Психологія Self-менеджмент

Вплив кіберспорту на фізичне й психічне здоров’я

11.09.2019 132 0

У сучасному світі, де переважним засобом спілкування стає Інтернет, заняття спортом набувають ще більшого значення для ведення здорового способу життя та ефективних комунікацій. Кіберспорт — це популярні міжнародні змагання з відеоігор, що включають багато різних дисциплін. Змагання з кіберспорту влаштовують досить часто, причому на різних континентах, що дає гравцям можливість подорожувати не тільки у віртуальному просторі. Турніри з комп’ютерних ігор супроводжуються трансляціями на профільних телеканалах і активно висвітлюються журналістами з усього світу. У таких змаганнях найчастіше беруть участь молоді люди віком від 15 до 28 років, які формують команди.

В Україні кіберспорт щороку набуває більшої популярності. Змагальний дух та безпосереднє спілкування з іноземними гравцями дає поштовх для його подальшого розвитку. У Києві турніри спочатку відбувалися в комп’ютерних клубах. З метою залучення більшої кількості учасників та розширення глядацької аудиторії за підтримки спонсорів у столиці 2010 р. відкрили велику кіберспортивну арену, яка може вміщувати до 3 тис. відвідувачів, є одним із кращих комп’ютерних центрів Європи. Компанія Sаmsung вирішила провести WCG — глобальний чемпіонат, що став для України своєрідним проривом і допоміг нашим кіберспортсменам заявити про себе та вийти на міжнародний рівень.

З’ясуймо вплив кіберспорту на організм людини та шляхи розв’язання проблем, що можуть виникати через цю діяльністю.
На перший погляд здається, що професійні кіберспортсмени суттєво не відрізняються від олімпійців: щодня тренуються, регулярно беруть участь у змаганнях, за успішні виступи отримують високу зарплатню й премії, підписують рекламні контракти зі спонсорами (виробниками комп’ютерної техніки та комплектуючих, футболок і модних аксесуарів) тощо.

Відомо, що більшість видів великого спорту шкідливо впливають на організм людини. Невід’ємною складовою життя спортсменів є травми й ушкодження, проблеми із судинами та суглобами через надмірні навантаження та інтенсивні тренування, порушення в роботі функціональних систем організму, перевтома, незбалансований раціон харчування тощо. Деякі спеціалісти вважають, що кіберспорт — найздоровіший вид спорту: начебто травматизму тут немає. Фахівці з когнітивної психології наводять дані щодо комп’ютерних ігор в цілому (і кіберспорту зокрема) з позитивними аспектами:

  • розвивають просторове мислення, причому краще, наприклад, за університетські курси з шахів або геологічне моделювання;
  • розвивають зорову пам’ять;
  • спрямовують на пошук шляхів самовираження;
  • сповільнюють вікове погіршення розумових здібностей;
  • виховують вимогливість до себе;
  • привчають до дисципліни та самоконтролю.

Під час індивідуальних або командних ігор в атмосфері спортивного азарту підвищується самооцінка переможців, яка допомагає їм досягнути певних успіхів і в інших сферах життя. Дослідники дійшли висновку, що відеоігри допомагають засвоювати природничо-наукові знання, розв’язувати складні математичні завдання. Гравці, які постійно розвивають інтелектуальні здібності, перевершують у професійній галузі своїх колег, які не грають. Саме тому розвивальні комп’ютерні ігри в деяких країнах використовують для підвищення кваліфікації хірургів, пілотів, солдатів.

  

Джерело: http://nashreporter.com/wp-content/uploads/2018/04/5aeb5be675d4cf582ceaa56d278.jpg

Під час гри рівень мобілізації кіберспортсмена можна порівняти із забігом на стометрівку або кермуванням автомобілем для перегонів. Проте, як і будь-яка професійна спортивна діяльність, кіберспорт негативно впливає на здоров’я спортсмена.
Відомі «комп’ютерні» проблеми: зниження гостроти зору, синдром сухих очей, болі в шиї, плечовому поясі та попереку, порушення постави, викривлення хребта, млявість, порушення сну, безсоння; головний біль, тривога, імпульсивність, дратівливість, зайва вага внаслідок гіподинамії тощо.

Тривала робота з маніпуляторами (наприклад, з мишкою) призводить до болю в суглобах руки, яка постійно задіяна. Почуття заніміння, отерплості, холоду чи хворобливості в пальцях стає постійним супутником гравця. Якщо він часто користується мініатюрною клавіатурою, йому загрожує хвороба під назвою «смартфонний палець», що важко вилікувати. Довге перебування в статичній позі з нахилом голови до екрана монітора призводить до стискання кровоносних судин і нервів у шийній зоні, унаслідок чого порушується кровообіг і страждає нервова система.

Оскільки комп’ютерні ігри вимагають від учасників великого інтелектуального напруження, після їхнього завершення більшості кіберспортсменів потрібен тривалий час, аби отямитися. Спостереження психологів свідчать, що негативні події, емоції й коментарі в реальному житті та віртуальному «павутинні» гравці сприймають по-різному. Не кожен із них може знайти в собі сили не перейматися через кібертравлю, образливі коментарі й зухвалі зауваження, адекватно їх сприймати, не витрачати енергію на відповіді, ігнорувати. Навіть найсильніших духом гравців час від часу ображають принизливі повідомлення та погрозливі послання.

Проблема посилюється тим, що найчастіше активні гравці — це вразлива й перенасичена емоціями молодь і підлітки, які перебувають у стресових умовах. Цей контингент велику кількість годин упродовж доби приділяє грі, позбавляючи себе спілкування з родичами та друзями, їхньої уваги й підтримки. Опитування українських школярів 15–17 років 2016 року виявило:

  • 10 % респондентів заявили про свою залежність від Інтернету;
  • 50 % підлітків заявили про залежність від онлайн-ігор.
  • 2018 року показники зросли: 14–16 % хлопців та дівчат визнали себе Інтернет-залежними.

Існує ризик емоційної прив’язки до товаришів по грі й навіть суперників, адже у «павутинні» спілкуватися, обмінюючись ідеями та думками щодо нюансів стратегії й тактики гри, значно простіше, ніж у реальному житті. Дослідження в галузі психології та фізіології доводять, що за тривалого перебуванні в мережі відбуваються негативні зміни у стані свідомості й у функціонуванні головного мозку.
Невдалі виступи на змаганнях можуть швидко зіпсувати все, чого фанати кібер-ігор домагалися впродовж кількох років.

Невпевненість, болісне переживання невдалих виступів та поразок поширені в кіберспорті. Якщо надмірне захоплення віртуальними іграми, що супроводжується стресовими ситуаціями, витісняє безпосереднє живе спілкування, людині притаманні систематичні спалахи гніву, обурення, агресивність, що призводять до десоціалізації.

Звісно, не в кожного гравця може виникнути серйозна психічна проблема. Проте, людина, яка присвятила значну частину життя кіберспорту, має усвідомлювати, що вона так чи інакше зазнає стресу. Необхідно визнати проблему і навчитися долати проблеми, що виникають у процесі виснажливих тренувань та змагань. Тренери команд повинні дбати про стан здоров’я гравців та запобігати можливим психологічним проблемам.

В Європейській лізі LCS команд Copenhagen Wolves для групових та індивідуальних сеансів запросили спортивного психолога Велдона Гріна. Основну увагу він приділяв підвищенню продуктивності через тайм-менеджмент і постановку мети та завдань для їхньої своєчасної реалізації. Досвідчений спеціаліст сприяв набуттю гравцями навичок психічної стійкості для подолання труднощів. Наприклад, одним із прийомів, який Грін пропонував гравцям, є розмова із самим собою. Психолог навчав аналізувати гострі та несподівані запитання й чітко, аргументовано формулювати влучні відповіді на них. Німецька кіберспортивна організація SK Gaming також користується послугами психолога, а її гравці вже продемонстрували переконливі результати цієї співпраці.

Проблеми фізичного стану організму розв’язуються дотриманням «гігієни праці» як під час перебування біля комп’ютера, так і на відстані від нього. Кіберспортсмени мають дбати про своє здоров’я та чергувати розумове навантаження з оптимальними фізичними заняттями у тренажерних залах та на спортивних майданчиках під керівництвом досвідченого наставника. У майбутньому, безсумнівно, перемоги будуть за кіберкомандами, які дотримують ефективного режиму тренувань, правильного харчування, цікаво проводять дозвілля, виявляють необхідну фізичну активність і, звісно, мають кваліфікованого психолога.

Автор: М. П. Малашенко, старший викладач кафедри фізичного виховання Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», спеціаліст вищої категорії, старший учитель, валеолог, м. Харків.

Поділитися в Viber Залишити свій відгук