються ось так (показ).

Десь прощаються ось так (показ).

Запам’ятай, не забувай (трясуть вказівним пальцем),

Десь прощаються ось так!

Можливі варіанти прощань: пальцями, наче немовлята; по-військовому; обійми; хитання головою; «маяк» (витягнуті догори руки схрестити і розвести); показ іншому рук у «замку» перед собою; «поцілунки» щоками; торкання стегнами тощо.

Укладач М. І. Рикмас, СЗШ № 33, м. Львів

Джерело: ШКІЛЬНОМУ ПСИХОЛОГУ. УСЕ ДЛЯ РОБОТИ. № 1 (85) січень 2016 р.

 

Сподобалась тема? Тоді замовляйте:


Інструкція, як оформити замовлення на: http://osnova.com.ua/help/4/

Поділитися в Viber Залишити свій відгук